Значить так. Від Бара всього 25 км, від Подгоріци - 108 км. Найпівденніша точка Чорногорії, відома в основному пісками нудистського пляжу Ада Бояна (Ada Bojana, єдиний на Адріатиці річний острів) та найбільшим чорногорським пляжем Velika plaza в 13 км завдовжки. Автовокзал - при в'їзді в місто, до старих кварталів топати на захід по bulevard Marsala Tito. Ледь не кожний дім прикрашений табличками "SOBA" (кімнати), можна знайти і за 5 євро на двох в день.
80 % населення - албанці, тому тут скрізь мечеті і дещо більше сміття вздовж доріг. Більшість вивісок двомовні. Мовний бар'єр долається посмішками і довгими розмовами на мигах.
В V ст. до н.е. тут жили греки, в ІІ ст. до н.е. - римляни, які й назвали поселення Ольцинум. Потім були візантійці, потім держава Зета (тоді розбудовується верхня частина старого Ульциня), в 1405 р. прийшли венеційці, а з 1571 р. надовго запанували турки. За османів поселення прославилось як велике ПІРАТСЬКЕ портове місто, де будували кораблі і торгували африканськими рабами. Чорногорія отримала місто аж в 1878 р. В 1998-99 рр. сюди прибули тисячі біженців з Косова. Зараз, напевно, вони повертаються додому. Хоча хто знає.
В межах старого міста можна відвідати башту Балшича (XIV ст., експозиція галереї мистецтв в її стінах не вразила) та розташований поруч Етнографічний музей. Біля моря стоять палац Балшица та Венеційський палац, в останньому дорогий готель.
По вул. Boza Matanovica стоїть православна Миколаївська церква (XV ст., затурків встигла побути мечеттю), обсажена оливками. З її терас відкривається чудовий вид на укріплення Ульциня. Мечеть поруч з старим містом походить з 1716 р., має хамам, присвячена Паші і розташована на вул. 26 Novembar. В самісінькому новому центрі поруч стоять три мечеті: Ламіна (1689), Головна (1723) і Вірпазарська (1754). є ще дві правосалвні церкви в північній частині міста, ми туди так і не дійшли.
