Традиція відливати гігантські дзвони в Москві бере початок ще з часів Бориса Годунова. У цього конкретного велетня був не менш масштабний попередник, відлитий в часи Олексія Михайловича. Він розбився під час однієї з пожеж Кремля. Саме тому на існуючому зараз царі-дзвоні можна побачити барельєфи з зображеннями Анни Іоаннівни та її діда Олексія Михайловича: так би мовити, дід почав, онучка традицію продовжила. Для цього навіть сировину шукати не треба було: на відливку пішов розбитий дзвін-попередник.
Наказ про створення дзвона було видано ще в 1730 році, але відлили монстра аж 25 листопада 1735 року. П'ятирічку зайняли лише підготування до лиття та перша невдала спроба. Роботи починали батько (Іван) й син (Михайло) Маторіни, закінчував вже один осиротілий Михайло. Процес відбувався тут же, в Кремлі, на Іванівській площі, в ямі 10-метрової глибини. Півтора роки після завершення лиття дзвін прикрашали все в тій самій ямі. А потім... Травень 1737 р. відмітився страшезною пожежею в Кремлі, під час боротьби з вогнем дзвін залили холодною водою - і бом-тілі-бом, різкий перепад температтур пошкодив бронзового гіганта. Дзвоном побігли тріщини. Незабаром від нього відколовся шматочок. Вагою, до речі, в 11,5 т.
Дзвін вирішили переливати, але якось забули про нього - і він понад століття так і не вилазив з своєї глибокої ями. Згадали про цар-дзвін аж в 1836 р. Вийняли, почистили, на декоративний постамент посадили (автор постаменту - інженер Огюст Монферран, зодчий Ісакієвського собору в Петербурзі). Щоб вийняти старенького з ями, знадобилося кілька сотень солдатів, які використовували відому з античних часів блочно-канатну систему.
Зазнімкувати Цар-дзвін без приліплених до нього туристів - справа дуже важка й копітка.
