English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Чернелиця

Замок в Чернелиці. Антена, що виростає з гербу "Погоня" - оригінально

Замок в Чернелиці.
3 травня 2006 року. Антена, що виростає з гербу "Погоня" - оригінально



 Чорнолиця Чернелиця: забуті пам'ятки

Карта

Координати: 48°48′40″ пн. ш. 25°25′48″ сх. д.

Див. також мою статю в "Аптеці галицькій".

Ще стаття про Чернелицю і Ко.

 

Містечко (1,8 т.ж.) в Івано-Франківській області, на Дністрі. Добиратись туди можна з траси Товсте-Городенка (але не пропустіть дороговказ, він не дуже зручно розташований) або з дороги з Городенки на Івано-Франківськ, повернувши в Олієво-Королівці. В обох випадках, як тільки ви з‘їдете з досить доброї траси, вас чекають 15-20 км. паршивих сільських доріг. Але подорож того варта.


В Чернелиці збереглися залишки бастіонного замку та костeл 1661 р. По дорозі до замку ви неодмінно будете минати і цей храм. Він побудований в стилі Відродження, з каменю, хрестовий в плані, з граненими бічними гілками апсидами. З північного заходу до будівлі приєднана башта з гвинтовими сходами всередині, що веде на хори. Потрапите туди - вважайте, вам пощастило. Місцеві підлітки влаштували в храмі пожежу в 2005 році, з того час костел стоїть без даху і надії на одужання.

Головний фасад увінчано трикутним фронтоном, який прикрашено нішами, фланкованими акротеріями та обелісками, а вхід виділено кам‘яним ренесансним різним порталом з гербом. Герб - "Погоня", той самий, який потім зустріне вас і в замку. Різьба - чудова.

Костел з‘єднано з замком підземним ходом - і це не легенда, як часто буває. Хід таки існує! 

На стінах збереглися залишки клеєвого живопису, в якому переважають геральдичні мотиви - так було ДО пожежи, як є зараз, не знаю.


 Замок і розлючена Блека

Біля хати М. Михальчук замок чомусь САМ почав розбиратися...

Біля хати М. Михальчук замок чомусь САМ почав розбиратися...

Замок знаходиться на території бувшої місцевої лікарні, але ворота туди відчинені і можна вільно пройти на територію, що вся обсажена яблунями (всі різних сортів, сама перевіряла :)) та кущами шипшини. В залишках однієї з башт на східній стороні знайдете милий такий смітничок, а в підвалинах в‘їздної брами хтось спритно влаштував собі комору, де зберігає (судячи з запаху) картоплю та капусту. (Інформація з 1999 року, на 2006 рік ситуація змінилася: лікарня переїхала в нове приміщення, замок навіть без такого картопляного газдування занепадає на очах).

Обходите стіни навколо. Чудовий зразок бастіонної споруди, еге ж? А це що? З того боку, де над урвищем до мурів туляться сільські хати, великий шмат стіни просто... впав. А біля сусідської господи - купа каміння.

 Розбирають??? Ну я зараз тут влаштую!!!

 

В хаті нікого. Малий голодний песик заходиться в гарчанні. Сусіди пояснюють: Хата Марії Михайльчук, медсестри, вона на чергуванні в лікарні. Де лікарня? Ага. Іду.

Мене пробує зупинити Pettifogger, але де там мене зупиниш в такому стані...

При вході прошу покликати пані Михайльчук. "А вам яку саме?" Їх, виявляється, в Чернелиці відразу три. Пояснюю, яку. Ага, на другий поверх.

Пусті коридори лапають в пастки кутів сонце. Дві жінки, молодша, з інтелігентним обличчям, і старша, в хустці, говорять в кабінеті.

 Влітаю я. Буча, зараз буде буча!!!

Була.

 

Conclusion: Тітка мене переконала, що замок впав сам, причому ще 7 років тому, каміння біля хати - з кар'єру, а її прадід (хоча вона не з Чернелиці) ще своїми руками замок відстраював. Молодша жіночка бідкалася за долю пам'яток Чернелиці. На мене зійшла з небес Слава після її слів: "А ви знаєте, навіть В КОМПЬЮТЕРІ є про Чернелицю! Щопрада, там написано, що дороги сюди погані, але ж це правда!!"

Коли про твій сайт знає медсестра в Чернелиці, можеш влаштовуватися на лаврах позручніше...

Жарт.

 

Так от. Пізніше з'ясувалося, що станом на жовтень-2005 ця сторона замку була в повному порядку, таких падінь там не було помічено. Виходить, пані Марія мене надурила.

Їй зачтеться. Колись.


 Замок. Вже не так емоціонально.

На відміну від більшості оборонних споруд замок в Чернелиці лежить не на пагорбі, а на рівній місцевості. Будівництво розпочато на початку XVII ст., ще недобудований замок зруйнували козацькі загони під час визвольної війни в 1648-1654 рр.

Закінчив будівництво цієї бастіонної фортеці в 1659 р. Міхал Єжи Чарторийський (1621-1692), воєвода брацлавський. Свідчить про це герб його дому і інструкція шляхти з Галицького сеймику 1659 р., яка рекомендує королю компенсувати кошти, витрачені князем на фортифікацію замку.

Замок квадратний в плані, оточений мурами та земляними насипами, територія займає 2,5 га. Чотири бастіони зміцнювали наріжжя, мури куртин були 2 м. завтовшки та 6 м. заввишки. До західної куртини був прибудований палац з одноповерховою, з пілястрами в‘їздною вежею по центру. Зовні вона багато декорована різьбою, гербом Чарторийських, по боках вікон – великі волюти. Від герба не так давно відірвалася частина ліплення, але ще можна простежити обриси вершника зі зброєю - "Погоня".

 З внутрішньої сторони декору менше, але теж є герби, збереглися різблені сандрики вікон, характерні для раннього бароко.

В 1672 та 1676 рр. замок був пошкоджений під час війни з турками, що добралися навіть до цього, найбільш східного правобережного форпосту Речі Посполитої на Дністрі. По відбудові комплекс відігравав важливу роль під час польсько-турецької війни в 1685-1691 рр.


По Чарториських замком володіли Галеські, Потоцькі, Станецькі, Ценські. Останнім жив в замку в Чернелиці Мауріцій Ценський, по його смерті в 1817 р. син магната виїхав з містечка і замок почав занепадати, перетворюючись в руїну. Певно, те, що тут розбили сад, знищило багато культурних шарів, де було б що знайти археологам, але хоч якось врятувало стіни та бастіони.


 Інформація про замок з "Галицької Брами", присвяченої Городенці:

Церква біля замку в Чернелиці

Церква біля замку

"...Чернелиця, містечко в повіті Городенківськім. На правому березі Дністра, на півмилі від цієї ріки, над потоком лежить занедбаний замок, який у загальних штрихах в цілому зберігся..." Так розпочинає свій опис чернелицької твердині історик-краєзнавець О.Чоловський. Про замок згадують: "...Замок розташований у східній стороні містечка, на легкому скелястому піднесенні, доступному тільки зі сходу. Являє собою зразок фортець, які будувалися на Русі, — з однією тільки відмінністю, що там ті споруджувалися із землі і дерева, а тут дерево і земля замінені муром. Ця місцевість з горою займає площу 4 морги. Стіни чотирикутника товщиною 2 метри і висотою 2,5 м вимуровані з лупаного каменю і упорядковані бійницями для ручної зброї. В середині західного муру, збереженого відносно краще, знаходиться двоповерхова квадратна вежа, покрита дахом, в якій є аркова в'їзна брама, архітектурно оздоблена, чим і привертає до себе увагу. Фасад її зовнішньої сторони оздоблює великий герб "Родоп", вирізьблений з каменю, але пошкоджений власне в тім місці, де мав би бути вирубаний рік. Від таблиці залишилось тільки обрамлення. По правій стороні брами є отвір для гармати, по лівій — вхід до підвалів. Внутрішній фасад вежі оздоблює герб "Ріlаwa", розміщений теж над одвірком брами з літерами Е.З.Х.С.УУ.В, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводина Брацлавська (друга дружина князя Михайла Чарторийського). Житлові кімнати по боки брами знищені і використовуються під стайні. Другий поверх порожній. В центрі просторої площі, оточеної фортифікаційними мурами, яка використовується під овочевий город, ближче до південно-західного рогу підноситься невеликий одноповерховий житловий будинок. Збудований він з лупаного каменю, з гарно різьбленими одвірками і віконними рамами, і дотепер зберігся добре. Мешкає в ньому теперішній власник Самуель Мосберг, який хотів у минулому році замок перебудувати. Але розпорядженням Городенківського староства під загрозою кари це робити заборонялось.
В часи молдавських походів Яна III в роках 1685-91 відігравав важливу роль, бо служив місцем зберігання провіанту і фуражу. Сам Собеський в ньому кілька разів замешкував. Служив він за помешкання наступним власникам: Галецьким, Потоцьким, Стадницьким і іншим, чи їхнім орендарям.
Не обминула замку й усна народна творчість. Бо чим старіші стіни, тим неймовірнішими легендами і переказами обростають вони. Одна розповідає про те, як король Ян Собеський під час війни з волохами і турками спорудив у своєму замку підземні ходи на випадок облоги і втечі: один — до Дністра, а другий — до костелу в Городенці. Підземний хід тут справді існував, тільки пролягав він не до Городенки, а до костелу в Чернелиці i проходив під сучасною головною вулицею селища.
Друга — про те, як княгиня Єфросинія, обдурена пахолками, які підробили листи її чоловіка, розтратила багатство братів Чарторийських, будуючи в час їхньої відсутності та без їхньої згоди костели і церкви в окрузі, через що, дізнавшись правду, наклала на себе руки. Третю легенду — про кохання княгині, записану понад двадцять років тому Ярославом Ярошем, наводимо повністю:


 Легенда про Єфросінію

Бастіон замку. Чернелиця

Бастіон замку.

"Красну та славну жінку мав володар замку Михайло Чарторийський. З лиця Єфросинія була красунею чорнолицею. Не один панок задивлявся на її гнучкий стан, милувався лебединими рухами. Бачив усе те чоловік, але виду не подавав.
Одного вечора наказав князь Чарторийський готувати до виїзду коней. Світ-рання він вирушив на війну під Відень, а Єфросинія залишилася самотньою сидіти вдома.
Злітали дні. Життя в замку пливло тихо, спокійно. Нудно було княгині самій у просторих палатах, і вона вирішила щодня робити прогулянки на коні. Щоб її ніхто не впізнав, переодягалася в просте сільське вбрання і виїхала в поле, ближче до Дністра-ріки.
Красуня-княгиня могла годинами пролежувати серед високої отави і дивитися у глибоку синь, по якій пропливали хмарини. Кінь пасся оддалік, але Єфросинії вистачало легко сплеснути в долоні, як він заявлявся біля неї.
Стояла літня спека. Єфросинія хотіла же вертатися до замку, але зобачивши ьершника, що скакав назустріч їй, вирішила почекати.
— Доброго дня тобі, красуне! Вона повільно звела великі карі очі. Проти неї на коні сидів вродливий обидва сільський хлопець. На його вишитій сорочці пломеніли калинові китиці, зелен-лист барвінку.
— І тобі доброго, — посміхнувшись, відповіла.
— Додому? — спитав тихо. Ствердно кивнула головою.
— А то далеко?
— Та й не близько, — гордо відповіла пані.
— Заки дойдеш, то чисто спечешся. Може води?.. Ось тут поруч є джерело...
Досхочу напившись холодної джерельної води, Єфросинія скочила на коня. Гнідий рушив... Услід — юнак.
Порівнялися. Незчулася княгиня, як опинилася на колінах в юнака. Лице її запломеніло жаром, і вона заллялася дзвінким сміхом. Той сміх чимдужче наростав, шаленів. Заледве стримала себе.
— Пусти...
Відчувши на своїй спині княгиню, кінь пішов жвавіше. Доїхали до того місця, де зустрілися. Зиркнула на юнака. Вираз його обличчя був невимовно благальним і сині очі-зірниці ніби мали щось казати.
її силует зник у видолинку. Надходив вечір. У повітрі чулися духмяні солоди, а сонце, ніби вогняна білка, перестрибуючи з хмари на хмару, мчало до обрію...
Через день вони знову зустрілися. Потім ще й ще. Так і сплелася любов. Іноді до ранку блукали луками, сп'янілі від палких обіймів.
Про любов княгині довідалися в замку. Недобра слава пішла про Єфросинію. Дійшло й до неї, та не зважала на те. Продовжувала зустрічатися з тим, хто полонив її душу.
Швидким алюром до замку вершник примчав. Його кінь був увесь у піні, важко дихав. — Князь їде... — ніби сурми стрепенулись голосні. В скронях Єфросинії натужно загули, забамкали дзвони. Вона не знаходила собі місця в замку. А коли далеко на дорозі з'явилася князева карета, вона з найвищої стіни стрімголов кинулась донизу, щоб не бути більше з нелюбом.
Гірко переносив смерть дружини Михайло Чарторийський. Він наказав замурувати тіло жінки в стіну замку, а її ініціали викарбувати над головною брамою.
Відтоді цю місцевість на честь смаглявої чорнявки-княгині почали називати Чернелицею..."

Роман СМЕРЕЧАНСЬКИй Володимир НИКИФОРУК




План фортеці

План фортеці


Замок в Чернелиці колись.
Замок в Чернелице. Zamek w Czernelicy. Chernelytsa's castle

Колись було так

У цій солянці Чернелиця сама непримітна (під назвою "Покуття").

У цій солянці Чернелиця сама непримітна (під назвою "Покуття").



Замкове подвір'я: гібрид саду і пасовиська

Замкове подвір'я: гібрид саду і пасовиська


Костел в селищі Чернелиця на Івано-Франківщині. 03/05/06

Костел. 03/05/06


Kosciol w Czarnelice

Інтер'єр костелу

Інтер'єр костелу. Після пожежі 2005р. ви його вже не побачите: храм зачинено, даху немає...


Порівнюємо герб на костелі...

Порівнюємо герб на костелі...


... і на замку...

... і на замку...


В'їзна брама з сторони саду. Чернелиця, замок

В'їзна брама з сторони саду


Блія костелу - школа-підказка. Чернелиця

Блія костелу - школа-підказка. На фасаді все, від цифр і алфавіту - до E = mc2

Бій 9.08.1915 між Обертином і Чернелицею

9.08.1915, австрійські війська беруть Чернелицею


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник