|
|
Туристам сюди просто ТРЕБА. Святий Юр 19 серпня 2008 р. |
Місто з вежі ратуші. Фото - Ігор Хома. |
Карта
Карта середмістя Дрогобича
Велике - з населенням під сто тисяч - місто на Львівщині, здається, навіть друге за чисельністю мешканців в області. До Львова - близько 90 км. на північ. Поруч - курортні міста Трускавець та Східниця, промисловий Борислав, стародавній Урич. Я хотіла би жити в Дрогобичі - не можу сказати більшого комплімента місту, ніж цей. (Upd.: після того, як з нас 29 квітня 2005 року спробували здерти майже вдвічі більше грошей за обід, ніж було за рахунком, думка моя про місто трохи змінилася).
Як і про кожне місто з великою кількістю цікавих в архітектурному плані пам'яток, про Дрогобич в двох-трьох абзацах писати важко. Тут стільки всьго є, тут така аура... тут пахне Європою. Так, принаймні, здавалося мені в 2000-му році, коли я була в захваті від чистоти вулиць, від заповнених польськими журналами газетних кіосків, від таксофонів на вимощеній гарною бруківкою площі перед костелом та пам'ятником найвідомішому дрогобиччанину (йдеться, безумовно, про Юрія Котермака- Дрогобича, який був першим відомим доктором медицини-українцем (близько 1450—1494). Як відомо, Юрій Дрогобич був професором медицини і астрономії, ректором Болонського університету, професором медичного факультету Краківського університету) .
Нещодавно слово "Дрогобич" активно мусувалося в мас-медіях всього світу в зв'язку з викраденням фресок Бруно Шульца єврейською організацією "Яд Вашем". (Викрали, на щастя, не все. Дещо лишилося - див. в галереї праворуч)
Та, попри всі негаразди, місто вражає відвідувача, побувати тут - справжній відпочинок для душі. Нижче - одна дуже поширена легенда про заснування міста Дрогобича. Впереше в друку про неї згадав поет і вчений І.Вагилевич (стаття "Берда в Уричу",1843 рік).
А так виглядало місто багато років тому |
Отже...
У тому місці, де між Дрогобичем та Бориславом виростає лісиста гора Тептюж, знаходилося колись поселення Бич. Удень жителі працювали в полі, полювали на звіра в багатих лісах, випасали стада на луках, вилясуючи бичами на всю околицю. А на ніч ховалися за високі вали та рови з водою, якими Бич був оточений звідусіль, підіймали вхідний міст і виставляли кутову охорону. Аж насунули дикі ординці. Чорним-чорно Бич облягли, звоювати - годі. Усі, від малого до великого, мужньо оборонялися. Зріділа ворожа орда. Хан татарський, Буняк Шолудивий, вдався тоді до хитрощів. Припинивши марний напад, він послав під браму кількох послів. Вони проголосили: "Наш хан всемогутній і опір вас не врятує. Але маєте можливість відкупитись. Хан вимагає в данину по одному голубу та по одному горобцю від кожного двору. Нас квапить час, нам пора повертатись. Тож данина така собі. І ви не збіднієте, і наш хан не втратить". Порадившись, міщани прийняли дивну умову. Забрала татарва данину і відступила. Але вночі птахи, з прив'язаною до їх ніг тліючою губкою, принесли в Бич пожежу. Кинулися люди гасити вогонь, а ворог вже тут. Зачорніло на місці поселення чорне згарище. А як ворог відійшов, погорільці заснували Другий Бич. Тільки не на місці першого, а по другий бік Тисьмениці. Назва Другий Бич згодом перейшла в однослівну - Дрогобич.
Місто з висоти пташиного лету |
Довелося мені читати й ще більш незвичну легенду про заснування міста, де героєм-засновником Бича був... сам вождь гуннів Аттіла. Отак от.
Початки Дрогобича губляться десь в Х - ХІ століттях. Засновників міста, безперечно, привабив скарб природи - біла сіль. Місто скоро стало головним постачальником солі для всього краю. Коли, як свідчить "Києво-Печерський патерик", через князівські міжусобиці на схід "перестали пускати купців з Галича і людей з Перемишля", то "не було солі в усій Руській землі". З описаної події видно, що йдеться про 1097 рік.
Сучасний Дрогобич - це центр південно-західного промислового регіону Львівщини. Населення міста - 85 тисяч чоловік. Міста-супутники - Стебник і Борислав. Поруч -відомий курорт Трускавець зі знаменитою "Нафтусею". В Дрогобичі розташовані великі промислові гіганти - ВАТ НПК "Галичина" та Дрогобицький долотний завод, діє один з найкращих педагогічних вузів України - Дрогобицький педагогічний університет.
Дрогобиччина дала Україні багатьох видатних постатей. Серед них Іван Франко - видатний український письменник та суспільний діяч, полковник Андрій Мельник - один з чільних діячів визвольних змагань.
Крупним центром солеваріння Дрогобич став ще в XIV ст., зберігши цю традицію до наших днів. А ось бурхливий розвиток нафтопереробної промисловості припав на ХІХ століття: в 1881 р. в місці успішно працювали 36 фірм, що займалися добичою та переробкою нафти. Виготовлення солі було настільки прибутковим, що його часто забирали в свої руки польські королі. Зараз, як і раніше, сіль виварюють з мутно-жовтої соляної ропи упаркою води в великих чанах-панвах, а потім спікають в куски-топки. Ось чому на гербі міста красуються дев'ять топок солі на блакитному щиті.
В Дрогобичі збереглися рештки найбільшої в Галичині синагоги, зведеної в 1842-1865 рр.
Фото - Ігор Хома |
Як і в більшості європейських міст, в центрі Дрогобича зберігся історично склавшийся ансамбль площі Ринок. Високу башту нової ратуші добре видно з усіх точок міста. Ця будівля постала в 20-х роках ХХ ст. на місці своєї попередниці. Годинник на башті відбіває що 15 хвилин. Біля ратуші з 1916 по 1918 рр. стояла статуя українського лицаря висотою в 2 м., під невеличким навісом, зведена на честь перемоги над російськими військаи під час першої Світової війни. Пізніше тут стояли цементні Сталін та Ленін, потім - лише Ленін. В 1980 р. було возведено гранітний монумент Іллічу, та простояв лідер пролетаріату лише 10 років - ну і добре. :о) Готичний костел св. Бартоломея, фундований Владиславом Ягеллою, згідно з даними археологів, побудований в 1541 р. (за іншими даними - на початку XV ст.) на місці палат князівського воєводи (одна з сторін палацу збереглась практично неушкодженою). Північний фронтон прикрашений надзвичайно цікавою скульптурою - я знайшла в літературі вказівки на те, що скульптура ця - поганська, та от що вона означає? Ви можете побачити три "вікна", в одному з них - рука, в іншому - обличчя, в третьому - стопа. І що б воно могло бути? :о) Дзвіниця костелу перебудована з давньоруської оборонної башти. Це єдині в місті залишки колись могутніх фортечних укріплень. На старих світлинах видно, наскільки багатим був інтер'єр храму раніше. Зараз збереглися лише деякі розписи початку ХІХ ст., виконані художником зі смачним прізвищем Борщ, кілька дерев'яних таблиць та вітражі за ескізами видатних польських художників Й. Мегоффера, Виспянського та Я. Матейки. В місті є ще кілька мурованих храмів: апостолів Петра і Павла (ротонда 20-30 -х років ХІХ ст.) на вул. Стрийський, святої Троїці (поблизу площі Ринок), величезна стара хоральна синагога, зведена в 1842-1865 рр. (зараз напівзруйнована). До речі, це була найбільша божниця на теренах Галичини.
Та головна визначна пам'ятка міста - дерев'яна церква святого Юра. Вона прикрашена куполами, галереями - і все це зроблено без єдиного цвяха! Вірніше сказати, не будувалася, а збиралася: церкву 1657 року в розібраному вигляді перевезли з Прикарпаття і заново зібрали в Дрогобичі. Надзвичайно цікаві розписи церкви. Зараз тут філіал краєзнавчого музею.
Не менш цікава і дерев'яна Здвиженська церква, перебудована в 1661 році. Розписи збереглися і тут. І розташований храм поруч з св. Юром. Просто приємно пройтися вулицями Жупною та Мазепи, що починаються біля площі Ринок. Забудовані вони чудовими сецесійними кам'яницями.
Познайомитись ближче з: святим Юром; костелом Бартоломея; церквою Чесного Хреста.
|
|
|
|
|
|
|
|
Костел Бартоломея в серпні-2008 |
Знамениті фрески Бруно Шульца. Фото - Ігор Хома. |
Хоральна синагога |
Ратуша. 29.04.05 |
Церква-ротонда Петра і Павла. Серпень-2008 |
Церква Чесного Хреста |
Пам'ятник Адаму Міцкевичу. |
Що було в руці? :) |
Серпень-2008 |
Старий палацик. 28.04.05 |
В ресторані поруч обраховують! |
У Троїцькій церкві. |
Симпатична кам'яниця. |
І ця теж. :) |
А це взагалі маленький палац... |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|