Карта
50°0′35″ пн. ш. 26°2′32″ сх. д.
Дорога з Шумська на південь через Шумбар приведе в крихітне село Малі Загайці (біля 260 ж). Траса з цього боку ще більш-менш нормальна (ви б бачили дорогу зі сторони траси на Ямпіль до Великих Загайців - ви б обійняли б свою автівку і довго б плакали).
Чи не найцікавішою пам’яткою Шумщини могла б бути ранньо-барокова церква-фортеця св. Івана Милостивого (1626-1637), головна архітектурна домінанта села - якби не неграмотний, примітивний ремонт.
Храм-воїн з гарматними бійницями в двометрової товщини стінах розташований на невеликому пагорбі. Монастир і церкву неподалік від Чорного татарського шляху задумав архимандрит Києво-Печерської Лаври Петро Могила, а звела за власні кошти вдова Костянтина Ярмолинського Ірина з Боговитиних, витративши на це 30 тис. злотих. Пізніше храм відійшов греко-католикам - щоб знову стати православним у 1794 р. В бібліотеці монастиря були цінні стародруки і документи, в тому числі Острозька Біблія. Перед Першою світовою війною бібліотеку перевезено до Почаївської Лаври. В XVIII ст. в монастирі відбувалися філософські студії, а коли Шумщина потрапила в ХІХ ст. під юрисдикцію Росії, тут влаштували духовне училище, з якого згодом виросла Кременецька духовна семінарія. В 1964 р. монастир в Малих Загайцях було ліквідовано, проте церква продовжувала бути діючою. В корпусах обителі розмістили сільську школу, на пагорбі - радіоточку.
Головною місцевою святинею була "чудотворна" ікона Богородиці (50 на 80 см) у стрібному окладі з позолотою. Народ вірив, що образ помагає при нестачі грошей (!!!). Ікона була начебто знайдена Євою Боговитиноюу лісі, а пізніше подарована обителі у 1649 р. онуком Єви Стефаном Ярмолинським. І вкрадена у ніч на 23 січня 2006 р. трьома молодиками на джипі з автоматами. Заодно взяли срібні чашу і престольний хрест. Чотири монахи не змогли дати бандюганам відсіч.
З 2007 р. обитель знову отримала статус монастиря. Зараз загаєцький храм не в найкращому стані: йде ремонт даху, купол вже у блясі.
