Карта

Координати: 49°32′37″ пн. ш. 24°20′50″ сх. д.

Близько 250 жителів.

Схоже, в Репехові живуть розумні і патріотично налаштовані люди. Бо коли село аж таке крихітне, нечасто комусь з автохтонів (на 90 процентів їх склад - це бабусі, розбавлені подекуди дідусями) захочеться рятувати і прославляти те, що можна вважати сільськими цікавинками. В Репехові ж цим займаються, за що йому честь і хвала. 

Цікавинок тут дві. Перша очевидніша для бабусь - одна з найбільших в Україні тополь з діаметром стовбура 7,2 м. Її називають чорною тополею-патріархом (чому не матріархою? :о)), це пам'ятка природи всеукраїнського значення - про що сповіщає і державна табличка встановленого зразка, яку чомусь вліпили на цегляну дзвіницю каплиці. Каплиця-руїна - цікавинка №2, але лише для тих, хто все ще намагається відшукати сліди європейськості українців - і (помилково) бачить їх в крихітних, але численних костеликах і капличках, які виникали на Галичині і Поділлі масово в ХХ столітті. Конкретно репехівську почали будувати в 1906 році - але не як репехівську, а як баківську (до Баківців від каплички 2 км всього - і виходить якась плутанина, бо в Баківцях вже був аж цілий костел). Освятив споруду 2 травня 1910 р. єпископ Владислав Бандурський. В інтер'єрах збереглися рештки олійного живопису (його використовували тоді так само, як в 1980-х використовували німецькі картинки-перебивачки з дівчатками і героями мультфільмів: просто наклеювали на поверхню). 

В радянський час каплицю перетворили на газову станцію. За незалежності вона довго стояла покинута (на даху лелече гніздо, поруч вкрай мальовнича патріархальна тополя), час від часу притягуючи погляди пасажирів автівок, які прямували з Бібрки чи в Бібрку. В 2013 р. на її пощербленій часом стіні з'явився плакат "Допоможіть відновити каплицю!" В принципі, це можливо: дах тече, але не завалився, вікна теж вставити можна. Питання лише в тому, звідки імпортувати в Репехів католиків.