Карта
Сиджу в жалобі: треба ж було так обфотографовувати нео-готичний вівтар крукенницького костелу, щоб потім помилково ті фотографі зтерти з флешки? Ех... Ну добре, проїхали.
Село (трошки менше за тисячу жителів) на півдорозі між Самбором і Мостиськами відоме ще з 1366р. Саме тоді, згідно польським путівникам, його заснувала родина крукеницьких (от вам і походження назви). Правда, тоді воно було Крукениця (теперішня назва офіційно з'явилася аж в 1940 р., коли ці землі відійшли до СРСР). Крукениця взагалі була цілком собі містечком з самого початку - і це вгадується в сучасних Крукеничах дотепер. Герб у містечка був відповідний назві: з чорним круком на червоному тлі. А працювали в Крукениці ремісники-шевці, місцеві євреї тримали броварню і тартак. (Станом на 1921 р. тут нараховувався 231 іудей, а всього проживало 1 619 чоловік). Мало місто й свої напасті: епідемію холерив 1870 р. і велику пожежу в 1886 р.
Сюди їхала з двох приводів: по-перше, з першого тому "Львівської архідієцезії латинського обряду" (І.Седельник, М.Бучек, Львів, 2004) знала, що тут є прегарний костел в нео-закопанському стилі. Причому зовсім новий - от би авторам штамповок-храмів з Чемерівців, Сахкаменю, Нової Ушиці чи Солобківців тут повчитися, як будувати більш-менш сучасно. По-друге, самі поінформовані жительки Мостиськи (себто дитячі бібліотекарі) два роки тому сказали, що крукеницький технікум розташований в старому маєтку.
Костел і зустрів першим: він на початку села. Римсько-католицька парафія була заснована в містечку ще в 1439 р. тодішніми власниками Миколаєм і Петром Рихтицькими. Відомо, що під час відвідин Крукениці в 1636 р. Перемишльським єпископом Фридериком Алембеком дерев'яний костел був вже дуже старим і в поганому стані. Ще відомо, що в святині було три вівтарі. В одному з бічних вівтарів містивсяобраз Марії Сніжної, який дехто вважав чудотворним.
Через аварійний стан костелу в 1722 р. почалося будівництво нового дерев'яного храму. Новозведена святиня станом на 1728 р. мала 8 вівтарів, два з яких (Марія Сніжна і св. Антоній) були перенесені з храму-попередника. Це все вражало, напевно. але при такій кількості вівтарів храм був довгобудом: його не завершили й у 1743 р., на що звернув увагу Перемишльський єпископ Вацлав Сераковський. В жовтні 1752 р. чи 1753 р. костел нарешті було освячено під титулом св. Матвія єпископом-помічником Андрієм Пруським.
Дзвіницю звели в 1753 р. 1801 р. - ремонт даху і спорудження нової костельної вежі, встановлення двох нових вівтарів (св. Варвари і св. Юди). 1897 рік - грунтовна реконструкція святині. Першу світову храм пережив практично без втрат - що дивно, адже в травні-червні 1915 р. тут точилися запеклі бої, в яких загинуло чимало німецьких вояків (вони поховані в полі між Крукеничами і селом Острожець). Нарешті, ще один ремонт - у 1933-1934 рр.
Храм діяв до кінця 1940-х років, потім його чекала доля тисяч інших костелів: він став колгоспним зерносховищем. В 1987 р. (!) стару дерев'яну святиню розібрали - на опалення (!). Новий храм в Крукеничах звели в 1991-1994 рр, освятили 3 липня 1994 р.
З костелом розібралися. Напроти нього - стара споруда їдальні, трохи далі відбігає стежка до місцевого природничо-технічного ліцею, колишнього технікуму,а нині складової частини Національного лісотехнічного університету України. Алея старих дерев, попереду - стара маєткова споруда в класицистичному стилі. Поруч одноповерховий флігель (початок ХХ ст.) з меморіальною дошкою на честь жертв катів з НКВС. Ще далі - двоповерховий корпус, зведений в радянські часи. Всі споруди насиченого рожевого кольору. Навколо - парк. Маєток цей звела близько 1822 р. Гонората Дрогойовська. Центральну частину палацу акцентує ризаліт з портиком і трикутним фронтоном. Спортзал, такий необхідний учням ліцею, добудували до палацу в радянські часи, чим спотворили композицію комплексу.
Дрогойовські купили ці землі в Хиньовських ще наприкінці XV ст., правда, в XVII ст. маєтності відійшли до Стадницьких і Гроховських. Дрогойовські повернули собі містечко в 1702 р. і володіли ним до кінця ХІХ ст. Перед І світовою війною маєток належав Слотвінським, в міжвоєнний період - Тігерам (Tieger).
Якщо рухатися селом в напрямку Мостисьок, за поворотом дороги, ліворуч, вигулькне на горбочку мурована дзвіниця місцевої церкви. Тризрубний одноверхий храм Симеона Стовпника з 1803 року колись був дубовим (в кращому сенсі цього слова), а зараз вкрита блідо-жовтою вагонкою. В церкви досить цікава форма верху - Віктор Громик пише, що ця баня з'явилася після пожежі 1966 р., коли один з місцевих атеїстів-активістів вирішив підпалити храм. Церква діяла до 1960 р. офіційно, а неофіційно так і не переставала діяти - тому, кажуть її й пробували спалити.
Поблизу Крукеничів збереглися залишки польодовикової морени з викопним торфовищем.
