Карта
Ні, я ДІЙСНО нічого про цей оборонний двір чи маєток не знала. Дотепер.
... Я використала бажання Сергія догодити батьку і забрати його з трускавецького санаторію на свою користь - я проїхалася ще незвіданими місцями: Галич, Дрогобич, Трускавець, Івано-Франківськ. Добре пам'ятаю здивування свекра, коли він з'ясував, що мене ЧОМУСЬ цікавить Дрогобич, в той час як він активно запрошував нас поїхати у Східницю: мовляв, Трускавець - вчорашній день, цвіт нації у вигляді Ющенка відпочиває саме тут.
Поїхали в Східницю. Дорога жахлива, краєвиди не вражали (можливо, тому, що дуже я в Дрогобич хотіла), шлях на Урич (я ж не пропущу таку можливість!) виявився взагалі розмитим. Повернули назад. Село Новий Кропивник. І раптом...
Над дорогою нависали рештки якоїсь ну дуже старої споруди. Схоже на те, що я знайшла - абсолютно неочікувано - собі найкращий з десертів.
За хвилину я вже кружляла навколо залишків чи то брами, чи то вежі, яка притулилася на чужому городі. Світлину зробила лише одну. Плівку на той час, ще до-сайтовий, я економила страшне як. Добре, що хоч одну - але зробила.
Я зловила під вежею-брамою місцеву дівчину і гарячково випитувала, що вона знає про це ось тут, обабіч нас. І дівчина розповіла. Казала, що колись тут була в'язниця. І начебто саме з цієї вежі смертників скидували у провалля внизу (саме час скептично стиснути плечима і оглянути оте "провалля": відразу під баштою - поганенька заасфальтована дорога, хатки та городи. Високо, так. Але щоб аж насмерть?).
Лише в 2009 р. я дізналася, що ж бачила за дев'ять років до того. Не в'язниця з вежею смертників, звичайно ж. Залишки старого маєтку, де проживав ще в австрійські часи пан. Садиба славилася своїми конюшнями. Ось тут згадується якесь "шато" з Нового Кропивника. З приходом радянської влади в палаці відкрили сиротинець. В часи Другої світової начебто партизани Ковпака підпалили палац. Рештки споруди були розібрані на будівельні матеріали.
А ще в Новому Кропивнику є пам'ятка архітектури державного значення: мурована Миколаївська церква (1695 рік, це ж треба) з дерев'яною дзвіницею (1821 р.). Храм заремонтований до жаху, на жаль.
