Отже...

У тому місці, де між Дрогобичем та Бориславом виростає лісиста гора Тептюж, знаходилося колись поселення Бич. Удень жителі працювали в полі, полювали на звіра в багатих лісах, випасали стада на луках, вилясуючи бичами на всю околицю. А на ніч ховалися за високі вали та рови з водою, якими Бич був оточений звідусіль, підіймали вхідний міст і виставляли кутову охорону. Аж насунули дикі ординці. Чорним-чорно Бич облягли, звоювати - годі. Усі, від малого до великого, мужньо оборонялися. Зріділа ворожа орда. Хан татарський, Буняк Шолудивий, вдався тоді до хитрощів. Припинивши марний напад, він послав під браму кількох послів. Вони проголосили: "Наш хан всемогутній і опір вас не врятує. Але маєте можливість відкупитись. Хан вимагає в данину по одному голубу та по одному горобцю від кожного двору. Нас квапить час, нам пора повертатись. Тож данина така собі. І ви не збіднієте, і наш хан не втратить". Порадившись, міщани прийняли дивну умову. Забрала татарва данину і відступила. Але вночі птахи, з прив'язаною до їх ніг тліючою губкою, принесли в Бич пожежу. Кинулися люди гасити вогонь, а ворог вже тут. Зачорніло на місці поселення чорне згарище. А як ворог відійшов, погорільці заснували Другий Бич. Тільки не на місці першого, а по другий бік Тисьмениці. Назва Другий Бич згодом перейшла в однослівну - Дрогобич.

Як і в більшості європейських міст, в центрі Дрогобича зберігся історично склавшийся ансамбль площі Ринок. Високу башту нової ратуші добре видно з усіх точок міста. Ця будівля постала в 20-х роках ХХ ст. на місці своєї попередниці. Годинник на башті відбіває що 15 хвилин. Біля ратуші з 1916 по 1918 рр. стояла статуя українського лицаря висотою в 2 м., під невеличким навісом, зведена на честь перемоги над російськими військаи під час першої Світової війни. Пізніше тут стояли цементні Сталін та Ленін, потім - лише Ленін. В 1980 р. було возведено гранітний монумент Іллічу, та простояв лідер пролетаріату лише 10 років - ну і добре. :о)
Готичний костел св. Бартоломея, фундований Владиславом Ягеллою, згідно з даними археологів, побудований в 1541 р. (за іншими даними - на початку XV ст.) на місці палат князівського воєводи (одна з сторін палацу збереглась практично неушкодженою). Північний фронтон прикрашений надзвичайно цікавою скульптурою - я знайшла в літературі вказівки на те, що скульптура ця - поганська, та от що вона означає? Ви можете побачити три "вікна", в одному з них - рука, в іншому - обличчя, в третьому - стопа. І що б воно могло бути? :о)
Дзвіниця костелу перебудована з давньоруської оборонної башти. Це єдині в місті залишки колись могутніх фортечних укріплень.
На старих світлинах видно, наскільки багатим був інтер'єр храму раніше. Зараз збереглися лише деякі розписи початку ХІХ ст., виконані художником зі смачним прізвищем Борщ, кілька дерев'яних таблиць та вітражі за ескізами видатних польських художників Й. Мегоффера, Виспянського та Я. Матейки.
В місті є ще кілька мурованих храмів: апостолів Петра і Павла (ротонда 20-30 -х років ХІХ ст.) на вул. Стрийський, святої Троїці (поблизу площі Ринок), величезна стара хоральна синагога, зведена в 1842-1865 рр. (зараз напівзруйнована). До речі, це була найбільша божниця на теренах Галичини.

Та головна визначна пам'ятка міста - дерев'яна церква святого Юра. Вона прикрашена куполами, галереями - і все це зроблено без єдиного цвяха! Вірніше сказати, не будувалася, а збиралася: церкву 1657 року в розібраному вигляді перевезли з Прикарпаття і заново зібрали в Дрогобичі. Надзвичайно цікаві розписи церкви.  Зараз тут філіал краєзнавчого музею.

Не менш цікава і дерев'яна Здвиженська церква, перебудована в 1661 році. Розписи збереглися і тут. І розташований храм поруч з св. Юром.
Просто приємно пройтися вулицями Жупною та Мазепи, що починаються біля площі Ринок. Забудовані вони чудовими сецесійними кам'яницями.

Познайомитись ближче з: святим Юром; костелом Бартоломея; церквою Чесного Хреста.