Карта

Координати: 49°16′27″ пн. ш.24°11′23″ сх. д.

Біля 500 жителів

Колишня назва села - Яйківці

Всі ці мілленіали, індіго, Digital Native і дітлашня з покоління Z не знають, як це - економити плівку у фотоапараті. А між тим така ресурсна скрута (плівка і друк влітали в копієчку) змушувала вибудовувати кадр якнайкращим чином, дисциплінувала. Єдина сучасна практика, яка хоч трішки схожа на мій юнацький кадровий аскетизм - це сегрегація пам'яток у мандрівках за принципом "варта польоту" і "краще поекономити батарею".

Так от, в Антонівці я з перших секунд знала, що тут треба літати. Що тільки з неба ця лялечка відкриється у всій красі. Любов з першого погляду, так. Думаю, немає на Жидачівщині гарнішого дерев'яного храму.

Він, цей хрещатий п'ятиверхий Введенський храм (1862-1867, зараз УГКЦ), стоїть практично на кордоні Антонівки і Жирівського, яке тулиться до сусідки. Зводили його на десятину. котру збирали з парафіян, під керівництвом Гілецького з сусіднього хутору Дунаєць, а за процесом наглядали Петро Гуменчук та сільський війт Дмитро Семчишин. Дерево возили волами з села Корчівка. Освятили церкву у Яйківцях 6 грудня 1867 р. Коли Іван Франко бував у селі, то співав разом із старим дяком у крилосі церкви вечірню службу або утренню. У храмі письменник знайшов частину Острозької біблії, про що писав у записках НТШ.

Дивно, що у такої красивої церкви така скромна і непоказна дзвіниця (стоїть на захід від храму).

В травні 1905 р. в Яйківці на запрошення Івана Франка відзначати Великдень приїхав з Чернігова Михайло Коцюбинський, а з Тернопільщини - відомий етнограф Володимир Гнатюк. Зупинились літератори в будинку тодішнього сільського священика (не зберігся до наших днів). В травні 2005 р. в селі пройшли урочистості в пам'ять про зустріч українських класиків, було відкрито пам'ятний знак. В Антонівку тоді приїхали онуки Коцюбинського та Франка. Дійство організоване було за сприяння директора Львівського меморіального музею І.Франка Романа Горака.