Колись село того й було Підгородцями, що розташовувалось під карпатським містом-городом - під Тустанню. А зараз вже Тустань - Державний історико-культурний заповідник, який розташований у Підгородцівському лісництві. Час все міняє, Підгородці зараз ближче до трас, тому й...
Східні Бескиди замками не багаті: не той край. Та принаймні одна славна фортеця тут до цього часу є, нехай і у вигляді симулякру, примари, тіні фортеці. Дуже вже незвичне місце і місто тут було - настільки незвичне, що навіть пил віків колишню велич притрусити не зміг.
А з пилом і з віками тут все в порядку: 25 міліонів років тому (скільки це в століттях, ну-мо вирахуйте!) на дні океану Тетіс з нагромаджень намулу (а намул теж віками громадився, будьте певні) народилися Карпати - і разом з ними народилася гряда з пісковику. Пісковик - він м'який, безхарактерний, вітри і дощі роблять з цим тюхтяєм що хочуть - якщо в них є бажання і час. А час в них є. Гряда змінювала свій вигляд, набувала дивовижних, могутніх і одночасно чудернацьких форм - і зараз ніжиться в ореолі туристської слави. Бо і Розгірче, і Камені Довбуша в Бубнищу - це все вона ж. І в кожному з трьох туристичних місць Ямненські камені трішки інші.
Урич - це ж не лише Тустань, Тустань - це не лише Камінь. За кілометр від колишнього наскельного міста є Гострий Камінь (звідти найкращі види власне на Камінь), а ще маємо Малу Скелю і Жолоб. він же Орел. Гроти і западини вирахувати не візьмуся. І ніхто, напевно, не візьметься. Як і легенди - такі незвичні місця просто кресалом випалювали іскорки переказів про скелі "Три пальці", "Орел", "Чотири велетні" та "Чотири списи".
Висота Урицьких скель - 83 метри. а навколо них гумус - ну вже не океан, звичайно, але щось острівне у скелях все-таки залишилося.
Кілька істориків давно носяться з версією (вже навіть не гіпотезою. вже майже доведеною історією) про язичнецьку обсерваторію тут, в Уричі, десь в І тисячолітті до н.е. Саме з часів фракійського гальштату походять численні і до цього часу незрозумілі петрогліфи (переважно солярні символи, звичайно ж) - їх є 270. Кружечки такі, а ще такі, і тут, і там - цікаво, але скептику важко відкинути хітиновий панцир недовіри. (Бо написи "Луганск-2008" на Гострому Камені вже виглядають теж як щось викопне і археологічне).
Потім, після того як фракійці змішалися зі слов'янами, майже на тисячоліття про Тустань не було нічого чути. Аж надійшов час білих хорватів. Десь 400 років (з ІХ ст. до ХІІІ ст.) вони мали тут добре укріплене місто-фортецю. Дерев'яно-кам'яне: з карпатської деревини були стіни і хороми, а камінь слугував природнім фундаментом місту. Тустань в ті роки мало чим поступалася за славою Львову чи Перемишлю. А так як укріплення були на самих західних рубежах Галицького князівства, в Тустані була й митниця на шляху до Верецького перевалу - інакше звідки тут взялися б арабські монети-дирхеми?
в 1971-78 рр. археологи виявили на Камені 4 тисячі пазів і врубів. В 1972 р. Роман Багрій знайшов на дитинці бронзові булаву і хрест. В цистерні (цистерни для води все ще існують, екскурсоводи вам обов'язково їх покажуть) знайдено горщик. Були ще наконечники для стріл, сокири, персні. Хоча головні докази могутності фортеці і шукати особливо не треба: все ще помітно рештки мурованих стін, видовбана в скелі криниця, склепіння. Це допомогло вченим досить точно реконструювати вигляд княжого міста. Хто зна, може, колись в Україні знайдуться гроші на відтворення комплексу?
Реконструкція наскельного міста-фортеці Тустань
Хочете ще Тустані в кіно? Дивіться старий радянський фільм "Захар Беркут".
