Карта

Ще карта

Відстань до Охтирки: 25 км.

На Полтавщину їдуть не лише за самим смачним борщем чи на екскурсію по гоголівським місцям. Область може похизуватися ще й древніми городищами. Найвідоміше з них - Більське (VII—III ст. до н.е.), розташоване на межі Полтавської та Сумської областей, поблизу села Більськ. <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

"Батько історії" Геродот начебто колись подорожував цим краєм і залишив описи могутнього скіфського міста Гелона. Вчені доводять, що Більське городище і є древня столиця скіфів-гелонів, їх адміністративний, культурний та торговий центр. Ця унікальна археологічна пам'ятка раннього залізного віку не дарма взята під охорону держави: немає у Східній Європі городища більшого за розмірами (4021 га).

Вперше археологи з'явилися тут в 1906 році (під керівництвом В. Городцова), а з 1958 року городище досліджує Б.Шрамко. 

Найпівнічніша грецька колонія в українському лісостепу продовжує дивувати істориків та краєзнавців сюрпризами. В 2001 році тут знайшли скляний арібал (флакончик для парфуму V-IV ст. до н.е.) та золоту каблучку із зображенням колісниці. Таких знахідок античних часів існує в усьому світі лише кілька! Отже, Гелон підтримував зв'язки з іншими грецькими провінціями. Його населяли нащадки греків, що покинули імперію і оселилися серед далекого північного народу.

Навіть мова, за згадкою Геродота, в Гелоні була своя, народжена від перехрещення грецьких та скіфських слів. Процитуємо "Батька історії": «Будини — плем'я велике і чисельне; всі вони світлоокі та руді. В їх області збудований дерев'яне місто; назва цього міста Гелон. Довжина стіни з кожного боку — 30 стадіїв; вона висока й цілком з дерева; і будинки у них дерев'яні, і храми. Там є храми еллінських богів, прикрашені по еллінськи дерев'яними статуями, вівтарями й наосами. І кожні три роки вони влаштовують свято на честь Діоніса і впадаютьу вакхічний шал. Адже гелони в давності - це елліни, які залишили гавані і поселилися поблизу будинків. І розмовляють вони на мові почати скіфській, почасти еллінській".

Скіфській столиці не судилася щаслива доля: в 512 році до н.е. місто спалив імператор Дарій Гістасп. Подальша історія міста-гіганту почалася аж в ХХ столітті, хоча кладошукачі попередніх віків не обминали цю місцевість своєю "увагою".

Городище розташоване на височині між річками Ворскла та Суха Груня. Правий крутий берег і сьогодні нелегко подолати, а раніше, напевно, він був зовсім неприступним. Колись тут була складна система фортифікацій, що складалася з чотирьох укріплень. Оточували стольне місто рів та дерев'яні стіни (їх довжина дорівнювала 33 833 метри!). Тепер тут можна оглянути Куземінське(вали довжиною 898 м), Західне (протяжність валів – 3270 м) та Східне (довжина валів 3 870 м) укріплення; вали висотою до 9 метрів, на яких росте чимало рідкісних видів рослин; пам'ятку природи Барвінкову гору; залишки млина. На території Більського городища дослідники віднайшли сліди майже 20 поселень. Розкопки виявили залишки житлових приміщень - землянок та хатинок, господарських будівель, залізну та бронзоливарну майстерні, кузню, святилище з глиняними жертвениками, залишки дерев'яного храму з колонами.

На захід і південь від городища розташовані величезні курганні некрополі скифського часу – Осняги, Скоробір, Саранчеве поле, Перещепине, які налічують сотні насипів. Хто знає, може, саме тут знаходили вічний спочинок скіфські царі? Кілька невеликих могильників знаходяться на території самого Більського городища, поблизу Західного укріплення.
А щоби невідомі ще артефакти минулого (їх тут багато - від глиняних статуеток до амфор з Фаросу) не поповнили "чорний ринок", місцеві жителі допомагають археологам охороняти городище від незваних "гостей" з лопатами та металошукачами.