English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернелиця
З неба всю бастіонну структуру замку в Чернелиці видно значно краще. 2 квітня 2017 р.

З неба всю бастіонну структуру замку в Чернелиці видно значно краще. 2 квітня 2017 р.



Замок в Чернелиці. Антена, що виростає з гербу "Погоня" - оригінально

Замок в Чернелиці.
3 травня 2006 року. Антена, що виростає з гербу "Погоня" - оригінально



 Чорнолиця Чернелиця: забуті пам'ятки

Карта

Координати: 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д.

Див. також мою статю в "Аптеці галицькій".

Ще стаття про Чернелицю і Ко.

 

Колись містечко, а зараз просто село (1,8 т.ж.) в Івано-Франківській області, на Дністрі. Центр прикарпатського бездоріжжя. Добиратись туди можна з траси Товсте-Городенка (але не пропустіть дороговказ, він не дуже зручно розташований) або з дороги з Городенки на Івано-Франківськ, повернувши в Олієво-Королівці. В обох випадках, як тільки ви з‘їдете з досить доброї траси, вас чекають 15-20 км. паршивих сільських доріг. От ну дуже паршивих (станом на квітень 2017 року нічого не змінилося: дороги ЖАХЛИВІ). Але подорож того варта, якщо вас цікавлять замки.

 

В Чернелиці збереглися залишки бастіонного замку, костeл 1661 р. та греко-католицьку церкву Різдва (1817). По дорозі до замку ви неодмінно будете минати і обидва храми - один в стані занедбаної руїни, інший діючий. 


 З дуже давньої історії Чернелиці

Документи XV ст. згадують два окремих поселення - Велику Чернелицю та Гнилу Чернелицю. Обидві Чернелиці належали століття роду Бучацьких. У 1454-1467 рр. власниками були брати Теодорик, Михайло та Ян з Бучача. У 1493 р. від Яна Манастирського поселення отримала Анна, господарка Чишек. В ІІ половині XVI ст. Чернелиця отримала міські права (щоб втратити їх аж у 1940 р.).  Ще через століття ці землі належали князю Міхалу Єжи Чарторийському, одруженому на Єфросинії зі Станіславських гербу "Пилява", удові Петра Потоцького - і про неї на цій сторінці ще будуть згадки та легенди. Ще до 1696 р. Чарторийські Чернелицю втратили. В середині XVIII ст. поселення увійшло до масшабного маєтку волинського воєводи Міхала Потоцького. 


 Замок і розлючена Блека: травень 2006 р.

Біля хати М. Михальчук замок чомусь САМ почав розбиратися...

Біля хати М. Михальчук замок чомусь САМ почав розбиратися...

Замок знаходиться на території бувшої місцевої лікарні, але ворота туди відчинені і можна вільно пройти на територію, що вся обсажена яблунями (всі різних сортів, сама перевіряла :)) та кущами шипшини. В залишках однієї з башт на східній стороні знайдете милий такий смітничок, а в підвалинах в‘їздної брами хтось спритно влаштував собі комору, де зберігає (судячи з запаху) картоплю та капусту. (Інформація з 1999 року, на 2006 рік ситуація змінилася: лікарня переїхала в нове приміщення, замок навіть без такого картопляного газдування занепадає на очах).

Обходите стіни навколо. Чудовий зразок бастіонної споруди, ага. А це що? З того боку, де над урвищем до мурів туляться сільські хати, великий шмат стіни просто... впав. А біля сусідської господи - купа каміння.

 Розбирають? Ну я зараз тут влаштую!

 В хаті нікого. Малий голодний песик заходиться в гарчанні. Сусіди пояснюють: Хата Марії Михайльчук, медсестри, вона на чергуванні в лікарні. Де лікарня? Ага. Іду. Мене пробує зупинити Pettifogger, але де там мене зупиниш в такому стані.

При вході прошу покликати пані Михайльчук. "А вам яку саме?" Їх, виявляється, в Чернелиці відразу три. Пояснюю, яку. Ага, на другий поверх.

Пусті коридори лапають в пастки кутів сонце. Дві жінки, молодша, з інтелігентним обличчям, і старша, в хустці, говорять в кабінеті.  Влітаю я. Буча, зараз буде буча!

Була.

 Conclusion: мене переконали, що замок впав сам, причому ще 7 років тому, каміння біля хати - з кар'єру, а її прадід (хоча вона не з Чернелиці) ще своїми руками замок відстраював. Молодша жіночка бідкалася за долю пам'яток Чернелиці. На мене зійшла з небес Слава після її слів: "А ви знаєте, навіть В КОМПЬЮТЕРІ є про Чернелицю! Щопрада, там написано, що дороги сюди погані, але ж це правда!"

 

Так от. Пізніше з'ясувалося, що станом на жовтень-2005 ця сторона замку була в повному порядку, таких падінь там не було помічено. Виходить, пані Марія мене надурила.


 Замок. Вже не так емоціонально.

Бастіон чернелицького замку.2017 р.

Бастіон чернелицького замку.2017 р.

На відміну від більшості оборонних споруд, замок в Чернелиці лежить не на пагорбі, а на рівній місцевості. Пагорби є, де ж вони дінуться - все-таки Дністер близько з його височенними на цьому шматку течії берегами. Але замок - на рівнині.

Будівництво форпосту стартувало на початку XVII ст. Ще недобудований замок у Чернелиці зруйнували козацькі загони під час Визвольної війни в 1648-1654 рр.

Закінчив будівництво бастіонної фортеці ще до 1659 р. Міхал Єжи Чарторийський (1621-1692), воєвода брацлавський. Свідчить про це герб його дому та інструкція шляхти з Галицького сеймику 1659 р., яка рекомендує королю компенсувати кошти, витрачені князем на фортифікацію замку.

Замок квадратний в плані, оточений мурами та земляними насипами. Фортечна територія займає 2,5 га. Наріжжя зміцнені чотирма чималими бастіонами. Мури куртин були два метри завтовшки та шість метрів заввишки. До західної куртини був прибудований палац з одноповерховою, з пілястрами в‘їздною вежею по центру. Зараз ця вежа - найвражаюче, напевно, замкове місце. Зовні вона багато декорована різьбою та гербом Чарторийських, хоча велика частина цієї декоративної розкоші вже обсипалася.

По боках від вікон – великі волюти. Від гербу не так давно відірвалася частина ліплення, але ще можна простежити обриси вершника зі зброєю - це "Погоня", один з найвідоміших гербів Речі Посполитої. 

 З внутрішньої сторони в'їздної брами (та й взагалі замкових споруд) декору менше, але там теж є герб княгині Єфросинії "Пилява"(Pylawa) та ініціали: E(ufrozyna) S(tanislawska) X(iezna) C(zartoryska) W(ojewodzina) B(raclawska). Також збереглися різблені ранньобарокові сандрики вікон.

 

В 1672 та 1676 рр. замок сильно постраждав під час війни з турками, що добралися навіть до цього найсхіднішого правобережного форпосту Речі Посполитої на Дністрі. По відбудові комплекс відігравав важливу роль під час польсько-турецької війни в 1685-1691 рр.

Ще коли польський король Ян ІІІ був просто гетьманом Яном Собеським, він зупинявся у житловому одноповерховому будинку, що стояв на території замку. До нашого часу та споруда не збереглася.


Після Чарториських замком володіли Галеські, Потоцькі, Станецькі, Ценські. На початку 1830-х рр. маєток належав Теклі Раціборській, у 1850-1860-х рр. - Наполеону Раціборському. Близько 1880 р. Чернелиця з замком перейшла до Кароля Краснопольського, а на початку ХХ ст. та в міжвоєнний період - до Тереси Петрович та її компаньйонів (ті постійно змінювалися). 


 Як чернелицький замок намагалися врятувати століття тому:

Брама замку в Чернелиці. 1880 р. З Polona.pl

Брама замку в Чернелиці. 1880 р. З Polona.pl

Завжди, завжди, чорт, ЗАВЖДИ проблема збереження архітектурних пам'яток впирається в гроші.

31 травня 1904 р. з придністровського села Уніжа телеграфом до Львова, в президію товариства Grono Konserwatorów Galicji Wschodniej ("Спілка охоронців Східної Галичини, краєзнавче товариство, що діяло у Львові з 1889 р.) полетіла стурбована депеша Казимира Пшибиславского. Пан повідомляв, що Самуель Мосберг, тодішній господар замку в Чернелиці, взявся переробляти твердиню собі під житло. Але 18 травня форпост згорів - і тепер господар має намір розібрати вежі замку, щоб з отриманої цегли побудувати новий будинок. Пшибиславскій просив членыв товариства звернутися до влади і жандармерії і простежити, щоб Мосберг не зруйнував пам'ятку історії. Група відправила вказівки владі, а також направила архітектора Теодора Тальовського на місце - вивчити об'єкт.

Вердикт був наступним: замок потрібно законсервувати, негайно перекрити вежі. На ці цілі "Спілка охоронців Східної Галичини" перерахувала зі свого бюджету 400 крон, ще 600 повинен був додати Мосберг. Тальовській також запропонував власний проект реставрації замкової брами.

На папері все було чітко, а ось в житті не дуже. На Мосберга писали доноси: мовляв, багач і так, навіщо його спонсорувати? Гроші Самуелю все ж перерахували - аж в 1906 році, коли він сам підлатав дах, а потім написав в товариство: «господар замку, відреставрувавши в'їзну вежу в фортеці, з приємністю спостерігає разючу спадщину століть; з іншого боку, його охоплює печаль при думці, що сусідня стіна, що вміщає два поверхи і просторі кімнати, схильна до впливу природи, впаде через кілька років і зробить марними всі зусилля, які той, хто підписався нижче, докладав до замку протягом декількох років».

Просив ще 2000 крон. Можна в розстрочку. Відмовили, посилаючись на фінансові труднощі. Сьогодні і даху над вежею немає, і стіни все так само в тріщинах, а подекуди і зовсім розбираються селянами на камінь.

 

Останнім жив в замку в Чернелиці Мауріцій Ценський, після його смерті в 1817 р. син магната виїхав з містечка і замок почав занепадати, перетворюючись в руїну. Певно, те, що тут розбили сад, знищило багато культурних шарів, де було б що знайти археологам, але хоч якось врятувало стіни та бастіони.


 Інформація про замок з "Галицької Брами", присвяченої Городенці:

Церква Різдва (1817) біля замку в Чернелиці

Церква Різдва (1817)

"...Чернелиця, містечко в повіті Городенківськім. На правому березі Дністра, на півмилі від цієї ріки, над потоком лежить занедбаний замок, який у загальних штрихах в цілому зберігся..." Так розпочинає свій опис чернелицької твердині історик-краєзнавець О.Чоловський. Про замок згадують: "...Замок розташований у східній стороні містечка, на легкому скелястому піднесенні, доступному тільки зі сходу. Являє собою зразок фортець, які будувалися на Русі, — з однією тільки відмінністю, що там ті споруджувалися із землі і дерева, а тут дерево і земля замінені муром. Ця місцевість з горою займає площу 4 морги. Стіни чотирикутника товщиною 2 метри і висотою 2,5 м вимуровані з лупаного каменю і упорядковані бійницями для ручної зброї. В середині західного муру, збереженого відносно краще, знаходиться двоповерхова квадратна вежа, покрита дахом, в якій є аркова в'їзна брама, архітектурно оздоблена, чим і привертає до себе увагу. Фасад її зовнішньої сторони оздоблює великий герб "Родоп", вирізьблений з каменю, але пошкоджений власне в тім місці, де мав би бути вирубаний рік. Від таблиці залишилось тільки обрамлення. По правій стороні брами є отвір для гармати, по лівій — вхід до підвалів. Внутрішній фасад вежі оздоблює герб "Ріlаwa", розміщений теж над одвірком брами з літерами Е.З.Х.С.УУ.В, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводина Брацлавська (друга дружина князя Михайла Чарторийського). Житлові кімнати по боки брами знищені і використовуються під стайні. Другий поверх порожній. В центрі просторої площі, оточеної фортифікаційними мурами, яка використовується під овочевий город, ближче до південно-західного рогу підноситься невеликий одноповерховий житловий будинок. Збудований він з лупаного каменю, з гарно різьбленими одвірками і віконними рамами, і дотепер зберігся добре. Мешкає в ньому теперішній власник Самуель Мосберг, який хотів у минулому році замок перебудувати. Але розпорядженням Городенківського староства під загрозою кари це робити заборонялось.
В часи молдавських походів Яна III в роках 1685-91 відігравав важливу роль, бо служив місцем зберігання провіанту і фуражу. Сам Собеський в ньому кілька разів замешкував. Служив він за помешкання наступним власникам: Галецьким, Потоцьким, Стадницьким і іншим, чи їхнім орендарям.
Не обминула замку й усна народна творчість. Бо чим старіші стіни, тим неймовірнішими легендами і переказами обростають вони. Одна розповідає про те, як король Ян Собеський під час війни з волохами і турками спорудив у своєму замку підземні ходи на випадок облоги і втечі: один — до Дністра, а другий — до костелу в Городенці. Підземний хід тут справді існував, тільки пролягав він не до Городенки, а до костелу в Чернелиці i проходив під сучасною головною вулицею селища.
Друга — про те, як княгиня Єфросинія, обдурена пахолками, які підробили листи її чоловіка, розтратила багатство братів Чарторийських, будуючи в час їхньої відсутності та без їхньої згоди костели і церкви в окрузі, через що, дізнавшись правду, наклала на себе руки. Третю легенду — про кохання княгині, записану понад двадцять років тому Ярославом Ярошем, наводимо повністю:


 Легенда про Єфросінію

Приміщення замку. Чернелиця

Влітку тут джунглі

"Красну та славну жінку мав володар замку Михайло Чарторийський. З лиця Єфросинія була красунею чорнолицею. Не один панок задивлявся на її гнучкий стан, милувався лебединими рухами. Бачив усе те чоловік, але виду не подавав.
Одного вечора наказав князь Чарторийський готувати до виїзду коней. Світ-рання він вирушив на війну під Відень, а Єфросинія залишилася самотньою сидіти вдома.
Злітали дні. Життя в замку пливло тихо, спокійно. Нудно було княгині самій у просторих палатах, і вона вирішила щодня робити прогулянки на коні. Щоб її ніхто не впізнав, переодягалася в просте сільське вбрання і виїхала в поле, ближче до Дністра-ріки.
Красуня-княгиня могла годинами пролежувати серед високої отави і дивитися у глибоку синь, по якій пропливали хмарини. Кінь пасся оддалік, але Єфросинії вистачало легко сплеснути в долоні, як він заявлявся біля неї.
Стояла літня спека. Єфросинія хотіла же вертатися до замку, але зобачивши ьершника, що скакав назустріч їй, вирішила почекати.
— Доброго дня тобі, красуне! Вона повільно звела великі карі очі. Проти неї на коні сидів вродливий обидва сільський хлопець. На його вишитій сорочці пломеніли калинові китиці, зелен-лист барвінку.
— І тобі доброго, — посміхнувшись, відповіла.
— Додому? — спитав тихо. Ствердно кивнула головою.
— А то далеко?
— Та й не близько, — гордо відповіла пані.
— Заки дойдеш, то чисто спечешся. Може води?.. Ось тут поруч є джерело...
Досхочу напившись холодної джерельної води, Єфросинія скочила на коня. Гнідий рушив... Услід — юнак.
Порівнялися. Незчулася княгиня, як опинилася на колінах в юнака. Лице її запломеніло жаром, і вона заллялася дзвінким сміхом. Той сміх чимдужче наростав, шаленів. Заледве стримала себе.
— Пусти...
Відчувши на своїй спині княгиню, кінь пішов жвавіше. Доїхали до того місця, де зустрілися. Зиркнула на юнака. Вираз його обличчя був невимовно благальним і сині очі-зірниці ніби мали щось казати.
її силует зник у видолинку. Надходив вечір. У повітрі чулися духмяні солоди, а сонце, ніби вогняна білка, перестрибуючи з хмари на хмару, мчало до обрію...
Через день вони знову зустрілися. Потім ще й ще. Так і сплелася любов. Іноді до ранку блукали луками, сп'янілі від палких обіймів.
Про любов княгині довідалися в замку. Недобра слава пішла про Єфросинію. Дійшло й до неї, та не зважала на те. Продовжувала зустрічатися з тим, хто полонив її душу.
Швидким алюром до замку вершник примчав. Його кінь був увесь у піні, важко дихав. — Князь їде... — ніби сурми стрепенулись голосні. В скронях Єфросинії натужно загули, забамкали дзвони. Вона не знаходила собі місця в замку. А коли далеко на дорозі з'явилася князева карета, вона з найвищої стіни стрімголов кинулась донизу, щоб не бути більше з нелюбом.
Гірко переносив смерть дружини Михайло Чарторийський. Він наказав замурувати тіло жінки в стіну замку, а її ініціали викарбувати над головною брамою.
Відтоді цю місцевість на честь смаглявої чорнявки-княгині почали називати Чернелицею..."


Роман СМЕРЕЧАНСЬКИй Володимир НИКИФОРУК


 Домініканський костел у Чернелиці


Багато інформації нижче -  зі статті про чернелицький костел з 18 тому "Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego"(Краків, 2010 р.).  

 

Костел у стилі Відродження, мурований, хрестовий в плані, з граненими бічними гілками-апсидами було закладено на кошти вже відомого нам подружжя Міхала Єжи та Єфросинії Чарторийських у 1661 р., а повністю зведено у 1669 р.

Костел планувався як монастирський - магнати запросили до Чернелиці домініканів. З фундаційного акту відомо, що в поселенні була вже римо-католицька каплиця, стара та (ймовірно) дерев'яна - а також що подружжя зобов'язувалося утримувати при кляшторі чотирьох монахів. На домініканський монастир йшла десятина з сіл Вільховець, Чортовець та Тишківці. Акт підтвердили до 25 жовтня 1662 р. архієпископ Ян Тарновський, а 17 травня 1663 р. король Ян Казимир. Протокол візитації костелу в 1820 р. згадує як факт, що освячення першого каменю під костел Архангела Михаїла відбулося у присутності архієпископа Тарновського, а костел збудовано у 1669 р. на кошти княгині Єфросинії. 

 Згідно з візитацією 1708 р., у храмі був прикрашений численними вотивами образ Богоматері Ченстоховської, намальований на дошці і прикрашений блакитною текстильною сукенкою (?). Всі потрібні для служб начиння були з позолоченого срібла. . з 19 орнатів (одягу для літургій) один був з "багатого перського сукна". Храм мав 4 дзвони та сигнатурку "на куполі". 

У 1739 р. костел пограбували російські війська. 

У 1772 р. візитація згадує, що у Михайлівському храмі було сім дерев'яних та частково позолочених вівтарів, амвон та гарні хори. Все було у храмі, не вистачало тільки дзвіниці. Невдовзі збудували і її. 

З опису храму, зробленого під час візитації у 1775 р., відомо, що стіни його не були потинькованими, а вівтарі були пофарбовані у блакитний колір та щедро позолочені. Головний вівтар був "структури старосвітської, але гарний". 

За указом австрійського імператора від 14 квітня 1787 р. кілька домініканських монастирів на Галичині ліквідовувались. У тому переліку була й Чернелиця. Тільки де австрійський цісар - а де містечко над Дністром. Обитель продовжувала якось існувати - бо документи за 1815 р. згадують, що тут все ще мешкало четверо монахів. 

У 1807 р. храм отримав орган - його за власні кошти придбав вікарій Вінцентій Томашевський. У нього також була велика бібліотека. котру він заповідав колегії вікаріїв львівської катедри.  

 Візитація 1820 р. показала дуже кепський стан зовнішніх мурів святині - з них пообивався тиньк. Амвон на той час вже зітлів від старості - і десь поділися всі срібні літургічні начиння, котрих колись було так багато. Про поганий стан храму згадують і візитації 1828 та 1830 рр. 

Ймовірно, під час повторного освячення костелу в 1833 р. архієпископом Андрієм Алоїзієм Анквічем храм змінив своє ім'я - став св. Антонія. 

У 1927 р. Ян Войточич з Перемишлян виготовив проекти нового головного вівтаря та амвону. Чи були ці проекти реалізовані, невідомо.

Після ІІ світової війни польське населення Чернелиці виїхало з України, прихопивши з собою більшу частину костельного майна. Станції хресного шляху потрапили до місцевої церкви. З 1948 по 1980 рр. святиня була складом. В 1985 р. гуцульські майстри виготовили новенький і гарний дах з ґонти.

 

Багато хто з туристів та краєзнавців пам'ятає фразу Г. Логвина про костел у Скалі-Подільській: "Останнє відлуння готики в Україні". А польські дослідники (зокрема Томаш Зауха) вважають таким от відлунням саме костел у Чернелиці.

З північного заходу до будівлі приєднана башта з гвинтовими сходами всередині, що веде на хори. Потрапите туди - вважайте, вам пощастило. Ну або ви ну дуже ризиковна людина. 

Місцеві підлітки влаштували в храмі пожежу в 2005 році, з того час костел стоїть без даху і надії на одужання.

Головний фасад увінчано трикутним фронтоном, який прикрашено нішами, фланкованими акротеріями та обелісками, а вхід виділено кам‘яним ренесансним різним порталом з гербом. Герб - "Погоня", той самий, який зустріне вас і в замку. Різьблення - чудове.

Костел з‘єднано з замком підземним ходом - і це не легенда, як часто буває. Хід таки існує. 

На стінах до пожежі чудово було видно залишки клеєвого живопису, в якому переважали геральдичні мотиви. Зараз їх видно дуже подекуди, дуже фрагментарно - бо костел страшезно хворий. Безнадійно.

 

Точно невідомо, коли була заснована римо-католицька парафія у Чернелиці. В літературі зустрічаються дати 1661, 1662 або взагалі початок XVIII ст. До парафії свого часу входили також цвинтарні каплиці у Чернелиці (1837) та Копачинцях (1888) та родова каплиця (в якій за потреби могло поміститися аж 300 людей) при палаці Раувідів у Дубках. 




План фортеці

План фортеці


Замок в Чернелиці колись. Замок в Чернелице. Zamek w Czernelicy. Chernelytsa's castle
Чернелиця, замок. Фото Альбіна Фрідріха (1890-ті). З Polona.pl.

Колись було так

Будинок на території чернелицького замку, в якому зупинявся Ян Собеський ще в часи гетьманства. Не зберігся. З Polona.pl

В цьому замковому будинку зупинявся Ян Собеський


У цій солянці Чернелиця сама непримітна (під назвою "Покуття").

У цій солянці Чернелиця сама непримітна (під назвою "Покуття").



Замкове подвір'я: гібрид саду і пасовиська

Замкове подвір'я: гібрид саду і пасовиська


Чернелицький костел в 1996 р. Майже ідеальний. З 18 тому "Костелів і кляшторів давнього воєводства Руського" (Краків, 2010р.)
Костел в селищі Чернелиця на Івано-Франківщині. 03/05/06
Остов чернелицького костелу в 2017 р.
Нещасний костел у Чернелиці, вигляд з неба

Костел: 1996, 2006 і 2017 рр.

Рисунок костелу в Чернелиці

Костел у Чернелиці



Kosciol w Czarnelice
Чернелиця. Двері костелу. Деталь

Двері костелу. Деталь



Інтер'єр костелу в Чернелиці до пожежі 2005 р.
Інтер'єр костелу в Чернелиці у 2017 р.

Інтер'єр костелу: до пожежі 2005р. і в 2017 р.


Порівнюємо герб на костелі...

Порівнюємо герб на костелі...


... і на замку...

... і на замку...

Стенд біля замку в Чернелиці. 2017 р.

Стенд біля замку



В'їзна брама з сторони саду. Чернелиця, замок
Chernelytsia castle in Ukraine

В'їзна брама з сторони саду


Блія костелу - школа-підказка. Чернелиця

Блія костелу - школа-підказка. На фасаді все, від цифр і алфавіту - до E = mc2

Бій 9.08.1915 між Обертином і Чернелицею

9.08.1915, австрійські війська беруть Чернелицею


Чернелиця з дрона. 2.04.2017
Czernelica (Ukraina)
Замок в Чернелиці

Чернелиця з дрона


Замок і церква в Чернелиці

Замок і церква


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник