Карта

Раніше ця церква на колишній замковій горі адміністративно належала до села Піски, зараз - до містечка Щирець. Там про неї я і написала, тут лише дублюю інформацію.

Церква Різдва Богородиці датується солідним XVI ст. - і оборонність тут не надумана, а справжня. Зараз дзвіницю і частину огорожі перекривають справжнім гонтом, що приємно. А що саме цікаве, так це оте класне місце, на котрому стоїть церква. Колись це була замкова гора! Тут, на лівому березі річки Щерек, в XV столітті піднімалася оборонна твердиня. Та вже документи XVII ст. фіксують нову назву гори - Монастир. Дуже може бути, що оборонні мури навколо храму дійшли до нас від того древнього монастирського комплексу. Сама ж церква раз по разу нищилась. Вона сильно постраждала після татарського набігу в 1618-1620 рр., була відновлена у 1662 р., а сучасний вигляд має з ХІХ століття (1892 р.) - принаймні в чомусь я не помилилась. До того часу вона була кам'яною з трьома дерев'яними верхами. Товщина стін храму - до 180 см! Щипці на фасаді надають церкві рис романського храму, хоча це лише стилізація.

В 1915 р., під час Першої світової, пам'ятка сильно постраждала, було повністю знищено її купол. Відновили церкву в 1934 р. за проектом архітектора Л.Левинського. Чотиритомник порівнює святиню з Благовіщинською церквою у Городку та вважає храм одним з небагатьох вцілілих трикамерних споруд, характерних для української архітектури XV-XVI століть.

Кам'яно-дерев'яна дзвіниця стоїть в західній частині огорожі. Нижній ярус мурований, верхній з дерева. Відомо, що у 1918 р. на одному з контрфорсів нижнього ярусу були ще помітні цифри "1700" - можливо, дата одного з ремонтів.

Башта в східній частині огорожі колись слугувала капличкою.