Трохи про топоніміку, з якою тут все більш-менш зрозуміло. Назва міста походить, звичайно, від гаїв, поблизу яких було закладено перші оселі. За кілька кілометрів на схід від Підгайців, на лівому березі Коропця є село Загайці. Як не шкода, та зараз від лісів-гаїв, які колись, очевидно, були між цими оселями нічого не залишилося.

Найдавніша згадка про Підгайці зустрічається в літописах під 1539 роком. Сильні укріплення міста приносили іноді славу полководцям та королям, а от самому місту діставались лише руїни та занепад. Відомо, що в 1667 році тут зазнали поразки загони татаро-турецьких полчищ. Тоді майбутній король Польщі Ян ІІІ Собєський зі своїми загонами 17 днів стримував східну навалу. 1675 року місто знищило дотла турецько-кримське військо Ібрагіма Шишман-паші, який йшов на Львів.

В 1698 році Ф.К.Потоцький розгромив тут в черговий раз татарське військо. У 1915-1917 роках Підгайцями кілька разів проходив російсько-австрійський фронт, залишаючи після себе руїни.

Під час боїв 1944 року було знищено 70% міських будівель, виведено з ладу залізницю Львів - Перемишляни - Бережани - Підгайці - Бучач, спалено електростанцію, млин, клуб і бібліотеку, виведено з ладу залізницю, яка сполучала Підгайці з Львовом. Розстріляно тисячі мешканців. (Майже 40 % міського населення до війни складали євреї). Після війни багато місцевих поляків було депортовано до Сибіру.
Колись місто було оточене рядами валів та ровів з водою, майже всі його архітектурні пам'ятки й дотепер зберегли оборонний характер. Найголовніша з них - замок Чарторийських - дійшла до нас хіба що фрагментами фундаментів (якщо хтось знає, де вони конкретно, дайте знати!). Але збереглися інші пам'ятки в містечку.

По-перше, це широковідома Успенська церква (1650-1653) з надзвичайно цікавими бійницями навколо фасаду - церква-воїн, як і багато інших седеньовічних храмів Поділля. Споруда унікальна, другої такої немає на теренах України. Церква тридільна, триверхна, з глибокими пивницями, з розкішним бароковим вівтарем XVIII сторіччя (первинний іконостас з XVII сторіччя зберігається зараз в Київському Державному музеї національного мистецтва).

На жаль, під час чергового візиту в місто у 2016 році неприємно вразила трансформація храму: верхи замінили на якісь про-російські пузаті цибулинки. У нашій архітектурі куполи ніколи не були ширшими за барабани. Але в Підгайцях, здається, про це не чули.

Збереглися руїни колись величного костелу, вибудованого в 1634 році з місцевого пісковику, хрестового в плані. Дзвіниця, збудована в 1643 році в ренесансному стилі, має виразний оборонний характер. Її верхня частина була добудована на початку ХХ ст. на місці старої, зруйнованої ще в XVII ст. До головного фасаду примикають дві каплички. Споруда стоїть без даху, всередині - пустка, стан храму аварійний і ніякі роботи по спасінню цієї пам'ятки архітектури не ведуться. Серце стискається від такого. Недалеко стоїть обеліск Адаму Міцкевичу, споруджений в 1897 році з нагоди 100-річчя з дня народження поета. Зберігся будинок, де певний час жив відомий польський композитор Ф.Шопен (!).

Збереглися також руїни оборонної синагоги XVI сторіччя, яку я побачила лише під час візиту в місто у 2009 році. Непримітна споруда, хоча й найстаріша в місті, збудована перед 1640-м роком. Її фото в галереї поруч - не моє.

Є ще дерев'яна Спаська церква 1772 року з дзвіницею середини ХІХ століття - типова церква галицької школи.

Має місто й старий єврейський цвинтар.
На центральній площі Підгайців - невелика ратуша, навпроти якої звели храм досить традиційної архітектури.

Сумно, сумно від цих подільських містечок, щемно всередині - але ж сумно... Гине минуле краю, а людям все одно. Страшно.