Карта

Координати: 48°31′02″ пн. ш.26°12′18″ сх. д.

Біля 400 жителів.

За Клішківцями відбігає праворуч дорога, що веде через села Млинки і Поляна до Рухотина, який ховається від метушні сучасного життя серед мальовничих дністровських круч, за буковими лісами. Поблизу поселення збереглися вали скіфського городища (діаметр близько кілометру), які все ще гарно помітні не дивлячись на свій солідний вік (V ст. до н.е.). Навіть карти-кілометрівки шанобливо відмічають велич цього прадавнього укріплення: велике коло, перерізане дорогою, гарно помітне на під’їздах до села. Вали були оточені ровом — його залишки подекуди теж помітні. Довгі часи за древніми валами місцеві селяни переховували худобу під час ворожих нападів. Ще одне городище, яке в народі називають Замчище, розташоване у лісових хащах за кілька км від села. Ще одне невелике городище відоме як Батарея або Бетерея — в роки Першої світової тут була батарея однієї з воюючих сторін.

Одна з старих криниць Рухотина називається Гайдамацькою — відголосок подій 1768 р., коли через Дністер перебиралися учасники козацького повстання, тікаючи від польських переслідувань.

Невеличка місцева церквиця з кам’яною дзвіницею-баштою має виразно оборонний характер, майже не досліджувалася істориками і датується чи то 1459 р., чи то XVII століттям. Принаймні місцеві жителі стверджують, що храму вже 550 років і приписують її будівництво тодішньому перебиківському пану Талпі. Хоча на Буковині, де традиційність в сакральній архітектурі була річчю звичною, цілком могли звести храм-фортецю й у ХІХ ст. В радянський час у церкві було влаштовано музей атеїзму, в 1990-ті святиню повернули віруючим. Тоді ж дах споруди перекрили, і автентичну «дранку» змінила неприваблива бляха. За роки радянської влади від цвілі помер цікавий іконостас австрійських часів.

В радянські часи у селі розводили шовкопряда, та зараз шовковичні сади, на жаль,  вирубуються. В селі і околицях живі давні народні промисли: з місцевої жовтої глини тут роблять гончарні вироби. На берегах Дністра виходять на землю поклади солі, а ще у селі видобувають вапно, яке славиться своїм кольором та якістю.

(Фрагмент з мого путівника "8 мандрівок Буковиною" (Грані-Т, 2010)