English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернігів. Вал.
З шведськими трофейними гарматами на Валу фотографуються всі.

З шведськими трофейними гарматами на Валу фотографуються всі. Я не виключення. 2 листопада 2008 р. Фотографував Володимир Назаренко.


Я все-таки правда люблю фортифікації. Замки, фортеці, форти... Замку в Чернігові немає, що не означає, що укріплень й не було. Були. На згадку від них лишився Вал на кручах, там, де зливаються Десна і Стрижня. Гарне місце обрали чернігівські князі. Підходяще. Вал, він же Високий Вал, він жеДитинець- візитівка Чернігова. Тут поруч стоїть козацька Катерининська церква, тут в затінку паркових дерев ховається кам'яниця Лизогуба, та й до інших архітектурних смаколиків (Борисоглібького собору, Колегіуму, Преображенської церкви) - рукою подати. Вал - колиска міста, звідси воно почалось. Добре, що чернігівчани це відчувають - і так охоче тут гуляють з дітьми. Місце, виходить, все ще живе і потрібне - нехай і не стоїть тут вже князівський терем, не мешкають бояри, військова залога та клір. Колись по валу йшла дубова огорожа - та оборонялися жителі дитинця не від зовнішнього міста, заселеного ремісниками та торговцями, а від ворогів.

Вал здавна цікавив істориків і археологів: ще на межі ХІХ-ХХ ст. тут проводилися археологічні дослідження (Т.В.Кибальчич, Д.Я.Самоквасов). Розкопки виявили не лише зарубинецьку кераміку й римські монети перших століть нашої ери, а й залишки чотирьох храмів, князівського терему, двох брам, великої кількості житлових і господарчих будівель (скажімо, медушу і млинарню). З'ясувалося, що чимале селище на цьому місці існувало вже в VII-VIII ст., та розквіту свого стародавній Чернігів досяг в ХІІІ ст.: тоді площа дитинця сягала 16 га, а довжина оборонних споруд була понад півтора кілометри. Вдалося довести, що в кінці Х ст. дитинець було реконструйовано, а на північний захід від укріплень знаходилося язичницьке капище.

 

 

 

Столичний статус Чернігів отримав в 1024 р. Князь Мстислав Володимирович закладає свій двір і Спаський собор, розширує дитинець (його площа збільшилась з 6 до 10,5 га). Ще за століття навколо Борисоглібського собору виростає двір єпископа.

 

Вся ця розкіш пішла з вогнем, коли в 1239 р. Чернігів захопили татари під приводом хана Менгу.

Після татарської навали довго отямлювалася Русь. Фортеці потроху відроджувалися - постала з попелу й Чернігівська. Наповнений водою рів, високі вали, дерев'яний мур з баштами, канонічний підземний хід до Десни - все це було і за литовців, і за поляків, і за росіян. Зараз важко повірити, що Чернігів теж колись був польським - не відчувається це у місті зовсім. Польський гарнізон покинув місто з розвитком козаччини, в 1648 р. Більше поляки сюди володарювати не повернулися. Вал все так само захищав місто, а на території дитинця піднялися храми, шумів базар, мовчазно стояло кладовище.

Залишки фортифікацій було реорганізовано в 1799 р.: гарнізон розформовано, озброєння вивезено - все, крім 12 гармат. Укріплення сяк-так розрівняли, влатувавши на їх місці Костянтинівський бульвар. Пізніше поруч з Валом зводять будинок губернатора (зараз історичний музей ім. В.Тарновського), поштову станцію, Дворянське зібрання (споруда не збереглася).

 

З гарматами цікаво. За однією з версій, вони - дарунок сатрапа Петра І місту, козаки котрого допомогли російському царю воювати зі шведами. Цар був в Чернігові в 1706 р. Тобто вони - шведські, трофейні. За іншою, гармати свої ж, чернігівські, завезені з бастіонів чернігівської фортеці в XVII-XVIII ст. (Спеціалісти кажуть, з початку XVIII ст. походить лише 4 гармати, інші датовані як XVII, так і ХІХ ст.). Зброя не вся однакова: стволи є довжиною від 1,42 до 2,8 м. Заводські клейма на гарматах не знайдені.

В 1846 р. Тарас Шевченко писав:

У цитаделі давньої фортеці лежать три великі фортечні гармати, доволі грубої роботи, без прикрас і написів, до якого вони часу відносяться — невідомо, такі гармати є і в Городні".

 

Кажуть, гармати жодного разу не стріляли - так, страшилки для гіпотетичних ворогів. Кажуть, колись вони були бронзовими, а потім бронзу замінили на чавун. На стальні лафети їх підняли лише в 1911 р. (до того просто лежали на землі). Перші лафети під ці машини для вбивства було надано ще в лютому 1896 р. (це було чотири непридатні лафети зразка 1856 і 1865 рр.). Кілька днів йшли роботи з затаскування важкенних гармат на лафети.

 

Знаю, що саме на Валу відбувалися головні урочистості з нагоди 1100-ліття міста в 2007 році. Такий облюбований туристами пам'ятник Тарасу Шевченку (десь тут і стояла колись чернігівська цитадель) теж у святі брав участь: біля нього урочисто відкривали Всеукраїнський дитячо-юнацький музичний фестиваль «Кобзарський майдан у Чернігові».

Старі поштівки демонструють джещо іншщий вал - все з тими ж гарматами, але не такий лісистий. Паркові насадження тут з'явилися вже після Другої світової. До речі, раніше на місці Кобзаря сидів на лавиці Ленін - і з ним теж фотографувалися. :)




Тодішній Костянтинівький бульвар

Тодішній Костянтинівький бульвар


Стара поштівка з Валом.

Стара поштівка з Валом.


Дещо інший ракурс.

Дещо інший ракурс.




Поштівки начебто й однакові, та все ж різні.

Поштівки начебто й однакові, та все ж різні.


Вид на Катерининську церкву.

Вид на Катерининську церкву.


Пам'ятник Т.Шевченку.

Пам'ятник Т.Шевченку.


Вид з валу.

Вид з валу.


Літній театр на Валу.

Літній театр на Валу.


Колись на валу було Дворянське зібрання.

Колись на валу було Дворянське зібрання.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник