English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Скорики
Без дерев трохи голо. Старовинна дерев'яна церква у селі Скорики на Тернопільщині. 21 серпня 2016 р.

Без дерев трохи голо. Старовинна дерев'яна церква у селі Скорики на Тернопільщині. 21 серпня 2016 р.


Cerkiew w Skorykach

18 червня 2009 р. Церква в Скориках


Карта

Координати: 49°35′49″ пн. ш.26°08′33″ сх. д.

Близько 600 жителів. 


 Чудова церква і колгосп-мільйонер

Царські врата храму в Скориках. Фото Г.Логвина

Царські врата храму в Скориках. Фото Г.Логвина

Скорики (відомі з 1598 р. як Скориківці, названі, ймовірно, за першим поселенцем) над Вовчком на Тернопільщині - популярні. Це для краєзнавців вони відомі своєю тридільною дерев'яною церквою Івана Богослова з XVII ст. (за іншими даними, з 1744 р. - можливо, це дата відновлення). Людям, від архітектури далеким, Скорики асоціюються з колишнім колгоспом-мільйонером - і сучасним велетенським фермерським господарством, де поля вимірюються тисячами га, а добрива закуповуються ешелонами. Кожному своє. :о)

(UPD: в 2016 р. я була тут втретє - і, здається, у екс-колгоспа справи йдуть незле. Навколо села чималі фруктові сади, працює техніка, після зібраної пшениці вздовж дороги скупчилися тисячі і тисячі рулонів з сіна. Незле тут все, незле. І навіть щось типу автодрома є - велетенський похилий білий простір з масою старих покришок).

Колгоспу, а потім і агрофірмі було з чого починати: ще у 1880-х роках, коли село належало Казиміру Тучинському, тут був дуже гарний і правильно організований фільварок. Схожа історія і з іншим колгоспом-мільйонером у Макові поблизу Кам'янця-Подільського: там теж у всієї величі ноги росли ще з супер-задбаного госпдарства панів Раціборовських. 

 

Але давайте про церкву Івана Богослова. Ту саму, котру деякі книжки з української культури, видані як у радянські роки, так і за незалежності, називають то Миколаївською, то Михайлівською - невідомо чому. 

Вище я абстрактно писала про "кінець XVIІ століття" - так от, Вікіпедія каже конкретніше: 1695 рік. Храм стоїть в центрi села, він практично не скапарений "поліпшеннями" у вигляді бляхи чи ондуліну - і лише неоковирна _хай-теківська_ капличка в ядучих штучних квітах поруч дисгармоніює з старою спорудою. І головне - церква вкрита ґонтом. На Тернопільщині таке нечасто зустрінеш - крім Скориків, хіба ще у Сапогові, Козині та Чорткові. Ну, ще в Волиці, але там анекдотичний випадок, на таке не можна рівнятися. 

Івано-Богословська церква - типова представниця подільського стилю в народній архітектурі. Хоча ще кілька кілометрів на північ - і кінець Поділлю, почнеться Волинь. 

Ще кілька років тому церкву оточували старі дерева, зараз їх зрубали. Так, тепер архітектурну цікавинку видно здалеку, ще на під'їздах до села з боку Токів. Але зникла затишність. Та й новий ремонт святині дуже вже... полірований, лискучий. Під лінієчку. Старі споруди "під лінієчку" не люблять, тоді зникає щирість часу. 

 

Ключі від церкви можна взяти в жінки-дяка Зої, що живе неподалік вулиці, на яку дивиться дзвіниця храму. Тільки пані Зоя не завжди буває вдома.

 

Відомий дослідник української архітектурної спадщини Григорій Логвин писав, що церква в Скориках є дуже своєрідною. Її нава (7,20 на 7.35 м) та бабинець з вівтарем (обидва 5,75 на 5,7 м) в планах майже квадратові. Святиню оперізує опасання на фігурних кронштейнах, з якого виростають гармонійні зруби з восьмериками помірної висоти. Верх нави майже вдвічі перевищує бічні (14 м). Своєрідним є й інтер'єр. Бабинець має хори і відкривається у наву двоярусною фігурною аркою. Шестиярусний іконостас вражає багатством. Переказ стверджує, що його діставили сюди на волах з Києва за наказом Богдана Хмельницького. Особливо відома скориківська ікона "Страшний суд" - типове пізньо-середньовічне унаочнення жахів пекла для вірян, які не дуже вміли читати. Зараз шедевр зі Скориків зберігається у Львівському музеї народного мистецтва. 

Дзвіниця в храму нова, мурована. На ній золотом виблискує табличка: "Фундатор дзвіниці храму св. Івана Богослова с. Скорики - Герой України. директор ТОВ "Україна" Крижовачук О.П. 2011". 

Олег Петрович Крижованчук  міг би бути і скромнішим, напевно, але ті, що скромні - непробивні, а він пробивний. ТОВ "Україна" може похвалитися тим, що її поля обробляє техніка із супутниковою навігацією, елеватор змонтовано з італійського обладнання, а впроваджені технології тут часом переганяють ті, що діють у Європі. Очільників області обов'язково возять в Скорики на екскурсію - і до церкви, і на сучасну свиноферму.  

 

Так, ми ж наче про церкву, а не про свиней. Храм було реставровано в 1989-1991 рр. Іконостас було позолочено в 2000 р. Кажуть, на реставрацію кошти давав Л.Кучма, який був у селі в 1999 р.

За легендами, в скорицькій церкві начебто в 1649 р., перед походом на Збараж, сповідалися і причащалися козаки з армії Богдана Хмельницького.

 


 Скорики поза церквою

Ісус з католицького цвинтаря в Скориках

Ісус з католицького цвинтаря

Скорики описані в романі "Золота Липа" Іллі Дубинського, який перебував тут у липні 1920 р. як командир полку дивізії Червоного козацтва В.Примакова.

У травні-липні 1944 р. в Скориках розміщувалась редакція газети 1-го Українського фронту "За честь Батьківщини", в якій працювали А.Малишко (він був тут кілька днів улітку 1944 року і присвятив селу вірш "В Скориках"), С.Скляренко, Л.Дмитерко, С.Борзенко.

Вірш Андрія Малишка особливих деталей про село не містить - це радше ностальгія за юністю:

В Скориках, в стодолі на соломі

В літні теплі гожі вечори

Ми збирались, як у ріднім домі,

В юності з далекої пори.

Той причілок, горобці у стрісі, 

Кущ калини, погляд із вікна,

Наче зірка в куряній завісі,

Наче серце, що взяла війна.

І такі були ми прості й добрі,

І ніхто не крився при собі,

Як хоробрі, то завжди хоробрі,

Як в журбі, то що казать - в журбі. 

 

Тут можна прочитати вірш повністю. Твір присвячений бойовому товаришу Сергію Борзенкову. 

 

На околиці села (з боку Підволочиська) зберігся старий католицький цвинтар з кількома цікавими надгробками. 

Майже в центрі села, на повороті дороги, у 1963 р. встановили монумент Богдану Хмельницькому - неканонічний, майже камерний. Богдан у незручних чоботях і з сумно опущеними вусами не трясе перед носом автівок Переяславською угодою, не розмахує булавою, а нервово якось хапається за шаблю. Автор монументу - скульптор Яків Чайка. Напроти церкви - великий монумент загиблим у Другій світовій війні (1966). 

На північній околиці села, в межах заплави ріки Самчик між дорогою, яка поєднує села Скорики та Медин, розташована гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення - Скориківське болото. Площа пам'ятки - 11, 10 га. 



Cerkiew św. Jana Ewangelisty w Skorykach. Ca 1910. Polona.pl
Церква Івана Богослова в Скориках. Фото Г.Логвина

Архівна церква



Не під бляхою - це вже щастя.

Не під бляхою - це вже щастя.


Фото від 18 червня 2009 р.

Фото від 18 червня 2009 р.


Іконостас церкви в Скориках. Фото з книги Г.Логвина "Украина и Молдавия" ("Искусство", 1982).

Іконостас. Фото Г.Логвина


Неоковирна каплиця.

Неоковирна каплиця.

Нова дзвіниця церкви у Скориках

Нова дзвіниця


Старий католицький цвинтар в Скориках

Старий католицький цвинтар


Меморіал загиблим в Другу світову війну у Скориках

Меморіал загиблим


Суворий Богдан

Суворий Богдан


Страшний суд, ікона зі Скориків. Фото Г. Логвина

Страшний суд зі Скориків


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник