English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Крисовичі
Одне з найдавніших зображень палацового комплексу в Крисовичах. Початок ХІХ ст. За аквареллю Й.Ріхтера. З книги Романа Афтаназі "Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej", т. 8.
Одне з найдавніших зображень палацового комплексу в Крисовичах.
Від всього комплексу збереглася лише палацова каплиця. 4 серпня 2011 р.
Палацова каплиця в Крисовичах. Krysowice

Координати: 49°45′44″ пн. ш. 23°08′55″ сх. д.

Близько 600 жителів. 

З історії Крисовичів

Барокова фіґура в парку Крисовичів
Барокова фіґура в парку Крисовичів

Така гарна околиця Мостисьок - і така немилозвучна на перший погляд назва, ну що за таке: ту Щуровичі, то Крисовичі... Насправді ж до вредних гризунів Крисовичі відношення не мають, а мають до давнього русинського шляхетського роду Крисів

На початку XVIII ст. селом володіли спочатку Стефан, а потім його син Міхал Ян Злочовські (Zloczowsci) гербу Грабє (Grabie). В середині XVIII ст. Крисовичі дісталися родині Мнішеків (а власне Адаму Юзефу Мнішеку, 1721-1784). Саме Адам Юзеф вибрав Крисовичі як місце родинної резиденції - і на місці замочку Злочовських звів прегарний палац та оточив його чудовим парком. А ще він звів шпиталь для убогих в Міженці

Після його смерті всі маєтності дісталися його сину, 10-літньому на той час Станіславу Мнішеку (1774-1846), майбутньому чоловіку Гелени Любомирської та послу до галицького сейму. Син Станіслава та Гелени Адам (помер в 1844 р.) нащадків не мав, тож Крисовичі дісталися дочці Людгардзі (Ludgardza, 1823-1911, з 1843 р. заміжня за графом Едвардом Петром Стадницьким, 1817-1902). Так Крисовичі на ціле століття стали власністю роду Стадницьких. Останнім власником села був онук Едварда Петра, граф Станіслав Адам Стадницький (07.12.1878 - близько 1950). 

Зараз вже майже неможливо встановити, коли точно і ким точно був зведений крисовицький палац - невідомо навіть, як часто і як сильно він перебудовувався. Орієнтовна - лише орієнтовна! - дата - 1780 р. Але резиденція в Крисовичах викликала подив і захват - це безперечно. Перша згадка про маєток є під 1786 р. в "Географії Галичини" Е.А.Куропатницького. Там так: 

палац крисовицький власником "від ґрунту вимурований, з всіма флігелями, костелом палацовим, садом з каналами і фонтанами, домами для (sic) прогулянок, звіринцями і що тільки смак та знайомість зі світом вимислити може, так чудово, розкішно, коштовно і фантазійно, що цей витвір не засоромив би навіть і монарха; - а що і фундатору,і  місцю лише додає шани, це те, що пан цей лише в останніх двох роках свого життя за кордони Польщі і то не далі Відня виїхав, де йому, заклопотанному, не на оздоби віденські дивитися доводилося, і що жодної, крім рідної, мови він не знав - а такі дива смаку зробив, що іноземці, найрозумніші і чудово знайомі з красою світу, дивуються цій фабриці".

І якщо що, я не знаю, чому "фабриці". :о)

 

Найстаріші зображення крисовицького палацу походять з 1820-х років. Деякі з них, здається, писалися по пам'яті, бо з реальністю мають небагато спільного. Так, на акварелі Йосифа Ріхтера вірно показаний сам палац, а от коли справа дійшла до правого павільйону, автора накрила хвиля фантазії. А літографія П.Піллера (за малюнком Антонія Лянге) показує споруду практично такою ж, якою вона є на фотографіях 1939 року. Дві інші гравюри показують не так палац, як дуже мальовничі куточки парку з видом на оранжерею і один з павільйонів, стилізований під давньогрецький храм. 

 

Палацова каплиця, 1930-ті
Крисовичі. Палацова каплиця, 1930-ті

 

Близько 1835 року. Крисовичі відвідала Розалія з Любомирських Жевуська (1788-1865) - і залишила про них згадки у своєму щоденнику. "Дім був обставлений скромно, але зі смаком. Гарні оскляні сходи, які вели з палацу, були влаштовані на дві сторони, тим самим позбавляючи гостей палацу необхідності ходіння через передпокій. Одні сходи вели до приміщення, наповненого квітами і закритого на грати. Велика клітка, яка там стояла, слугувала для білок, які тримала пані дому - вона спостерігала за їхніми забавами". Що саме за сходи зі скла - не дуже зрозуміло. На жодному зображенні такого нема. Хіба йшлося про галерею при правому павільйоні? А може, авторка просто сплутала цю деталь з якоюсь іншою садибою. 

11 вересня 1880 р. у Крисовичах побував австрійський цісар Франц Йосип І. "Час" написав про це велику статтю з досить докладними описами деяких кімнат резиденції. Анонімний журналіст писав: "Палац крисовицький, мурований сильно і учтиво, як то раніше будовали, двоповерховий, дуже великий, весь оточений пишним і розкішним парком з гарними перспективами, сягаючим в далину, обмеженим лише полями та горизонтом. Коли під'їджаєш до цієї резиденції, прикрашеної зеленню, тихої, поважної і сповненої сільської краси і бачиш її на тлі найгарнішої погоди, відчуваєш сум за сільським життям." Весь палац тоді був сірого кольору. Під апартаменти цісарю виділили другий поверх головного корпусу - якраз там, де була бальна зала, з великим дзеркалом і цінними картинами, які повністю вкривали стіни. Сусідню їдальню прикрашали чудові натюрморти - а також "камін, поштивий наш старопольський камін з мідною засувою". По обидві сторони велетенського дзеркала висіли два олійних портрети - Адама Юзефа Мнішека та короля Августа ІІ. На стелі були "зграбні" панно з амурчиками та звірятками. 

Під кабінет цісарю вибілили китайський салон - він був оббитий китайським шовком з цікавим рисунком (всілякі сценки з життя). Початково цей шовк планувався для Малого Тріанону французької королеви Марії Антуанетти, але їх купив Ян Стадницький, батько Едварда Петра. Крім того, в кімнаті зберігалися численні коштовні дріб'язги з XVII i XVIII ст. За вітриною маленької шафки ховалися численні порцелянові статуетки з Севру - за них платили ледь не на вагу золота. 

Був також "покій Яна ІІІ" з великим прижиттєвим портретом Собєського та бронзовими канделябрами на каміні.

Журналіст бачив не все: в палаці зберігалась велетенська колекція порцеляни, бронзи, родинних портретів Мнішеків, срібла, годинників, кришталя, книжок... Ці шикарні колекції дожили до Першої світової, аж поки в 1915 році російські солдати, йдучи на Перемишль, не сплюнрували палац. Знищили меблі, видерли зі стін старовинні олійні супрапорти (картини над дверима), вкрадено порцеляно і китайський сервіз, срібло, кілька десятків мініатюр, два годинника тощо. Розграбовано бібліотеку зі стародруками і багату колекцію французького живопису. 

В міжвоєнний час палац стояв - тут все ще були позолочені білі двері, недобитки меблів, частково зберігся паркет, дивом вдалося врятувати кілька предметів мистецтва. Відомо, що весь хол був завішаний мисливськими трофеями (навіть на стелі), а між дверима у нішах стояли мармурові бюсти. 

Описувати палацові покої можна довго, та чи є сенс? Це все вже не існує. Я не буду переказувати нецікаві архітектурні терміни: яким був палац зовні, краще побачити (фото ж є), а не читати. Зупинимося на тій єдиній споруді комплексу, котра дожила до наших днів: на палацовій каплиці з ламаним бароковим дахом. Споруду звели близько 1780 р. з ініціативи львівського єпископа Вацлава Ієроніма Сєраковського. На її нижньому поверсі містилася брама, якою їхали з парадного входу до стаєн. Інтер'єр зі стінами, розписаними фресками (вони частково збереглися) був витриманий у пізньобароковому дусі. У вівтарі був старий олійний образ Ісуса. 

До палацового комплексу належали також два ідентичних флігелі (один напроти каплиці, а інший - напроти  павільону). Між ними містилася найвища споруда резиденції - годинникова башта

Про місцевий парк В. З.М. Стенчинський писав, що він є "найславніший, напевно, і найбільший з усіх парків перемиської землі". В парку містились оранжерея та альтанка. Парк сильно постраждав ще в Першу світову війну. В ХІХ ст. поблизу палацу все ще можна було прослідкувати рештки валів і ровів давнього замку. На валах стояли дві потужні гармати з XVII ст. З протилежної сторони в'їздної брами росла велетенська стара самотня липа, під якою стояли кам'яний стіл та лавиці. 

В часи Другої світової (в 1939 р.) палац згорів (рухни розібрали у 1950-х, камінь пішов на будівлі колгоспу), а парк пізніше вирубили. От і все. 

Вижила тільки каплиця. Її перекваліфікували на колгоспний склад. В 1990 р. приміщення повернули місцевим римо-католикам. В 1991 р. споруду відремонтували та добудували за проектом львів'янина Валерія Бортякова. 7 жовтня 1995 р. храм було переосвячено під титулом Богоматері Фатімської як філіальний костел парафії у Стрілківцях. З 13 жовтня 1997 р. крисовицький костел оголошено Санктуарієм Богоматері Фатімської. 



Літографії П.Піллера. І пол. ХІХ ст.
Крисовичі колись. Літографія П.Піллера. І пол. ХІХ ст.
Палац і парк в Крисовичах біля Мостисьок. П.Піллер
A palace in the village of Krysovitche (Krysowice) in Western Ukraine
Мал. З.Богуша Стенчинського, 1847р.
Крисовичі. Парк. Мал. З.Богуша Стенчинського, 1847р.
Їдальня і хол
Їдальня палацу в Крисовичах. Фото до 1914 р.
Хол палацу в Крисовичах. Фото до 1939 р. З архіву NAC
Театр і оранжерея
Театр і оранжерея в Крисовичах
Палац до 1939р. З архіву NAC
Pałac Stanisława Adama Stadnickiego w Krysowicach
Pałac Stanisława Adama Stadnickiego w Krysowicach
Pałac Stanisława Adama Stadnickiego w Krysowicach
Палац Станіслава Адама Стадницького в Крисовичах
Маєток у 1918 р.
Крисовичі. Маєток у 1918 р.
Санктуарій Богоматері Фатімської
Крисовичі. Санктуарій Богоматері Фатімської
Крисовичі. Санктуарій Богоматері Фатімської
Годинникова башта
Крисовичі. Годинникова башта
крысовичи. Часовая башня дворцового комплекса Стадницких
Класицистичний павільйон в парку
Крисовичі. Класицистичний павільйон в парку

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник