English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Токи. Ожигівський замок
Вечірні польоти квадрокоптера над замком в Токах під час свята замку 21 серпня 2016 р.

Вечірні польоти квадрокоптера над замком в Токах під час свята замку 21 серпня 2016 р.



Zamek w Tokach

18 червня 2009 р. Замок все ще стоїть.


Фото замку в Токах, зроблене до Першої світової війни (орієнтовно 1905 р.) А.Фрідріхом. З національного польського веб-архіву Polona.pl

Фото замку в Токах, зроблене до Першої світової війни (орієнтовно 1905 р.) А.Фрідріхом. З національного польського веб-архіву Polona.pl


 Забутий замок на острові.

Карта

Координати: 49°38′03″ пн. ш.26°13′17″ сх. д.

Мій репортаж зі свята замку в Токах у серпні 2016 р. 

Близько 1,1 тис. жителів. 

 

Фільм про безпорадність влади врятувати замки Тернопільщини (і Токи теж)

 

Що подивитись по дорозі: дерев'яні церкви в Скориках і Медині.

 

На що схожа пам'ятка: на руїни замків у Жванці і, приміром, в Озаринцях.

 

На святі замку в Токах у серпні 2016 р.

На святі замку в Токах у серпні 2016 р.

Черговий "забутий", маловідомий замок на Збручі, недалеко від його витоків. В минулому ці землі належали до Подільського воєводства - і, ех, як не шкода, та зараз замок належить Тернопільщині, а не Хмельницькій області, хоча й розташований на самісенькому кордоні двох адміністративних одиниць.

Зараз маємо замок в Токах, але протягом кількох століть твердиня була в Ожигівцях. Ожигівці - он вони, поруч, за пунктиром щойно народженого Збруча. То що ж, фортецю перенесли з одного села в інше? Ні. Давайте по порядку.

Ожигівці відомі з письмових джерел з 30 березня 1430 р., коли литовський князь Свидригайло Ольгердович подарував це поселення Івану Мукасевичу за вірну службу - разом з ще кількома селами. Наступним власником 19 сіл, серед яких були і Ожигівці, став у 1442 р. Денис Мукасевич з Корибутів. І потім історія на століття про село біля витоків Збруча забула. А коли згадала в 1545 р., там вже правили князі Збаразькі. 

Саме один з них, Януш Збаразький (близько 1553 - 1608), воєвода брацлавський і герой війни з Московією, в кінці XVI ст. будує в Ожигівцях оборонний замок. Бо ж село лежало на перехресті Чорного та Кучманського шляхів. Від ймовірних набігів татарів треба було якось оборонятися. Місце було вибране правильне - над збручаснькими болотами тут піднімається пагорб. 

Януш Збаразький спробував навіть змінити назву містечка на Новий Збараж, щоб підкреслити міць новозведеного форпосту порівнянням з найбільшою фортецею цих країв, плюс родинною вотчиною, але нічого з того задуму не вийшло. Біля замку і Ожигівцям зажилося веселіше, вони все більше нагадували містечко, а не село - і є версія, що навіть мали в той час магдебургію з 1583 р. 

Замок височить на довгастому півострові, оточеному водами чималого штучного озера (не тому штучного, що його тут одна штука, та й ніяких смішних штук з ним ніхто не робив). Навіть не віриться, що чимале плесо живиться водами такого скромного в цій місцевості Збруча. Зараз озеро з неба нагадує трохи криву підкову, а колись, можливо, вода оточувала пагорб з замком з усіх боків, тож фортеця стояла не на півострові, а на острові.

Ще кілька декад тому були тут три вежі, про що я й вичитала у книзі О.Лесика "Замки і монастирі України", насправді ж зараз збереглась лише південна, 5-гранна. 

Від двох інших, напівкруглих, нема й сліду. Селянам же теж треба з чогось комори будувати, дарма що каменю тут повно й так. Башти розібрали вже в повоєнний час: в кінці 1940-х каміння з замку пішло на будівництво дороги Підволочиськ-Волочиськ, в 1950-х роках - на зведення сільської стайні.

Південна башта є двоярусною. Внизу - бійниці, вгорі - каземати. Верхня частина виглядає надбудованою або ж добудованою пізніше. Колекція вишкрябаних в бетоні графіті тут пречудова - від зроблених в 10-20 рр. ХХ століття написів польською - до нашкрябаного поганою англійською "2000 MILLENIUM". Будете там — почитайте (це не сарказм, хоча таким й виглядає. „Читав на ніч пейджер, багато думав” — трошки з іншої опери. Графіті київської Софії бентежать вчених вже здавна, а ці закарлючки чим гірші? Хіба молодші за київські). 

Відомо, що була ще одна, четверта, вежа. Тепер лише можна здогадуватись, що замок у плані нагадував неправильний трикутник. В‘їхати до фортеці можна було через підйомний міст у добре укріпленій в‘їздній брамі.

Станом на 1602 р., з якого зберігся інвентарний опис одигівського замку, фортеця нараховувала чотири малі і одну велику гармату та 34 гаківниць. 

Рід Збаразьких згас у 1631 р., коли помер Єжи Збаразький - і Ожигівці дістаються іншому великому князівському роду, Вишневецьким - аж до 1744 р., коли помер останній з цього славного, ополяченого руського магнатського роду. Разом з замками в Збаражі, Вишнівці та Залізцях (Заложцях?) фортеця в Ожигівцях захищала кордони земель Вишневецького клану. Саме Вишневецькі реконструювали та поновлювали твердиню протягом наступного століття. 

Токи. Півострів з залишками замку, серпень 2016 р.

Півострів з залишками замку, серпень 2016 р.

 

Замок довго вважався неприступним, але був зруйнований 1648 року, під час Визвольної війни. У 1672 р. (за більш вірогідними даними, у 1675 р.) твердиню здобули та знищили турецько-татарські війська під приводом Ібрагіма Шишмана. 

Після турецької навали на Поділля замок відновлюють, але стратегічного інтересу він вже не представляє. Вишневецькі пробують переобладнати старого воїна під палац. Великі плани перетворення ожигівського замку в резиденцію були у останнього з роду Вишневецьких, князя Михайла-Сервація (1680-1744). В комплекс входила башта, що стояла окремо від інших - князь переобладнав її у замкову  каплицю. 

У 1746 р. в одній з замкових башт було знайдено забальзамоване тіло якогось вельможі в шапці з соболиного хутра, блакитній оксамитовій шубі та з золотими браслетами на руках. Рештки перезаховали у каплиці. 

У 1764 р. Ожигівці купив брацлавський каштелян Ян Антоній Чарнецький (1700-1774). Тоді ж вперше згадується село Токи, колишнє передмістя Ожигівців. І от іронія - в 1772 році, при першому поділі Польщі, фортеця була відокремлена від Ожигівців і разом з Токами (наголос на другому складі) відійшла до Австрії. 

Відомо, що після Чарнецьких Токи дісталися поміщикам Матковським. 


В ХІХ ст. замок занепадає, і саме предки сьогоднішних жителів села почали розбирати форпост для власних потреб. 

Мені замок сподобався, в першу чергу, своїм розміщенням - озеро навколо, вкрите білим пір'ям качок та гусей, а за деревами на тому березі - руїни. На жаль, гарній фотосесії у мій перший візит сюди в 2000 році перешкодила не лише погана техніка, а й жахлива плівка: сусіди подарували якусь італійську ноу-нейм. В результаті всі світлини вийшли не лише нечіткі та невиразні, а й з інфернальним червоним відблиском усюди на зображеннях. 


В Токах потрібно їхати до центру цього досить великого села, а там спускатися до озера. Дороги, як майже усюди на Тернопіллі, досить пристойні (хоча в самому селі - на cлабеньку трієчку), а заправка за 10 км на захід від Підволочиська продає дійсно якісний бензин за помірними цінами - на А-80 машина їхала як на звикло-розбавленному А-92. (Інформація на вересень 2000-го року).

Ще інформація, котра теж за кілька років виглядатиме анахронізмом: до свята замку в Токах, яке проводилося Тернопільською ОДА 21 серпня 2016 р. до села відремонтували дорогу. Правда, в самих Токах дороги все так само поганенькі. 

В центрі села можна оглянути досить гармонійну нео-візантійську Преображенську церкву (1902-1907), біля котрої стоїть (старіша?) дерев'яна дзвіниця. В селі також збереглася фіґура на честь заснування товариства тверезості у 1862 р. В 1991 р. в центір села поставили чималий монумент Тарасу Шевченку. 

 

По дорозі від Підволочийська до Токів (якихось 10 км) обовязково зупиніться в селі Скорики і огляньте місцеву церкву Івана Богослова - чудовий зразок подільської деревянної архітектури ХVІІ ст. Церква в гарному стані, все дуже охайно і затишно. Вражає надзвичайно розкішний - як на такий невеличкий храм - 6-ярусний іконостас. Соковита позолочена різьба у вигляді виноградної лози, янголятка – все це барокове чудо заслуговує пильної уваги туриста. Іншою цікавинкою інтер‘єру є те, що бабинець має хори і відкривається до нефу 2-ярусною фігурною аркою, через що висотне розкриття внутрішнього простору сприймається як єдність. 


 Ще один аеро-вид замку в Токах (Ожиговецького замку).

Свято замку в Токах, серпень 2016 р. Вид на замкові руїни з півночі.

Свято замку в Токах, серпень 2016 р. Вид на замкові руїни з півночі.





Zamek w Tokach

Замок, червень-2009


План замку

План замку



Zamek w Tokach

Моє невдале фото з 1999 р.

Ожигівський замок з квадрокоптера. Токи, серпень 2016 р.
Toki, Ożohowce zamek
Чи то це Тоцький замок, чи Ожигывський - а все одно гарно
Залишки замку в Токах быля Ожигывцях в 2016 р.

Аеро-фоти замку



В 2009 р. цієї земляної коси вже немає.

В 2009 р. цієї земляної коси вже немає.


Castle in Toky village

Замок в червні 2009 р.


Туристи? Які туристи?

Туристи? Які туристи?

Єдина збережена башта замку в Токах на Тернопільщині.
Замок в Токах в 2016 р.
Замок в Токах в 2016 р.
На святі замку  в Токах у серпні 2016 р.

Замок в 2016 р.



Ще став.

Ще став.


Замок в Токах на картині місцевого художника. Свято замку-2016

Замок на картині


Кордон.

В Токах проходив кордон з Російською імперією. Стара поштівка.


Cerkiew w Tokach
Преображенська церква (1907) в Токах з неба

Церква в Токах. 18/06/09


Шевченко в центрі села.

Шевченко в центрі села.


Став у витоків Збруча - симпатичний.

Став у витоків Збруча - симпатичний.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник