English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Дашів
Церква в Дашеві. 2008 рік.
Церква в Дашеві.
Садиба в Дашеві. 2008 рік.
Садиба в Дашеві.

Карта

 

Це селище міського типу (населення трохи більше за 4 тисячі чоловік), яке мало чим поступається своєму райцентру, Ільїнцям. Тим більш, в Ільїнцях, до яких 22 км, і дивитися особливо немає на що. А в Дашеві - є. Подивимось?

На берегах Собу

Річка Соб і палац на місці фортеці

Дашів і Соб злилися в обіймах. Містечко неможливо уявити без цієї порожистої річки і великих ставів на ній. Соб без Дашева теж багато втратить.

Дашів вперше згадується в документах ще в 1420 році - і відразу разом з Собом. Тоді тут, на березі річки, підносився оточений валами оборонний замок - принаймні так стверджують українські історики.

Поляки ж в датуванні більш обережні - і тому звучать більш вірогідно. Відомо, що за Середньовіччя Дашів належав місцевим поміщикам-українцям Короваям-Седлицьким. В 1585 році Остап Коровай-Седлицький продав свої чималі маєтності князю Янушу Збаразькому, а той чималий дашівський маєток зумів зробити навіть ще більшим. Так от, за польською версією, замочок над Собом звів вже аж князь Януш, а це був да-а-алеко не 1420 рік. Навіщо князю був потрібний замок, зрозуміло: татарський Чорний шлях проходив повз Дашів.

Вали від замку, може, ще й зараз помітні, але місити в їх пошуках масне і густе квітневе болото мені не хотілося. :о)

Збаразькі мучилися-мучилися з відбудовами замку по кожному татарському наїзді, а потім взяли та й продали дашівський ключ братам по князівському званню Вишнівецьким. Останній з роду Вишнівецьких власник Дашова - Михайло Сервацій Вишнівецький (1680-1744), гетьман польний литовський. Саме він зайнявся своїм маєтком по-справжньому і багато що зробив, щоб підняти зруйнований східняками Дашів з колін.

Від Михайла Сервація Дашів з околицями відійшов дочці князя Анні Огінській, дружині троцького воєводи. а від неї - вже її дочці Августі (1724-1791), дружині графа Констянтина Людвіка Броель-Плятера (Konstanty Ludwik Broel-Plater, 1722-1778), або, як його називають місцеві, Плятера. Великі графські маєтки знаходилися в Курляндії, де, певно, його прізвище не звучало так по-дивацькому для сільських вух. Як би не було, з другої половини XVIII ст. Дашів тісно пов'язаний з графами Броель-Платерами. Їм, до речі, також належало волинське Берестечко, онук графа Костянтина, Юзеф Вінцент Плятер (Пляттер), бував там досить часто.

 

Платерам татари не дошкуляли - і що, замість татарів в 1750 і 1768 роках багато капостей наробили гайдамаки. А в 1785 р. Дашів згорів в полум'ї пожежі. На згарищі залишилося лише кілька десятків будинків - і це з цілого містечка... Юзеф Вінцент постановляє негайно відбудувати і Дашів, і його фільварки - а ще закласти в поселенні свою резиденцію. З цього просто зробити висновок, що до 1785 року жодного палацу в Дашеві й не передбачалося. Граф сам особисто стежив за будівельними роботами, та йому навіть і плани майбутньої резиденції приписують.

В 1787 р. його брат, інфляндський староста Казимир Костянтин Плятер, заїхав в Дашів, повертаючись з королем Станіставом Августом Понятовським з Канева. З його записів знаємо, що на той час резиденція тільки-тільки починала будуватися. Роботи велися не так в старому Дашеві, як поблизу нього. Ринкова площа і околиці на той час були перейменовані Плятером на Августопіль (напевне, на честь дружини брата - ну або це були досить незграбні лестощі тодішньому королю Речі Посполитої). Відомо також, що резиденція відразу задумувалася як комплекс споруд різного розміру і призначення.

Потоцькі не завжди були нещадними

Палац з боку Собу

На момент візиту брата були готові лише два будинки на ринковій площі - принципальний (головний) та середній (так в документі, ей!). Саме в них Плятер і приймав своїх гостей. Все інше являло собою будівельний майданчик.

На жаль, графу не довелося побачити свою мрію втіленою. До того ж, в околицях містечка відбулася битва під Дашевом (2 травня 1831 року), коли козаки спалили половину резиденції. З тих часів залишилося лише два малюнки Антонія Лянге, датовані 1825 р. (тут вони представлені гравюрами за малюнками авторства Піллера).

Після смерті Плятера дашівський ключ площею близько 5 миль квадратних, купив - ну звісно, звісно - Станіслав Щенсни Потоцький, власник Умані і ще десятків сіл. 8 березня 1809 року власником Дашева за заповітом вельможі стає його наймолодший син Володимир Потоцький (1789-1812). Парубку було тоді всього 2о років, а він вже мав звання полковника кінної артилерії, та ще й жінку, Теклу з Сангушків. Та юнаку навряд чи довелося покерувати Дашевом навіть день: маєтком розпоряджалася його мачуха, Софія. Ну так, та сама.

Від рано померлого Володимира Потоцького-старшого Дашів в Підвисоке разом з 10 885 "душами" кріпаків дісталися його сину, Володимиру-молодшому (1810-1880). І знову Історія зробила петлю: маєтком знову розпоряджалася жінка, вдова Текля Потоцька.

Можливо, це було лише на добре: на ті часи Текля Потоцька була більш ніж м'якою поміщицею і своїх підданих особливо не утискала. В кожному з своїх ключів вона тримала лікаря, оплачувала аптеку та лазарет.

 

Володимир Потоцький-молодший шукав не господарських навичок, а слави і свободи, взяв участь в Листопадовому повстанні 1830 р. - і був змушений емігрувати з Росії. Оселився шляхтич в Парижі, де щиро і з задоволенням "пропалював" своє життя.

Грошей у Володимира на такий спосіб життя було більш ніж вдосталь. В Парижі пан оженився з... акторкою, Анрікою Депре (Henryka Depres). Те, що дашівський маєток він не втратив, цілком і повністю заслуга поміркованої і розумної матері, вже згадуваної Теклі.

В 1848 році вже не надто молодий Потоцький повертається в Україну. Влада тільки цього й чекає, засуджуючи його на два роки в'язниці. Та вся кара в результаті звелася лише до мешкання в Києві, навіть права на маєтки йому повернули. Саме Володимир Потоцький і відбудував після 1850-го року дашівський маєток, який руїною стояв після пожежі 1831 року.

По батьку всі маєтки (Дашів і Підвисоке) отримала єдина дочка Володимира, Марія (1847, Париж - 1907, Київ). Вже її дочка, Софія з Жевуських Стефанова-Підгірська наслідувала в 1908 р. Дашів і Підвисоке (загальною поверхнею в 25 тисяч га, з них 3 тисячі гектарів дубового лісу, а також чималий маєток з класицистичним палацом в Рудому Селі (про нього незабаром на сайті).

То що там за маєток такий?

Наполеон Орда, 1872 р.

Дашівській резиденції не щастило на документальні описи: їх майже не було. Яким був палац після відбудови в середині ХІХ ст., навідомо. Є лише один документ тих часів (1860-ті), авторства якогось Бобровського:

"...так званий "палац" в Дашеві був зовсім не вишуканим зовні (...) і занедбаним всередині".

Бр-р-р. Не надто приємне свідоцтво епохи.

Не дивлячись на естетичну непривабливість, двір Потоцькі і їхні нащадки в Дашеві тримали чималий, а до столу в обід рідко коли сідало менше як 40 осіб.

В 1872 році в Дашеві побував відомий білоруський художник і мандрівник Наполеон Орда. Документаліст з Орди був паршивий, визнаємо чесно - та й художник не надто талановитий. Перспектива часто ставала жертвою композиції в його акварелях. Саме так сталося і з видом Дашева авторства Орди. Так, палац і справді був - і є - одноповерховим, піднімаючись на висоту другого поверху лише в своїй центральній частині. Але бічні одноповерхові крила в реальності є значно довшими за ті, які зобразив відомий білорус.

 

До сьогодні збереглася значна частина маєтку в Дашеві. Парк, одначе, зберігся лише частково, в своїй західній частині. Навіть річка з плотиною колись були частиною резиденції Потоцьких. Чотиритомник впевнено датує класицистичний прямокутний палац 1887 роком, важко сказати, чому. Зараз парковий, більш цікавий фасад споруди, в лісах - реставрація чи просто ремонт?

Шкода, не збереглися орнаменти, що колись прикрашали палацеву лоджію.

Біля зведених з граніту і цегли двоповерхових стаєн 1887 року до цього часу блукають коні - це правильно! Хоча в них, здається, майстерні заквартированого в садибі дитячого інтернату. А колись тут стояли кілька екіпажів власників Дашева.

Збереглися і малоцікаві одноповерхові флігелі поблизу головного корпусу, і ворота маєтку.

Я згадувала, що в садибі зараз інтернат для розумово відсталих дітей? Його мешканці зачудовано будуть спостерігати за вашими фотоапаратами і голосно з вами здоровкатися. Багато хто побоюється таких місць. Я - чомусь - ні.

Михайлівська церква та інше

Не важко зрозуміти, що колишній Дашів був масштабнішим за Дашів сучасний: популярна дорога з Липовця на Умань йшла повз нього стрілою. Дорога йде й зараз, що класно: з Дашева можна виїхати не лише до райцентру, а й до Монастирища чи Умані, але сьогодні цей шлях вже не той.

 

Ще сто років тому Дашів налічував п'ять з половиною тисяч мешканців - на тисячу більше, аніж зараз. Мало містечко тоді і римо-католиьцку каплицю, і відразу дві православні церкви, і синагогу з двома молитвеними школами. Тут що два тижні проводилися базари, а раз на рік - ярмарок. В 1886 р. Дашів навіть став волосним центром! А в 1872 р. на його околиці швейцарець Ф.Енні звів цукроварню. На місці старого дерев'яного млина в 1881 р. з'явився мурований, який винаймав австрієць Х.Лянгер. Його (млина, не австрійця) приміщення збереглися й донині - їх минатиме кожен турист, який прямує від маєтку до Михайлівської церкви, ще одної пам'ятки селища, яка потрапила в державний реєстр архітектурної спадщини.

В 1895-97 рр. в Дашеві зводять два невеликих чавунних заводи - чим тобі не промисловий центр? З'явилася й власна винокурня. В 1923 р. частині Дашева під назвою Новий Дашів навіть пощастило побувати райцентром Гайсинського округу.

В Другу світову німці не змилостивилися над старими спорудами містечка: саме в центрі проживала численна єврейська громада Дашева.

На щастя, збереглася дерев'яна Михайлівська церква з 1764 р. Задбаний і яскраво-блакитний храм і сьогодні є однією з архітектурних домінант селища.



Один з флігелів садиби
Дашів. Один з флігелів садиби.
Млин з 1881 р.
Млин з 1881 р. Дашів
Огорожа маєтку у Дашеві
Огорожа маєтку у Дашеві
Стайні маєтку
Дашів. Стайні маєтку
Онуфріївська церква. З книги "Українське мистецтво" Щербаківських (Київ, 1913)
Онуфріївська церква (1757). З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.)
Палац у 1914 р.
Дашів. Палац у 1914 р. Весь у винограді.
Дашів. Салон з колекцією порцеляни, фото до 1914 р.
Салон з колекцією порцеляни
Дашів. Салон з колекцією порцеляни, фото до 1914 р.
Річка Соб біля палацу
Річка Соб біля палацу
Дашів. Михайлівська церква.
Михайлівська церква
Дашів. Михайлівська церква.
Вид Дашева, 1825 р.
Вид Дашева за літографією Піллера, 1825 р.
Річка Соб біля палацу
Річка Соб біля палацу
Таким побачив Дашів Піллер в 1825 р.
Таким побачив Дашів Піллер в 1825 р.

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник