Над Немією шумить вже четверте століття млин, зведений десь в 1700 р. Погляньте на нього, це все одно по дорозі до центру, не проминете. В центрі вишикувалися в ряд три святилища різних конфесій. Костел, солідна така класицистична базиліка з шестиколонним портиком, з кам'яною огорожею та напів-зруйнованою брамою, присвячений Різдву Богородиці. Зведено храм на гроші місцевих поміщиків Дзєдушицьких в 1741р. За радянщини використовувався як склад, з кінця ХХ ст. відновлюється.

Поруч велетенська двоповерхова синагога (XVIII ст.), сильно пошкоджена під час Другої світової. Тоді в її стінах було живцем спалено 86 євреїв містечка.

(Як підказав мені Олександр Краснопюр, це НЕ синагога, а хрестова у плані Успенська церква (будувалася протягом десятиліття, закінчена в 1910 р.). З нею пов'язаний переказ про прокляття архітектора. Коли роботи зі зведення храму були виконані наполовину, архітектор забажав розрахунку. Та в парафіян не було грошей. (Навіщо ж затіювали будівництво?). Тому архітектор повернувся в Кам'янець, аж поки за три роки сума не була зібрана. Та це ще не кінець історії. Коли церкву освячували, архітектора чомусь не запросили. з пересердя він вигукнув, що парафіянам храм радості не принесе. Що ж, за 7 років мало який з храмів радував мало яку громаду. Майже вгадав архітектор. В радянські часи споруду використовували як клуб, спортзал та музей.

Та церква (блакитна), яку я вважала Успенською, насправді

є Богородицькою (1865, зведена на кошти графа Чацького).