English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Михальче
Скромна Миколаївська церква (1783) почувається значно краще за свого римо-католицького сусіда.
Michalcze. Церква св. Миколи у селі Михальче Городенківського району
Бароковий Михайлівський костел (XVIII ст.) нікому в Михальчу не потрібен.
Бароковий Михайлівський костел (XVIII ст.) нікому в Михальчу не потрібен.

Карта

Координати: 48°46′58″ пн. ш. 25°33′24″ сх. д.

Близько 800 жителів. Перша письмова згадка під 1439 р. (?)

 

Було містечко біля переправи на Дністрі, стало село, якому до Дністра особливо й справи нема - ну що там вже та ріка, коли від старого польського моста лише поламані водою і часом бики залишилися? Аби не підтоплювало. Все минає, поселення зіщулюються, купці вже не возять свій крам на возах, падають дахи і сигнатурки, мости йдуть у вічність через кіноекрани (за легендою, конкретно міст Устечко-Михальче підірвали для зйомок фільму про партизанів чи Ковпака), галичани створюють сторінки у ВК ламаною недоросійською  - все чомусь дрібнішає, стає невдалим пам'ятником собі. 

Сигнатурка? Он, лежить мумією на рештках костельного даху. Фігурний дах на дзвіниці - наступний кандидат на впасти і вмерти. Чемні і виховані місцеві, побачивши нас з фотоапаратом біля храму, відразу допитуються, чи не можемо ми дати гроші на ремонт храму. Хороший же костел, старий.

Не просто старий. Містечко Михальче мало найпершу римо-католицьку парафію на всю Городенківщину - ще у 1439 р. Кошти на той древній храм дав староста снятинський і коломийський Мужила з Бучачу (є версія, що це один з варіантів імені Михайло - от вам і топографічна відгадка). Про це свідчить фундаційний лист - латинкою, кирилицею там лише виписане ім'я власне Мужила. Акт скріплений печаткою з гербом "Абданк", яка висить на зеленому шовковому шнурку. Відоме навіть ім'я першого пароха святині - ним став секретар Мужила Петро зі Скавіни. Костел носив імена св. Михайла, св. Катерини (так звали дружину Мужила) і св. Станіслава. 

Безперервною та веселою історія парафії у Михальчі не була. Як і у самого поселення - татари спустошували край раз по разу. Костел тримався - за візитацією 1615 р. він був одним з небагатьох не розграбованих в краю. Найбільш дошкульним був татарський напад 1621 р. Після нього, як стверджує місцева легенда, у Михальчому залишилося лише дві сім'ї. Їх називали Осадчуками - тими, хто пережив ворожу осаду. До цього часу таке прізвище живе у Михальчому.  

Михальче довго оговтувалося після того нападу, було не до костелів. Римо-католицьку парафію тут відродив вже аж Ян Скарбек у 1715 р. Він був власником Михальча - все ще містечка, а не села. Тоді ж, ймовірно, взялися і за храм. Відомо, що костел A.D. 1715 мав ще дерев'яну вівтарну частину, ґонтовий дах, а стіни були з глини та соломи. Скромно і недовговічно. Потрібно було щось солідніше - його взялися зводити у 1721 р. на повністю новому місці. Але запрягали довгенько, бо освячено нову муровану святиню з п'ятьма вівтарями було аж у 1775 р. (за іншими даними, у 1776 р.) - львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. Храм освячували у містечку, а користувалися ним переважно селяни - у 1781 р. Михальче втратило міський статус.  

В 1916 р. святиня була сильно пошкоджена військовими діями. Реставрація тривала до 1925 р. Закрили костел у 1944 р., невдовзі все його начиння знищили. В радянський час - зуб даю, хоча дуже шкода - костел слугував складом. Мій вагітний ніс навіть у вересні 2013 р. відчував біля споруди їдкий запах міндобрив - хоча, не виключаю, це вже хтось з місцевих газд підлаштував стареньку будівлю для власних потреб. Хоча як там вже підлаштовувати, з проваленим дахом-дуршляком?

Ми з Міком обійшли зарослий деревами храм, але жодного ходу досередини не помітили. А парадні двері зачинені. 

 

Костел - це ж ще не все. Напроти нього - досить скромна і дещо кострубата за пропорціями (невдалі перебудови?) мурована Миколаївська церква, освячена у 1783 р. Є ще наче залишки укріпленого городища, але археологічні пам'ятки - дуже вже не моє. Боюся, від колонії переселенців з Мазурів на полях На Горбі та За Гостинцем (існувала до 1940 р.) вже теж лише археологія лишилася. Про колишній міський статус зараз нагадують - крім костелу - топоніми Міщанський кут і Торговельний кут. Ще з 1934 р. діє оздоровчий заклад - колись "Пролісок", зараз "Перлина Придністров'я". 

 

Ну і порада туристам - не надто довіряти яскравому інформаційному стенду біля руїни костелу. Стенд в такій глибинці, причому слово з трьох літер на ньому вицарапане лише раз - дивовижа, звичайно, але історія Михальча подається там якось... Ну самі дивіться:

"У 1439 році була перша письмова згадка про село за описом французького вченого Біплана".

Біплан - це літачок такий. А бідний Гійом Левассер де самізнаєтехто жив у XVII-му, а не XV столітті.



Все поруч
Панорама центру Михальча
Костел у 1995 р. Фото Петра Маркова з книги "Старожитності Городенківщини"
Костел у 1995 р. Фото Петра Маркова з книги "Старожитності Городенківщини"
Смерть естетики
Дах на дзвіниці впав вже наполовину. Михальче
Михальче. Сигнатурка костелу. Мертва
Михальче, костел
Костел з тилу
michalche. kosciol. Mykhalche. The Roman-Catholic church
Дзвіниця костелу
Дзвіниця костелу в Михальчі
З дзвіниці
michalche. kosciol. Mykhalche. The Roman-Catholic church
Схожий на Яна Непомука, чомусь вважається св. Валентином
Схожий на Яна Непомука, чомусь вважається св. Валентином
Михальче, костел, статуя
Миколаївська церква (1783)
Миколаївська церква (1783)
Філологічний диспут
Філологічний диспут
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник