3. Чи не найдавніша в Карпатах і Західній Україні плавильня металу, котра працювала вже в 1814 р. і видавала 9 тонн литого заліза щороку (близько 11 % виплавок Східної Галичини на той час). Плавильня знаходиться між будиночком лісництва і річкою Рибник. Здалеку вона нагадує напівзруйновану замкову вежу (бо вона - та-тамм - напівзруйнована). Колись на березі рибника був цілий промисловий комплекс: піч, три гамарні, кузня, де робили цвяхи. Зараз поруч лише підвал (там пусто, я спускалася). За інформацією журналу "Наука і суспільство" (№ 6 за 1984 р.), колись висота плавильні була 9,48 м, ширина — 7,7 м, довжина — 7 м.
Саме завдяки покладам руди село часом називали Залізним Майданом.
4. Майдан - село туристичне. курортне. Тут є дитячий табір з вагончиками, а далі за церквою, в улоговині, розташовано кілька сучасних баз відпочинку. Нарешті, черга дійшла і до найцікавішого відпочинкового об'єкту Майдана - і це не генделик біля автобусної зупинки, а колишній костел (1938). Спорудили його з ініціативи інженера Вілімовського. Під свій будинок відпочинку в радянські роки його обладнала Укрзахідпроектреставрація. Там був навіть ресторан. Споруду відреставрували в 1980-х (підозрюю, це все-таки була не реставрація, а модернізація і реконструкція), вихолостили все католицьке, облаштували територію навколо (парканчик, доріжки, гарні ліхтарі). На жаль, останні роки костел-будинок відпочинку стоїть пусткою, архітектори навідуються нечасто. Штукатурка починає обсипатися, в дверях подекуди повибивали скло. Всередині все ще цивільно, але якось сиротливо. Дехто з місцевих вірить, що костел... як би так пом'якше сказати... проклятий. Туди свого часу привезли домовини з тілами вбитих в Зубриці 28 вересня 1943 р. Вже в часи ресторану і готелю там начебто теж було кілька випадків з летальним кінцем.
Цей костел був не єдиним в Майдані - більш стара дерев'яна споруда під титулом св. Михайла дожила до кінця Другої світової і була розібрана вже в радянський час. Зараз на її місці стоїть дерев'яний хрест. Ще б тут не бути костелам: до війни село було заселене переважно поляками. Найдавніший цвинтар села знаходиться на горі над капличкою.
Ну і про назву. Біля лісництва і плавильні в центрі села - ота сама широка галявина-майдан, яка й дала назву поселенню. В квітні там росли жовті квіти і горіла трава.
