English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Тульчин
От цього в Тульчині вже точно не побачите: монумент на честь місцевого олігарха, мецената і підберіть-самі-якийсь-епітет-благодєтєля графа С.Щ.Потоцького. Стара поштівка.
Колишній костел, а нині православна церква в Тульчині. В ар'єргарді - Олександр Суворов кінно. 7 серпня 2009 року.
Місцевий РАГС розмістився в чудовій споруді.

Карта

Перша згадка в документах: 1607 (фортеця Нестервар)

Населення:  15 847

Телефонний код: 043 35

Сайт про місто: http://tulchin.jino-net.ru/

Відстань до Вінниці: 85 км.

 

 

Дуже коротко.

Сходи в тульчинському палаці.

Про Тульчин літератури і фото-фактів стільки, що або сидіти і писати монографію, або обмежитись дуже коротким описом цікавого міста. Я обираю варіант № 2.

 

Нестервар виник не пізніше 1607 р. Каркаючий топонім має в собі щось угорське: Нестер - нехай буде Дністер, а вар - так всі знають, що угорською це фортеця. Замок на Дністрі, логічно, ага. І скоріше всього, був той замок дерев'яним.

Скільки б не було легенд про походження назви "Тульчин", та відомий краєзнавець Дмитро Малаков зупинивсяяк на найбільш вірогідному варіанті на версії про видозмінене слово "турчин". Турецький тобто.

 

Це зараз Тульчин скромне і маленьке подільське місто (але признаюся - все-таки яскраве і незвичне. Туристам сюди просто-таки ТРЕБА!). Проте в XVIII ст. Тульчин був однією з найзначніших резиденцій Східної Європи. А все завдяки магнату Станіславу Щенсному Потоцькому (Szczęsny Potocki), який вибрав Тульчин своєю «столицею» в 1775р.

До Потоцького Тульчин був сотенним містечком Брацлавського полку (1649-1667). А зе до того, в 1609 р., Нестервар (первісна назва поселення) був подарований польським королем  Сигізмундом ІІІ Вазою Валентію Калиновському.

Та все змінилося в часи Станіслава Щенсного. На площі в півтора млн гектарів (!) виріс «Подільський Версаль». Палац (1782) з двома великими флігелями, прикрашеними гербом Потоцьких «Пилява», будував французький архітектор Лакруа (Lacroix). (В 2009 році комплекс перебуває на реставрації, помпезні герби зняли з фронтонів, а одну з галерей, що вели з флігеля до палацу, розібрали до самого фундаменту. Ех...)

Крім власне палацу в Тульчині з’явилися великий парк з фонтанами та клумбами, костел, театр, манеж і навіть цвинтар для улюблених собак. В своїй резиденції Потоцький приймав багатьох відомих людей, серед яких були й фаворит російської цариці Катерини ІІ Григорій Потьомкін та останній король Польщі Станіслав Август (теж, до речі, фаворит тієї самої цариці). І місту допоміг: добився для нього Магдебурзького права в 1787р.

 

Палац Потоцького і тепер головна окраса міста. І шукати навіть не доведеться: варто переїхати через Південний Буг, проминути помпезну арку сталінських часів з написом "Тульчин", як відразу праворуч з'явиться громада одного з флігелів. Але зачекайте, не варто поспішати і бігти вивчати комплекс так відразу. Значно більше враження палац-гігант справляє з парадного входу - і саме туди й веде вас дорога. На фото палацу не вистачає рельєфу. В реальності все виглядає гармонійнішим. Ошатна брама, легка металева огорожа, квіти перед палацом, червоний костел з пам'ятником О.Суворову - на тій самій осі, що й палац - вражає, чесно. Навіть мене, анти-любительку класицизму.

На жаль, не збереглися розкішні інтер’єри, бібліотека Потоцьких, багаті колекції монет, порцеляни та живопису. Хоча легенди про неймовірні багатства Станіслава Щенсного і тепер тривожать думки не одного мисливця за скарбами. А от де їх шукати — тут версій чимало: одні кажуть про підземелля палацу, інші — про таємні ходи всередині стін, треті вважають, що скарби чекають на дні ставка поблизу колишньої резиденції.

В палаці зараз міське училище культури. Інтер'єри по-радянському скромні. Правда, ще вгадується пишнота парадних сходів і старовина двох білих грубок поблизу них.

 

Інтер'єр колишнього костелу, зараз - церкви.

 

Пам’ятник генераліссімусу Олександру Суворову, що з 1954 р. гарцує біля колишнього домініканського костелу (1780, зараз православна церква з цілком традиційним набором неприязненого ставлення до людей з фотоапаратами і виклянчування якихось пожертв) нагадає про ще одну сторінку з історії міста: у 1796-1797 рр. полководець обрав Тульчин своїм "капітелем" (столицею), проводив тут навчання солдат (за містом і зараз можна помітити залишки земляних будівель і криниці, вириті солдатами Генераліссімуса) і писав свою книгу «Наука перемагати». За свою штаб-квартиру Суворов обрав малий палац Потоцьких (його гарно видно по лівий бік від костелу). Тульчинський Суворов - клон, найсправжнісінький: це точна копія пам'ятника генераліссімусу в Ізмаілі, якого з трофейних гармат у 1913 р. відлив одеський скульптор Б.В.Едуардс. В тульчинський постамент в 1953 р. вмурували купу необхідних комусь речей: радянські монети, примірник книги Суворова "Наука перемагати", бойовий прапор часів генераліссімуса - і свіжу на той день районну газету "Зоря комунізма". Цікаво, який з предметів найвище б оцінили антиквари.  

 

До речі, саме в домініканському костелі Різдва Потоцький брав шлюб з своєю дружиною № 2, Софією де Вітт. Ага, Умань, "Софіївка". До речі № 2, про костел: за Д.Малаковим, в Тульчині побутувала легенда, начебто храм будували за взірцем собору св. Петра в Римі (так пізніше казатимуть про Катедральний храм в Чернівцях - мовляв, один з варіантів пітерського Ісаакія. Народ наївний, угу). Храм Щенсний будував не на пустому місці, а на місці дерев'яного попередника з 1636 р.

 

Кількість відомих імен, що так чи інакше пов’язані з Тульчином, вражає. В маєтку Потоцьких гостювали польські поети Юліуш Словацький і Станіслав Трембецький. Дитячі роки тут провів російський поет К.Лєсовський. В Тульчині відбував у 1806р. службу ад’ютант командуючого корпусом Іван Котляревський, а полковник Павло Пестель у 1818р. створив тут управу «Союзу благоденства», перетворивши цим Тульчин на осередок декабристського (чи все-таки масонського, а?) товариства. Так-так, саме того самого Південного товариства декабристів.

В листопаді 1822р. в Тульчин приїжджав російський геній Олескандр Пушкін — є версії, що поет був закоханий в одну з дочок Софії Потоцької, з якою познайомився на петербурзьких балах. Російському поету поставили бюст - він непогано дивиться на фоні чималої будівлі в стилі так званого "українського модерну" з характерними шестикутними вікнами. (Її архітектор М.Штандель та інденер Гроздовський спорудили в 1927 р. як Будинок Рад) Споруду займає купа магазинів, фотоательє і якихось контор, інтер'єри там зовсім-зовсім ніякі.

А в 1909-1921рр. в Тульчині жив відомий український композитор Максим Леонтович.

 

Зараз в цьому райцентрі діють краєзнавчий музей (з 1923р.), Музей декабристів та Меморіальний музей-квартира М.Леонтовича. В селі Тиманівка в будинку, де колись мешкав О.Суворов, відкритий його меморіальний музей. Щоправда, в 2009 році його пограбували: зник бюст полководця.  

Ось таким це було:

План палацо-паркового комплексу. 1875 р.


В Тульчин в'їжджаєш через арку
В реальності все гармонійніше
Фасади палацу. 1900р.
Наполеон Орда. 1871р.
Акварель Й.Ріхтера. 1835
Архівний Тульчин
Головна вулиця колись.
Став від Нестерварки і зараз величезний.
А ще є конструктивізм (1928).
Скромний костел. Діючий.
Палацовий комплекс реставрують. Одну з галерей розібрали до фундамента.
З флігелів зняли пишні герби.
Дуже симпатична музична школа.
Генераліссімус Суворов.
Будинок на вулиці між костелом і палацем.
Палац Потоцького
Адміністративна споруда, ХІХ ст. Зараз школа.
© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник