Та повернімося до Антонія Страхоцького. Близько 1820 року (за даними путівничка «Мостиська» («Манускрипт-Львів», 2004), це сталося в 1825 р.) він розпочав будівництво великого палацу. За модою того часу (романтизм, оспівування старих руїн) проект склали в стилі романтичного замку з баштою. Проект приписують Фредерику Бауману.

Станом на 1825 р. споруда була ще не готова, готові були лише фундаменти. Про це є згадка в щоденнику Мартіна Смаржевського, який гостив у Страхоцьких. Пан Смаржевський також з подивом відмічав розмах, з яким було заплановано палац і яким чином власник одного-однісінького села мав підтримувати таку махіну в майбутньому.

Виходячи з того, що невдовзі після побудови палац в скромному селі тричі малювали різні художники, будівля заробила-таки славу воєю масштабністю.

Найдавнішими та найцікавішими є дві гравюри Петра Піллера, виконані за малюнками Антонія Лянге (Antoni Lange). Обидві зроблені, ймовірно, ще до 1830 р. Вони, як і фотографії міжвоєнного часу, свідчать, що палац складався з двох різних за характером крил, поставлених під прямим кутом до себе та з’єднаних за допомогою башти ротонди. Триповерхове ліве крило було вище від правого і вирішене було в неоготичному стилі. Його прикрашали масивні колони, утворюючи щось на кшталт порталу. Перед головним входом прилягли відпочити два леви, вирізьблені з пісковику. Під двома вікнами можна розгледіти картуші з гербами власника палацу та його дружини.

Сама триярусна ротонда була в класицистичному стилі. Значно скромнішим було житлове праве крило палацу. Його гладкі стіни були позбавлені виразних архітектурних деталей.

Палац був (і, фактично, є) оточений  романтичним парком з просторими газонами, на яких розташовувалися групи різних дерев.  

Холоневські зібрали в Рудниках чудову бібліотеку польскою та французькою мовами, а також колекцію живопису, порцеляни та бронзи. Що сталося з цими збірками після 1914 р., коли палац було пограбовано та здевастовано, невідомо. Проте з путівничка "Мостиська" дізнаємося, що в першу Світову в маєтку містився штаб російської армії.

Після воєнної розрухи палац вже не надавався до відбудови - і власники його продали в 1920 р. Оранжерею та вежу, повідомляє Р. Афтаназі, було розібрано. Оранжерею - може бути, а от вежа стоїть собі, тішить місцевих школярів.

Парк в міжвоєнний період було майже весь вирубано. З даху палацу зникли численні комини.