English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Шпиків
Замок в Шпикові, 17 квітня 2008 р.

Замок в Шпикові, 17 квітня 2008 р.



 Неілюзорний жах Шпикова.

Неілюзорний жах на морді лева. Йому страшно: Шпиків помирає

Неілюзорний жах на морді лева. Йому страшно: Шпиків помирає

Карта

 

В мене є переконання і принципи, навіть якщо стороннім вони здаються дивними. Скажімо, я більш ніж впевнена, що народ заслуговує не лише на ту владу, яку має, а й на той стан пам'яток історії і архітектури, який є в країні.

З цієї позиції зрозуміло, що українці самі винні в тому, що наші замки гинуть, наші церкви горять, наші палаци продаються за безцінь.

 

Шпиків вражає як раптовий ляпас. До 17 квтня 2008 року я була впевнена, що найдепресивнішим з малих містечок з пам'ятками є Скала-Подільська. Скала, посувайся з олімпу жахіть. Се гряде Шпиків, жах жахів, смерть смертей.

А чого ЩЕ чекати від містечка, де навіть сіль інтелігенції, лікарі, дивилися на мене як на навіжену, коли я просила пояснити дорогу до палацу. Я терпляче пояснювала, що мені потрібно. З одного боку двоповерховий, з другого одноповерховий. Башта кутова. В'їзд ще так цікаво оформлений - під башту. НАЙСТАРІША СПОРУДА МІСТЕЧКА. Єдина цінна архітектурна пам'ятка.

 

Ніц. Навіть проблиску розуміння. Чотири опитанних мене не розуміло. Тоді я пішла з іншого боку: цукроварня стара де? Ту, яку ви зараз розбираєте? ("Та розбираєм, так", - і якось це так покірно, з стриманою гордістю і знедоленістю одночасно. Тьху). Ага. А там поруч є старі будинки? Ага. Ну от, методом від противного, як в алгебрі якійсь.

Треба було питати, де в них самий шпигунський будинок. Бо штукатурка з замку сиплеться як листя восени, роблячи фасад споруди плямистим як маск-халат.

 

Вердикт: шпиківський цукровий завод (1844) помер, шпиківський замок (1760) помирає - тому що шпиківці не заслужили на життя своєї історії. Чхати вони хотіли на все, крім купи старої цегли на своєму обійсті.

За духовністю - куди завгодно, але НЕ в Шпиків. Мало чого, а раптом така байдужість заразна?


 Шпиків і як туди дістатися.

Будинок керуючого маєтком, архітектор В.Городецький

З Вінниці до Шпикова 59 кілометрів і година шляху рейсовими автобусами і маршрутками, які прямують з центрального автовокзалу в напрямку на Ямпіль чи Могилів.

Якщо направлятися з Печери до того ж таки Могилева-Подільського, на шляху теж невідворотно трапиться Шпиків.

З Шпикова привабливо-недалеко до Комаргорода і того ж таки Могилева, але насправді вибратися туди дещо важко. В приміщенні колишньої автостанції зараз магазин, квитки не продають, розкладу немає, попутки не беруть - я от мріяла про Комаргород, а опинилася в Вінниці. Хоч з нею жодних проблем...

 

З ім'ям все зрозуміло: містечко лежить на пагорбах невеликої річечки Шпиківки. Старі греблі утворили великі стави - та, в принципі, Вінничина вся така, ставково-багата, ставкова, ставчаста. Справжньою весною тут, можливо, навіть симпатично. Та 17 квітня з неба лило з самого ранку, і вже не перший день, сільські дороги перетворилися на мокру кашу з каміння і багна, приємного у подорожі було мало.

 

Дмитро Малаков колись писав в путівнику "По Брацлавщине", що в спокійних водах ставків віддзеркалюються зелені береги, високі кручі та труби цукроварні. Уявіть собі, ця фраза правильна і до сьогодні: ТРУБИ віддзеркалюються. Все інше - ні, бо весною 2008 р. цукроварню РОЗІБРАЛИ. Повністю. До фундаментів. Стара дуже: 164 роки, куди таке годиться. амортизація і все таке...


 Трохи за Малаковим, трохи за мною:

Замок, вид в тричверті.

"Олександр, божою милістю великий князь литовський, русський, жмудський і інших" в листі, написаному у Вільно 7 травня 1494 року до намісника брацлавського та звенигородського князя Федора Івановича Четвертинського, підтвердив дані королем права на "селище пусте за назвою Шпиково" брацлавського зем'янина Сенка Кошки. Писемне згадування містечка повторюється документі за 1507 рік, де воно називається вже як Ошпиків. Корiнь стародавнього слова - у дієсловах "ошпетити", "шпетити", тобто посварити, зробити страшним, негарним.

 

Ось і маємо підтвердження тезису "как вы яхту назовете, так она и поплывет". Зробити страшним і негарним в Шпикові вміють досконало. Страшний завод, страшний замок, страшний колишній БК з пустими очницями вікон, страшні закинуті напіврозвалені хати. Страшне ВСЕ. Навіть новозведена церква - опецькувата і неприваблива.

 

Є й інша версія: начебто на базарах славилося місцеве сало - шпик.
Під час Прутського походу 1711 року в Шпикові зупинявся Петро І, про що О.С. Пушкін в "Історії Петра" пише:

"9-го липня Петро з села Шпиків хотів було відпустити царицю до Польщі з її дамами; та Катерина вблагала його залишитися при ньому".

 

Шпиків же, переходячи з рук у руки, в якості приданого дістався дочці Станіслава Щенсного Потоцького (про "Софіївку" пам'ятаєте?) Октавії, яка вийшла заміж за Свейковського. Тоді, в кінці XVIII сторіччя, і було збудовано палац-замок у Шпикові.


 Леонард Свейковський, суддя

Н.Орда. Вид Шпикова.

Подільський історик Йосип Ролле писав, що близько 1750 р. Шпиків, весь в боргах, разом з фільварками Рогізна і Улика, тодішні власники містечка, Станіслав і Юзеф Конєцпольські продали брацлавському судді Леонарду Свейковському (Leonard Swejkowski herbu Trzaska). На жаль, сьогодні це прізвище не говорить шпиківцям абсолютно нічого.

А людиною він був цікавою. Кар'єру свою починав простим "комісаром" (зараз сказали б секретарем0 при дворі князя Станіслава Любомирського. Потім став одним з чотирьох опікунів дітей князя, а ще пізніше почав скуповувати і вичищати від заборгованостей цілий ряд маєтків, які колись належали родині його шефа, князя Любомирського. Шпиків був в числі перших придбань Свейковського.

Через 25 років в руках пана Леонарда було вже 30 чудово загосподарюваних фільварків в різних місцях колишньої Речі Посполитої.

Та скупівля маєтків була не єдиним хобі Свейковського. протягом 28 років він почергово займав рідні урядові посади, від найскромніших до найвищих. В 1790 р. дослужився до подільського воєводи. а все чому? а тому що вмів знайомитися і підтримувати стосунки з сильними світу цього. Починав як гарячий фанат Станіслава Августа, останнього польського короля, а потім оженив свого сина на дочці Станіслава Щенсного Потоцького - і разом з кумом змінив свої політичні погляди. Помер Свейковський в Колодному, ще одному своєму маєтку. шкода, що від класицистичного палацу Свейковського там нічого не лишилося.

 

Місцеві щось розповідали мені про турецькі підземні ходи поблизу завода. Називали при цьому дату: XVII століття.


 Замок-палац

Фасад з боку двору

Та повернімося до замку. Він, до речі, пережив пожежу 1907 р. Просторову його основу складає симетрична композиція з однакових будівель, які поставлені попарно по сторонам квадратового подвір'я, фланкована чотирма декоративними баштами у кутах. Замок лежить у підніжжя пагорба, і за рахунок рель'єфу місцевості палацові будівлі мають з зовнішньої сторони один-два поверхи; внутрішнє же подвір'я являє собою рівну поверхню, і всі будівлі, які виходять у нього, є одноповерховими, окрім надбрамної башти. Вона завершує перспективу під'їздної частини вулиці, і її центральне положення в ансамблі підкреслювалося рустованими парними пілястрами, дахом з заломом з шпилем, на жаль. вже не існуючими. Єдина кутова башта, що вціліла, мала колись сферичне завершення, а зараз крита простим шатром.

Башта в жахливому стані, перекриття між поверхами впали, в стіні велика дірка. Жах.

 

Фасади попарно згрупованих корпусів, приземкуватих, з високим, як у подільської хати, дахом, декоровані нависаючим трикутним фронтоном з овальним вікном.

 

У двір зайти більш ніж варто. Там серед квітнучої аличі стоїть вождь світового пролетаріату. Та навіть не стоїть: таке враження, що Ленін вибирається з кам'яної тюрми постаменту, виліз вже майже по коліна - а далі застряг. І не бюст, і не "повноформатний" пам'ятник - ні те ні се, як і все в Шпикові. Біля Ілліча сваряться між собою гуси і пасеться чорний жеребець. Довга одноповерхова споруда напроти замку стоїть розвалена і без вікон - ну ж Шпиків, тут така карма...

 

Малюючи у 1874 році шпиківський замок, відомий білоруський подорожувач, літератор та художник другої половини ХІХ сторіччя Наполеон Орда постарався романтизовано інтерпретувати його приземкуваті будівлі. На жаль, невблаганний час залишив лише частину цікавого архітектурного ансамблю.
У 1865 році правнук Щєнсного продав Шпиків камер-юнкеру російського двору Н.П.Балашову. Вже тоді Шпиківський цукровий завод давав значний прибуток, а його продукція заслужила численні нагороди на Нижегородській, Петербурзькій та Московській ярмарках.
Працював у Шпикові і В.В. Городецький. В сильно перебудованому вигляді збереглася вілла управляючого маєтком. Архітектор, будуючи на заказ суто еклектичний котедж, все ж ввів "від себе" деталь, яка пов'язує нову будвілю зі старою "шпиківською" архітектурою: рисунок віконниць маєтку той самий, що і в замку. Быля котеджу - постамент з переляканим левом. Котедж знаходиться поряд з колишньою цукровнею, на території колишнього ж дитячого садка.


 Фото:


Все, що лишилося від цукрового заводу.
Башта замку, вид з подвір'я.
Церква в Шпикові.
Фото з путівника Д.Малакова.

Все, що лишилося від цукрового заводу. Башта замку, вид з подвір'я. Церква в Шпикові. Фото з путівника Д.Малакова.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник