English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Удріївці
Udryjowce. Удріївці. закинутий неоготичний палац Лозинських

В неоготичному маєтку Лозинських ще донедавна була школа. Зараз ні палацу, ні школи. 21 вересня 2011 р.


Карта

Координати: 49°03′23″ пн. ш. 26°48′44″ сх. д. 

Близько 500 жителів. За 3 км від станції Дунаївці і за стільки ж - від траси Томашівка-Кам'янець-Подільський

 

Ну дивна земля - Дунаївеччина, дивна. Концентрація колишніх панських маєтків тут просто шалена, неймовірна. Сьогодні - про самий-самий невідомий з них усіх. 


 Афтаназі, ша!

Удріївці. Палац-школа

Колись було симпатично...

Прогугліть трішки атональну назву села. Ну і як результат? Ото ж і воно: тихо! Тиша в багатотомнику Романа Афтаназі, тиша в книжечках Антонія Урбанського (а маєток же з польським корінням!), тиша навіть в так званому Реєстрі пам'яток місцевого значення Дунаївецького району. Про неоготичний палац, якому дуже зле, не знає, здається, ніхто. І я б не знала, якби не колишній мешканець Дунаївців (назовемо його Sunrise), котрий розказав у листі про Удріївці і їхню головну архітектурну пам'ятку. І я йому за це вдячна. Насправді. о)

 

Назва, до речі, не така й дивна: так деформувався протягом часу звичний топонім Андріївці. Це не я придумала. Це з "Історичних відомостей про парафії і церкви Подільської єпархії" Юхима Сіцінського. Процитую: 

"Удріївці - село в північно-східному кутку Кам'янецького уїзду, в верстах восьми від містечка Фрамполя; народом називається це село Андрієвцями, в актах зустрічається - Андріївці, Ондріївці, Ондріївка. Одріївці". 

Звідти ж дізнаємося, що вперше назва села трапляється в Податковому списку 1578 р. - і там сказано, що "Одеріївці" також відомі як Лошківці або Гачища ("Loskowcze alias Oderyowcze seu Hacziscza"). Лошківці і зараз є на карті - чи були колись вони з Удріївцями одним неподільним цілим, мусимо лише здогадуватися.

В ті далекі часи село належало пану Ярмолинецькому, пізніше - Чогланському. У XVIII ст. село входило до Савинецького ключа, який належав графам Потоцьким. Відомо, що в 1820 р. якась - вибачте - Кордуля Потоцька володіла в Удріївцях 162 кріпостними чоловічої статі.  

Пізніше село дісталося пану Лозинському. Саме він задумав звити собі тут подільське гніздечко: у 1841 р. почалося будівництво палацу в стилі вже минаючої на той час нео-готики. В 1859 році, після смерті Лозинського, Удріївці дісталися його племіннику Дмоховському (Dmochowski). В 1890-х роках поселенням володіли К.Л.Староринінська, яка мала тут 180 десятин лісу, та А.Л.Орловська - з 411 десятинами. 

В середині XVIII ст. документи згадують якусь дуже бідну Михайлівську церкву в Удріївцях: візитація 1746 року навіть пише, що священик пішов з села, бо не міг тут себе ніяк прогодувати. Двір земельного наділу не виділив, парафіян кіт наплакав... (20 чоловік у 1739 році). Наступного року (1747-го) власник села Міхал Францішек Потоцький таки виділив священику дарчу на землю, дав косарів та пахарів, звільнив від податків, а також дозволив попу варити пиво і курити водку (саме потрібне для священослужителя заняття). Того ж року парох з Солобківців Стефан Ровинський заклав в Удріївцях нову дерев'яну греко-католицьку церкву. Закінчили її будувати у 1750 р. Кошти збирали всім миром: щось дали парафіяни, щось - місцевий житель Павло Уроновський з сином Валентином. Освятив храм у 1750 р. вже інший солобківський декан - Йосип Ярошевич. 

Правда, парафія і далі була крихітною (30 віруючих у 1760 р., наприклад). В 1797 р. храм насильно зробили православним (Поділля перейшло до Романових). 

В 1815 р. храм згорів, на церквищі поставили на її пам'ять кам'яний хрест. В 1820-1832 рр. парафіяни за допомогою графині Потоцької збудували нову святиню - муровану, хрестову в плані, одноверху. В 1860 р. до церкви прибудували цегляну дзвіницю. 

Уніати ж місцеві так просто не здавалися: аж до 1830 року в Удріївцях відбував у капличці греко-католицькі обряди священик Крейц. Аж до своєї смерті. 

 

Та повернімося до палацу. Спочатку - як його знайти. Я йшла пішки повз став у Томашівці. Дорога засаджена старими липами, під ногами - теж стара бруківка. Село потрібно трасувати аж до перехрестя (на дорозі, що веде праворуч, до станції Дунаївці, стоять футбольні ворота). Між шляхами, що розбігаються, - пагорб, засаджений соснами. Це старий панський парк. На узвишші біліє споруда закинутої школи І-ІІ ступенів. Поруч - господарські приміщення (ой не знаю, якого часу побудови, чи пам'ятають панів, чи ні), ще трішки далі - зарослий ряскою ставочок. 

Між помираючим палацом і сяючою, з голочки церквицею у псевдо-давньоруському стилі - бюст Владіміра Ільіча на покоцанному життям постаменті. Тут, в подільській глухомані, все ще стоять радянські кадаври. Дивно це - я списую цю політичну короткозорість виключно на брак коштів на демонтаж шкідливих ідеологів минулого. 

Так як Ю.Сіцинський про палац ні гу-гу, процитую трішечки лист від історика Sunrise:

"Місце для спорудження палацу було вибрано вдало: у затишному видолинку, біля джерела. 180 кріпаків на чолі з майстром приступили до роботи. Будівництво потребувало чимало будівельного матеріалу. Тому в селі побудували печі для випалювання цегли і черепиці. Запасів глини в селі було достатньо, її добували в кар’єрі на околиці села відкритим способом. Ця місцевість і досі має назву „Глиняки”. Долину, з якої возили воду для випалювання цегли і черепиці називають у селі Цегельною долиною.

При зведенні споруди використовували і місцевий камінь.

Будівництво тривало декілька років. Права частина будинку – двоповерхова, а ліве крило – одноповерхове, з великим підвальним приміщенням. В цій лівій частині містилися склад, пивниця, комора, льох.

Панські покої були розміщені переважно в правому крилі будинку. В центрі будівлі є просторий, світлий зал, по обидві сторони якого розташовано дві великі кімнати. Із зали є вхід до малого коридору. З цього коридору можна потрапити крутими дерев’яними східцями до кімнат та мансарди на другому поверсі.

В 1859 р. власником маєтку став поміщик Дмоховський. У нього було шість дочок, а коли народився син, то він звелів до свого будинку добудувати дві башти – на честь сина.

У 1860 р. пан Дмоховський разом із селянами побудував цегляну дзвіницю (про це я писала вище). Нижче панського палацу, на долині, за панським наказом викопали криницю. Її до тепер називають „Панською”.

Наприкінці ХІХ ст. садибу ошляхетнили. Посадили алею каштанів, фруктові дерева: яблуні, груші, сливи, шовковиці, розбили клумби. Пізніше до поміщицького будинку було добудовано терасу. Вона дерев’яна, із великими вікнами".



Стара дорога. Від Томашівки до Удріївців

Від Томашівки до Удріївців


Палац Лозинських на Дунаївеччині

Неоготичні залишки



Вид панського будинку Лозинських в Удріївцях
The village of Udriivtsi in Ukraine
Udryjowce. Palac Lozinskich
Udryjowce. Palac Lozinskich
Udryjowce. Palac Lozinskich

Види панського будинку

Удріївці
Удріївці

Флігель? Пізніша споруда?


Став заріс ряскою

Став заріс ряскою



Нова церква в селі Удріївці

На палац коштів немає.


В Удріївцях є Ленін. тьху

Про кадавра забули

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник