Карта
Координати: 49°29′15″ пн. ш.25°34′51″ сх. д.
Понад 1,5 тис. жителів.
Тернопіль повільно і незворотньо, як море на Венецію, насувається на Острів, темною хмарою багатоповерхівок суне з півночі - і колись, може, Острів буде одним з облцентрівських мікрорайонів. Поки ж сюди бігають міські маршрутки, тому для безмашинних туристів не буде ніяких проблем побачити чи не найкращу палацову браму в Україні: маршрутка стане вам просто біля неї.
Брама є, палацу немає. А був великий, пишний. І малоописаний: ані Роман Афтаназі, ані Антоні Урбанський в своїх багатотомних працях палац Баворовських у Острові не згадують. Є згадочка у книзі "Минуле і пам'ятки Тернопільського воєводства" О.Чоловського та Б.Януша (1926): буквально слово - Острів є у переліку сіл з палацами. Чому така тиша, незрозуміло. Виходячи з архівних світлин, там було що описувати. Та одна брама яка - і вона ж збереглася.
Острів колись був містечком, аж поки у XVIII ст. не став селом. Селом він побуде ще стільки, скільки потрібно буде Тернополю часу на експансію в цьому керунку.
З етимологією назви майже все зрозуміло: Серет поблизу села намагається погратися в Смотрич, пробує зав'язати петлю з води навколо Острова - але втомлюється і задовільняється півостровом. Краєзнавець Володимир Мороз пише, що у XVII ст. тут стояв замок. І знову тиша - у каталозі Яна Лешека Адамчика про місцеві укріплення ані слова. У В.Мороза читаємо, що на початку ХІХ ст. пожежа знищила і місцеву дерев'яну церкву, і майже все село поруч. Вже після великого вогню на згарищі виникла резиденція графа Владислава Баворовського: з парком, ставком і водоспадами (!). В палаці у часи Першої світової, в 1915 р. розмістився штаб 11 російської армії Південно-Західного фронту. Так це споруді не минулося: війна стерла панський дім з лиця землі у 1917 р. Лишилася тільки щедро прикрашена ліпниною брама.
Відразу за нею - екс-каплиця. Здалеку, від церкви, і брама, і каплиця ну просто чудово виглядають разом, творять вкрай гармонійний акорд. Вже лише зблизька розумієш, наскільки різні це стилі та епохи: модерністські форми костелика - і нахабно-багата брама.
Коли 6 травня 2017 р. ми приїхали у Острів, двері каплиці були відчинені - і я відразу кинулася туди. Ікона "Спас Нерукотворний" над входом натякала, що тут не римо-католицьке вже місце. Може, якійсь з православних конфесій віддали? Ну, зараз побачимо.
Зайшла - і ойкнула. Всередині був вузький і невисокий дерев'яний коридор з кількома дверима. Праворуч від входу, там, де до стіни був прикріплений листочок А4 з написом "АКВАПАРК", мила руки у маленькій раковині молода жінка. "А ви до кого?" - "До костелу" - "А це вже не костел" - "Ой. А що тут?" - "Нічого. Будинок. Житло. Ми тут живемо"
З'ясувалося, у каплиці давно вже живе священик з родиною. Інтер'єр зробили двоповерховим, розділили на кімнатки, у круглі вікна-ілюмінатори вставили прямокутні склопакети - і живуть. Напрошуватися на екскурсію було ну зовсім вже неввічливо, а хотілося дуже.
Це перший на моїй пам'яті такий випадок - коли непотрібний костел (а на Тернопільщині сотні непотрібних костелів) переробили на житло. Ні, мене це не бентежить - ну, майже, бо такі драстичні зміни вікон таки споруді не личать. За кордоном це давно вже загальне місце - і апартаменти у колишніх церквах коштують ве-е-е-е-еликих грошей. Я м'яка за характером і стараюся ніколи не наполягати, але тут дуже проситиму: сходіть от за цим лінком, подивіться, як це буває і скільки коштує. Ну шик же. Навіть за розміром храми приблизно однакові. В Острові, звичайно, все не так. :о). Кому сподобалося, є ще хороший лінк.
Ой, а я ще про історію каплиці не написала. Ну так от. Вже з 1865 р. документи згадують у Острові дерев'яну римо-католицьку каплицю. Станом на 1901 р. вона була вже покинута і занедбана. В середині 1930-х рр. взялися будувати муровану - за проектом Альфреда Маєвського (Alfred Majewski). До початку ІІ світової не встигли.
Така саме доля спіткала і два інших близнюка костелу в Острові, вибудованих за тим же типовим проектом: у селі Мала Лука на Гусятинщині та в Дернові під Львовом.
В радянські часи в храмі, який так і не відбувся як храм, був традиційний для костелів склад (може, зерносховище, може, хімію зберігали - якийсь склад, коротше). Зараз от житло з найгарнішою брамою на всі сусідні села. Та на всю Західну Україну. :о)
