English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сколе
Вас вітає Сколе. Липень-2010. Пам'ятник визволителям на перевалі Тухольські ворота.

Вас вітає Сколе. Липень-2010. Пам'ятник визволителям на перевалі Тухольські ворота.



 Місто, на честь якого назвали мінерал сколіт

Головна архітектурна перлина райцентру Сколе - церква Пантелеймона (1597).

Головна архітектурна перлина райцентру Сколе - церква Пантелеймона (1597) - відновлена після пожежі у 2009 році.


Карта

49°02′01″ пн. ш. 23°30′42″ сх. д.

 

Помилкою буде думати, що в Сколе є лише радянські монументальні трембітярі з одного боку і помпезний палац баронів Гредлів з другого - і все. Так здається лише з вікна автівки, що мчить повз гірське історичне містечко в Закарпаття, але часом варто-таки зупинитись і зробити паузу. Невеличкий (6,7 т.ж.) карпатський райцентр - чудове місце для недовгої (година-дві), але цікавої прогулянки.

Голвоне, щоб ця прогулянка не випала на четвер, коли Сколе базарує - тоді весь стадіон "Бескид" заставлений розкладачками з секондом та іншим крамом, а автобуси гості з навколишніх сіл беруть штурмом.

 

І дивний факт - за останні сто років місто розрослося, вспучилося кількома п'ятиповерхівками, лякає запустінням радянських підприємств і звалищами сміття на берегах Опору - а народу тут як жило близько семи тисяч, так і живе стільки ж. Тільки це вже інший народ, звичайно. :о)

 

З назвою все давно зрозуміло: за Лаврентіївським літописом, саме в навколишніх горах в 1015 р. турівського княщя Святослава "скололи" підіслані рідним братом Святополком убивці. Начебто при нападі на нещасного Святослава і його дружину Параску князь Святополк окаянно вигукував: "Сколіть їх всіх!" Так він і увійшов в історію - Окаянним. А на честь вбитого назвали місто. Тільки трішки хитро назвали - не іменем, а похідною від дієслова. А в честь самого князя назвали кам'яноломню "Святослав" неподалік від міста (див. стару поштівку в галереї праворуч) - цинічний якийсь натяк, не інакше. У Другу світову в "Святославі" був концтабір для молоді.

Є менш канонічні, майже апокрифічні версії походження назви: від скель (де в зелених Бескидах скелі?), від племені сколотів (які взагалі були степовиками), і від "сколеного" місця - начебто тут татаро-монголи хана Батия колись вирізали чимало горян, які обороняли перевал Тухольські ворота.

Варто ще додати ось що: ми, як люди грамотні, назву міста - згідно словникам  - відмінювати не будемо. А от автохтони це запросто роблять: "зі Сколього", "в Сколін", "у Скольому" і так далі. Лінгвісти кажуть, це своєрідний атавізм часів панування тут польської мови.


 Історія Сколе

Gruss aus Skole-1902

Gruss aus Skole-1902

Є версії, що тут, в Карпатських Бескидах, колись жили кельти з племені боїв (може, звідси й бойки?), а вже потім, в Х ст., на їхні обжиті місця прийшли слов'яни. Потім тут скололи нещасного Святослава Володимировича, а це вже Київська Русь. За 100 з гаком років до інциденту з окаянним братовбивцею повз прото-Сколе (яке тоді, ймовірно, називалося Тухля) пройшли угорські племена на чолі з Арпадом - у пошуках майбутньої батьківщини. Взагалі саме повз містечко завжди лежав торговельний шлях "на угри".

Тухля як топонім не зник у віках - після розгрому військами Батия тої Тухлі, що зараз є Сколе, Тухля відродилася трохи осторонь від небезпечних торгових шляхів - і існує собі до нашого часу, піднявшись на безпечну відстань в гори.

Якщо торговий шлях, яким час від часу йдуть вкрай неприємні татаро-монголські незвані гості, мають бути укріплення. Археологи кажуть, що і були: на північ від міста, на перевалі Тухольські ворота (a.k.a. Ворота, a.k.a. Колодка) мусило щось бути ще до 10 березня 1241 р. Це щось складалося з трьох рядів валів і високої дерев'яної башти - ну, так собі думають історики, і, певно, в них є якісь резони думати саме так. З башти було видно аж Верхнє Синьовидне. Все, що лишилося по тим фортифікаціям, - гори Башта і Забашта. Знищили все це численні кочівники з орди Батия і Субудая, які йшли з Волині в Панонію. Дістатися від Тухольських воріт до Верецького перевалу татаро-монголи зуміли за два дні. Проте, ми всі це маємо якось туманно пам'ятати з шкільного курсу літератури - я про "Захара Беркута", звичайно ж.  

 

З Київської Русі стрибнемо вперед у часі, на межу XIV-XV ст., коли за Сколе (вже саме Сколе!) точилася боротьба між братами Волохами, поляком Петром Кмітем і краківським Воєводою Яном Тарновським. Переміг воєвода. З 1567 р. володіння Тарновських переходять до князя Острозького. В руках його нащадків Сколе лишалося до XVIII ст.

В 1568 і в 1594 рр. Сколе і Славське пограбували татари. А 30 січня 1657 р. поселення було розграбоване угорським військом симигородського князя Ракоці.

Нарешті, містотворчний момент: десб 1660 рік, князь Олександр Януш Заславський засновує поблизу села Сколе місто, назване в честь засновника Олександрією (десь тоді ж з'являється у Потоцьких Станіславів, ті були не такими самозакоханими - і називали міста на честь близьких родичів :). Пихата псевдо-антична назва не прижилася, більше того, місто невдовзі асимілювало назву сусіднього села - і теж стало Сколе.

 

Сколівські сірники

Сколівські сірники

В ті часи фортифікації ще були важливим містотворчим елементом - і в Сколе теж був замок. Правда, майже весь дерев'яний - архаїчно, зате дешево. Першим каштеляном замку був Ян Ольбрахт Пілецький.

Містотворчий елемент № 2 - ратуша. Теж була - і була єдиною мурованою спорудою на все новонароджене місто. Як і в випадках Гусятина чи Заліщиків, ратуша була одночасно і постоялим двором, і караван-сараєм. Ратуша дожила аж до 1950-х рр. - тоді її, руїну з часів Другої світової, розібрали. Ех, шкода... Загалом місто поділялося торговим шляхом на дві частини: шляхетську з 55 будинками ходачкової шляхти, 6 корчмами, двома пивоварнями та замком - і хлопську (колишнє село Сколе). В першій частині мешкало близько 500 жителів. в другій - приблизно стільки ж.

З 1673 р. Сколе відійшло до родини Любомирських. З 1702 р. в місті мешкала іудейска громада (в 1910 р. вона налічувала понад 3 тис. чоловік). До Другої світової іудеї становили третину мешканців міста. 

З червня 1772 р., коли Галичина відійшла до Австрійської імперії, розпочався період німецької колонізації у Сколе. Графиня Ізабела Любомирська запросила німецьких пекарів, слюсарів, шевців, годинникарів тощо. Колонії навколо Сколе називалися Феліценталь (Долинівка), Аннаберг (Нагірне), Карлсдорф (Климець). В присілку Демня колоністи-гірники звели доменну піч і виготовляли там сільськогосподарське знаряддя. Пізніше колоністи з Богемії звели неподалік склодувну піч - на цій гуті в 1809 р. працювало вже понад 140 чол.

В 1784 р. дорога-гостинець з'єднала Сколе і Нижні Ворота на Закарпатті, в тому ж році Сколе пережило велику повінь, а пізніше і голод.  

З 1847 р. Сколівщина відійшла до Потоцьких, в 1859 р. маєтність купив граф Евгеніуш Кінський. В місті проживало близько 2 т.ж. Кінський біля 1862 р. звів перший на Сколівщині паровий тартак, а в 1864 р. заснував найбільшу на Галичині сірникову фабрику.

З 1885 р. через місто пролягла залізниця Стрий-Сколе. в 1887 р. гілку продовжили до Мукачева.

З 1886 р. почалася ера братів Гредлів (Грьодлів) у Сколе.

 

30 березня 1888 р. майже третина Сколе була знищена пожежею: постраждала понад сотня дерев'яних будинків. Згоріли костел, пошта, школа. Муровану церкву Різдва Богородиці звели в 1896 р., мурований костел Семи Скорбот Діви Марії - у 1895 р. (дерев'яний храм з 1660 р. мав тут ж саму посвяту). Костел сильно постраждав у Другу світову війну, а в радянський час використовувався як склад, а потам як електростанція. В 1964 р. електростанцію з храму перенесли, залишивши споруду помирати напризволяще. В 1991 р. нечисленні сколівські римо-католики відновили костел.

 

 В 1912 р. Сколе стало повітовим центром. Звичайно ж, тут діяло спортивне товариство "Сокіл". Крім кадрів на цій сторінці, можна побачити архівні види сколівського "Соколу" тут.

В міжвожнний період тут активно розвивався туризм, відкривались відпочинкові вілли і пансіонати, працювали пляж на Опорі і кінотеатр, ковзанка і перша в Карпатах санна траса. Саме тому Сколе було героєм сотень видів листівок міжвоєнного періоду - і вони були присвячені як літньому, так і зимовому відпочинку в місті і околицях. Показати всі на одній сторінці немає ну жодної можливості.

Звичайно, був у Сколе й ринок - центральна площа. Синагога, зведена на схід від ринку у середині ХІХ ст., була спалена в 1942 р.

Пам'ятник Шевченку на майдані Незалежності встановили у 1995 р.


 Церква св. Пантелеймона в Сколе

Хрест біля церкви св. Пантелеймона в Сколе

Хрест біля церкви св. Пантелеймона в Сколе

Найстарішою спорудою містечка вважається невелика дерев'яна бойківська церквиця, присвячена св. Пантелеймону. Тризрубний триверхий храм знаходиться не на центральній вулиці, тому спробую пояснити до нього дорогу. Від центрального міського майдану Незалежності, того, де стоїть в ледь не крилатій пелерині Тарас Григорович, потрібно заглибитись на квартал - в сторону, протилежну від залізниці (ну не знаю, як ще пояснити:)).

 

Спочатку церква, яку згідно переказів датують 1597 р., була присвячена св. Параскеві. Коли в 1896 р. в місті звели більший, сучасніший храм Різдва Богородиці, богослужіння у старенькій церкві почали відбуватися лише по великих святах - аж поки святиню взагалі не закрили у 1939 р. Коли Львівщину звільнили від нацистів, храм недовгий час діяв - до ладу приводили церкву Різдва, тож зайве приміщення громаді згодилося. В 1946-1990 рр. (за іншими даними, з 1960-го р.) у церкві діяв музей. Відновилися богослужіння тут 9 серпня 1993 р., а 21 вересня того ж року церкву повторно освятили. З 1994 р. при святині діє братство св. Володимира.

Ремонт церкви мав місце у другій половині 1990-х рр. Перекриття змінили у 1997 р., тоді ж було куплено дзвони.  

14 квітня 2009 р. церква горіла. Було пошкоджено внутрішні стіни  (площа пошкодження 45 м кв.) і дах, цим самим завдано збитків на 42 тис. гривень. Вогонь у церквах Сколівщини досить частий гість, він лише в двотисячних розвіяв попелом храми в Долинівці (зведена 1820 р., згоріла в 2006 р.), Головецькому (1873, 2007), Тухольці (1858, 2007) та Сопоті (1836, 2009).  

Станом на липень 2010 р. церква св. Пантелеймона в Сколе (чи все-таки в Скольому?) непогано виглядала. В неї навіть сайт є.

Скажу відразу. що така солідна дата - 1597 р. - мене насторожує. Храм не виглядає на архаїчну споруду.

 

Дерев'яна симпатична дзвіниця на північ від храму зведена у 1760 р. майстром Сенем Школовцем. Видно, що колись саме через дзвіницю віруючі заходили на території церкви, зараз є окрема брама.


 Навколо - Карпати

Вид на перевал Тухольські ворота від вокзалу в Сколе. Липень-2010.

Вид на перевал Тухольські ворота від вокзалу в Сколе. Липень-2010.


Дорогою з надзвичайно дохлої на вигляд автостанції (кілька автобусів на день, нечуванно для Львівщини) або залізничного вокзалу (вони поруч) до дерев'яної церкви св. Пантелеймона можна минути більшу частину архітектурних атракцій міста (крім костелу Семи Скорбот Діви Марії - він ближче до перевалу Тухольські ворота. Там неподалік також знаходиться щойно зведена дерев'яна скромна церквиця місцевої малочисельної православної громади).  

Відзару напроти новенького (2009) меморіалу воїнам УПА - Народний дім культури Сколівського району «Бескид», сіре радянське бетонне одоробало, але з цікавими металевими прикрасами на теми праці і відпочинку.

За ним - ошатна двоповерхова жовто-біла споруда. Зараз це бібліотека, а колись тут розміщувалось спортивне товариство "Сокіл". Зе далі - майже одна за одною вишикувались вздовж однієї з сторін вулиці три ошатні віли зламу ХІХ-ХХ ст. та початку ХХ ст. В усіх якісь установи.

Вже неподалік повороту до церкви стрінеться ще одна стара вілла в закопанському стилі, дерев'яна і помираюча, загороджена парканом. Кілька цікавих старих будиночків є і біля церкви св. Пантелеймона.

 

Імпозантна двоповерхова споруда австрійських часів (1894) зараз віддана піл академічну гімназію Національного Університету "Львівська політехніка". Тут навчається майже 800 учнів.


 Сколе з траси Київ-Чоп

24 листопада 2015 р. Коротка зупинка з панорамою на Сколе.

Повз містечко автівки проносяться без зупинок. А дарма. Сколе - прикольне.




Сколе, Початок ХІХ ст. З альбому А.Ланге "Zbiór naypięknieyszych i nayinteresownieyszych okolic w Galicyi: Sammlung der schönsten und interesāntesten Gegenden von Galizien".

Початок ХІХст. А.Ланге, Zbiór naypięknieyszych i nayinteresownieyszych okolic w Galicyi



"Сколіть їх всіх!"

"Сколіть їх всіх!"


Костел Скорбот Діви Марії (1895) в Сколе
Костел в Сколе. 23 листопада 2015 р.

Костел Скорбот Діви Марії (1895) майже не змінився за 115 років


Церква Різдва в Сколе, 1922 р.

Церква Різдва (1896)


Електростанція в Сколе

Електростанція


Суд в Сколе

Суд колись


Німецька колонія в Тухлі

Німецька колонія в Тухлі


В церкві св. Пантелеймона (Сколе)

В церкві св. Пантелеймона


Дзвіниця і церква св. Пантелеймона
Bell-tower of St. Panteleymon's church in Skole

Дзвіниця і церква


Сколе. Центральна площа

Центральна площа


Сколе, залізничний вокзал

Залізничний вокзал


Районна бібліотека в Сколе
Библиотека в городе Сколе на Львовщине

Районна бібліотека

"Сокіл" в Сколе

Відразу видно: раніше це був "Сокіл"



Кам'яноломня "Святослав"

Кам'яноломня "Святослав"


Районний БК "Бескид"

Районний БК "Бескид"


Карпати і сецесія - чудово

Карпати і сецесія - чудово


Skole è una piccola città dell'Ucraina, nell'Oblast' di Leopoli.
Skole est une ville de l'oblast de Lviv, en Ukraine
Тут був сколівський поштамп

Симпатичні будинки


Old wooden house in the centre of Skole in Ukraine

Хоча деякі вже валяться


Перша світова війна, річка Опір

Перша світова


Гора Звівін

Гора Звівін


Ринок в Сколе

Ринок в Сколе


Нова дерев'яна церквиця (фото з вікна бусу)

Нова православна церквиця


Загальний вид міста Сколе

Загальний вид міста


Вілла "Марися". Сколе

Вілла "Марися"

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник