English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Дрогобицький костел
Костел св. Бартоломея - в самому центрі Дрогобича. 28 грудня 2010р.

Костел св. Бартоломея - в самому центрі Дрогобича. 28 грудня 2010р.


Дрогобич. Головний фасад костелу св. Бартоломея. Серпень-2008

Головний фасад костелу св. Бартоломея. Серпень-2008



Drohobycz, kościół Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii, Krzyża Świętego i św. Bartłomieja (1392–1445)

З 1927 - в 2005 рік.

 Карта середмістя Дрогобича

 

Це самісенький центр міста, не заблукаєте. Ратуша - буквально поруч.

Споруда, про яку хотілося б дізнатися більше. Значно більше. А то знаю лише, що храм з'явився на початку XV століття на території дрогобицького замку. Від замкових стін, валів та ровів не лишилося на сьогодні нічого - окрім єдиної башти з цегли, яка й стала дзвіницею костелу святого Бартоломея (за іншими даними - костелу Знесіння).

Ось вони, поганські символи на стіні християнського храму.

Ось вони, поганські символи на стіні християнського храму.

Башта була збудована, ймовірно, в 1551 році. Від усіх інших замкових башт її відрізняв матеріал: не дерево, а цегла. Її "підробіток" в якості дзвіниці зберіг її в важкий для замку час: на початку ХІХ століття твердиню розібрали.

Перша римо-католицька парафія з'явилася в Дрогобичу ще в кінці XIV столітття (1392). Король Польщі Владислав Ягєлло зафундував цей готичний храм, який було перебудовано вже в 1541 році.

В книзі "Вулицями Дрогобича" я вичитала, що й сам костел колись був не храмом, а боярськими палатами. І таємничі язичницькі символи на його фасаді збереглися ще з тих часів.

Меморіальна дошка на башті повідомляє, що "Восени 1648 року в Дрогобичі селянсько-козацькі загони та повсталі мешканці міста і навколишніх сіл розгромили польсько-шляхетські війська і визволили місто". Може й так. Але громили вони безпосередньо в храмі, куди увірвалися зі зброєю і вирізали всіх, хто шукав там захисту від терору. В пам'ять про цю жахливу трагедію той вхід, яким вдерлися до святині повстанці, було навічно замуровано. Відновлено костел було у 1648 р. 

Трагедія була не поодинокою. Костел сильно постраждав під час ворожих нападів на Дрогобич у 1594 та в 1624 рр. 

 

Головний вхід та капличка, прибудована до святині, з'явилися в XVIII столітті. В 1902 році проходила реставрація костелу під керівництвом архітектора Ф.Єленка. На жаль, костельне майно було або розікрали, або знищили в часи Другої світової війни. Зберігся лише ренесансний надгробок Катажини Рамультової (1572), виготовлений скульптором С. Чешеком. 

Костел неодноразово реставрували та ремонутвали, переобладнували старі та додавали нові вівтарі. Дах будівлі було понижено у 1793 р., тоді ж замурували бійниці - вони вже не були потрібні. Скажімо, реставраційні роботи велися у 1881-1882, 1906-1913 та в 1930-ті роки. 

В радянські часи храм закрили, зробивши з нього склад театрального реквізиту. Лише в 1989-1991 роках костел повернули римо-католицькій громаді міста.

На день Незалежності 24 серпня 2007 р. перед входом до костелу встановили пам'ятник папі римському Івану Павлу ІІ (на той час це був, здається, третій такий монумент в Україні - зараз їх значно більше: і Кам'янець у списку, і Самбір, і Летичів...). 

Розписи храму близько 1800 року виконав художник Борщ. Звичайно ж, це не були найперші фрески у святині: стіни розписувалисьі  до того. Якими були фрески в XVII ст., сказати важко. У XVIII ст. стіни були заново розписані Андрієм Солицьким. За модою того часу, крім власне релігійних сюжетів фрески зображали також розгром костелу козаками Богдана Хмельницького та татарськими загонами у 1648р. Була й фреска, присвячена наданню Дрогобичу давніх прав австрійським цісарем Йосифом ІІ. Окремі фрагменти цих фресок дійшли до нашого часу (зображення св. Христофора).

Вітражі виготовлені на початку ХІХ ст. за ескізами Яна Матейки, Юзефа Мегоффера та С.Виспянського.


 Не вірте дивним екскурсоводам!

Меморіальна таблиця на башті.

Меморіальна таблиця на башті.


Фрагмент статті Романа Пастуха "Невигадані бздури екскурсійної культури" ("Поступ", 4 листопада 2004 року):

"Нерідко й мені, краєзнавцеві та авторові шістьох книг про Дрогобич, випадає почути бздури деяких трускавецьких, з дозволу сказати, екскурсоводів. Враження – просто-таки гидкі й обурливі. Недавно зустрів у центрі міста біля готичного парафіяльного костелу ХІV-ХVI ст. чергову групу трускавецьких курортників з України. Екскурсію для них проводив чомусь чужою мовою високий на зріст і зрілих літ пан. На моє запитання, з чиєї він екскурсійної фірми чи як там їх звуть, відповів, ніби від "Мирона Барана" із наголосом на першому складі. Так це чи ні, стверджувати остаточно не берусь, бо чоловік не представився. Не виключаю, що він міг бути й з іншого бюро. Зрештою, суть не в цьому.

Отож стою й уважно слухаю. Замість того щоб розказати цікавим курортникам справжню історію середньовічної культової споруди, екскурсовод узявся розважати їх вигаданими самотужки або почерпнутими з радіостанції "ОБГ" ("Одна баба говорила") нікому з місцевих краєзнавців досі невідомими "легендами". Мовляв, під час будівництва костелу польська королева Ядвіга повеліла замурувати в його стіни золотий ланцюг.

Фото Ігоря Хоми.

Фото Ігоря Хоми.

Коли до Дрогобича підступили козаки Б. Хмельницького, то він дав наказ М. Кривоносові зруйнувати костел із метою відшукати ланцюг. Однак польський король, до якого неймовірно швидко, гейби тоді вже існував телефон або Інтернет, дізнався про варварську затію гетьмана і категорично заявив: якщо ти, гетьмане, вчиниш подібне, я позбавлю тебе якогось там титулу чи звання. Цього виявилося достатньо, аби Хмельницький з козаками покірно відступили від костела.

Наступна "легенда" цього екскурсовода ще "бздурніша". Підвівши курортників до головних дверей римо-католицької святині з боку головної пошти, він попросив їх підвести погляди до величезного готичного заґратованого вікна над дверима. Добре бачите його? Тепер, шановні, гляньте під ноги. Що там? Правильно, асфальт. А в часи темного інквізиторського Середньовіччя на його місці із землі виступали гострі кам'яні "штирі" розміром десь два на два метри. Тоді, як і нині, деякі жіночки дозволяли собі, хе-хе, перелюбство. Таких і кидали з вікна вгорі на ці "штирі". Упала на них – значить, зраджувала чоловікові, зуміла ухилитись – була чесною.

 

(...) Кожного тижня знову й знову прилучаюся до екскурсій у Дрогобичі і щоразу не можу стримати обурення від брехні та нісенітниць трускавецьких екскурсоводів, що ними вони продовжують щедро запудрювати мізки курортників, які переважно "всеїдні" і сприймають почуте за чисту монету. Одні екскурсоводи плетуть всілякі дурниці про той же костел і ратушу, другі – про "жорстокість" українських козаків, треті – про тих чи інших "визволителів" міста, четверті – про згаданого вище Шульца, п'яті – про Юрія Дрогобича та Івана Франка, шості – про все це разом. Водночас я ще ні разу за багато років не зустрів таких екскурсій з Трускавця, скажімо, біля скульптури скорботної матері поблизу площі Ринок, де гітлерівці розстрілювали наших патріотів-заручників і борців за волю України, або на території факультету педуніверситету на вулиці Стрийській, де в 1941-му і в 1990 рр. відкопали останки майже шестисот жертв НКВД тощо. Дуже рідко випадає зустріти екскурсію в знаменитих на цілу Європу середньовічних дерев'яних храмах Святого Юра і Воздвиження Чесного Хреста – шедеврах нашого зодчества й малярства. А навіщо це екскурсоводам, коли без зайвого клопоту можна обійтися "трьома соснами" -костелом, ратушею і Шульцом?" 
 


 Сучасні фото (від Ігоря Хоми):

Kosciol z XV stulecia w Drohobyczu. Church in Drohobych (15c.)

Так костел виглядав сто років тому.




Drohobytsch Drohobych
Дошка на честь Адама Міцкевича в Дрогобичу на костелі

Вхід і дошка на честь Міцкевича


Пам'ятник Івану Павлу ІІ

Пам'ятник Івану Павлу ІІ


Костел в Дрогобичі. 2010
Костел в Дрогобичі. 2010
Костел в Дрогобичі. 2010

Грудень-2010


Дрогобицький ксотел. Фрески Борща. Фото І.Хоми
Дрогобицький ксотел. Фрески Борща. Фото І.Хоми
Дрогобицький ксотел. Фрески Борща. Фото І.Хоми

Фрески Борща


Дрогобицький костел св. Бартоломея в 1918р.
Дрогобицький костел св. Бартоломея в 1925р.
Дрогобицький костел св. Бартоломея колись
Drogóbich (Drohobycz) es una ciudad del óblast de Lviv, en Ucrania occidental
Drohobyč (דראָביטש) je město v Haliči na západní Ukrajině
Drohobics (Drohobycz) járási jogú város Nyugat-Ukrajnában, a Lvivi terület Drohobicsi járásának székhelye

Архівні види


А це проект вівтаря.

А це проект вівтаря.


Дрогобицький костел. Фото Ігоря Хоми
Фото Ігоря Хоми
Фото Ігоря Хоми
Фото Ігоря Хоми
Фото Ігоря Хоми





Фото Ігоря Хоми


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник