English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Зіньків
Відреставрована Михайлівська церква у Зінькові майже позбулася бляшаних прикрас. 22 липня 2017 р.
Відреставрована Михайлівська церква у Зінькові майже позбулася бляшаних прикрас.
Залишки замку і відновлений костел. Фото з нашого квадрокоптера. 22.07.2017
Зіньків. Залишки замку і відновлений костел. Фото з нашого квадрокоптера. 22.07.2017
Листівка міжвоєнних часів, випущене польським краєзнавчим товариством. Так замок виглядав всього століття тому.
Зіньків. Замок

Де Чорний шлях йшов - роблять чорну ковбасу.

Координати: 49°04′37″ пн. ш. 27°04′20″ сх. д. 

1,6 тис. жителів.

Карта

 

Село Віньковецького району, колись – досить знане місто, відоме своїми гончарними виробами. Зараз про Зіньків, певно, чули українські гурмани: щоб купити місцеву чорну ковбасу, потрібно завчасно записатись у чергу по телефону. Навіть з Адміністрації Президента, кажуть, замовляють оті м'ясні вироби з часником.

Та ми тут про інше, про пам'ятки.

А щоб їх побачити, потрібно знайти дорогу до Зінькова. Доїзд туди не дуже, чесно кажучи (інформація застаріла. На 1998-ий рік, може, був і "не дуже", на осінь 2003 року дорога була гарною, в 2017 р. теж гріх скаржитися). Туристам потрібно звертати з траси Чернівці (Кам'янець) – Хмельницький в Солобківцях (це десь в десяти кілометрах на південь від Ярмолинців) і далі добиратись на місце через села Глушківці та Адамівку. Зіньків знаходиться приблизно в 65 км. на північний схід від Кам‘янця, на р. Ушиці.

Перші згадки про поселення зустрічаються тоді ж, коли було вперше згадано замок в Сатанові – в 1404 р. король Ягайло дав Зіньків з околицями та Сатанів Петрові Шафранцеві. В 1431 р. маєток передано іншому власнику – Петрові з Спрови Одровонжу.

У XV – початку XVI століттях Зіньків був головним містом Зіньковецької округи, що тяглася аж до Дністра на південному сході. Замок на невисокому пагорбі над долиною річки тут було зведено Одровонжами десь в середині XV ст. - для захисту населення від татарських набігів. 1458 року Андрій Одровонж з дозволу короля Казимира дав поселенню магдебургію та деякі податкові полегшення. 

Музей у Зінькові
Зіньків. Музей. Закритий наглухо


Після Одровонжів місто було власністю Сєнявських аж до середини XVIII ст. В XV-XVI ст. місцевий фортпост відігравав значну роль в боротьбі з татарами, так як лежав на Чорному татарському шляху. Коли в 1453 р. татари напали на Поділля і забрали великий ясир, зінківський староста Ян Лящ погнався за напасниками і розгромив їх під Теребовлею.

Яків Сецигневський розбив татар під Зіньковим в 1516 р. 1524 року турки і татари спустошили Поділля, обложили замок, та здобути його не змогли - а було ж їх чимало, близько 12 тисяч. Населення, яке ніяк не могло зажити в цих місцях спокійно, масово переселялося в 40-х роках XVI ст. у недалекий звідси та більш укріплений Бар.

 

За козацьких заварух місто було спустошене, більшість жителів покинули рідні домівки та переселилися за Дніпро. Два місяці (жовтень та листопад 1653 року) в околицях містечка околачувався кримський хан, союзник Богдана Хмельницького. Все це не сприяло приросту населення: на 1661 рік у місті налічувалося лише 20 православних та одна єврейська оселя. Політичний агент Франції Вердум, проїжджаючи через Зіньків в 1671 р., записав в своїх мемуарах наступне:
”З міста нічого не зосталося, подекуди стоять частини мурів, що його оточували, руїни двох храмів. Замок, що стоїть перед містом на височині, також здебільшого спустошений, але гарно збудований. До нього козацьки хлопи внесли своє збіжжя, не даючи татарам захопити його”.


За турецького панування над краєм в 1672-1699 рр. замок було відремонтовано. Звитяжний польський король Ян ІІІ Собеський штурмом відвойовує зіньковецьку твердиню у 1673 році - та ненадовго. Наступні ремонтні роботи були проведені вже поляками, що повернулися сюди на початку XVIII ст. В 1711 р. через Зіньків подорожував датчанин Юль і записав:
“Зіньків місто велике, оточене мурованими стінами, що з них більша частина збереглася, на горі трикутна цитадель”.


В часах Барської конфедерації замок здобув загін конфедератів (керував загоном якийсь Славошевський), та після недовгої облоги бунтівники піддалися коронному регіментареві (полковнику) Ксаверію Браніцькому.


В XVIII ст. Зіньків належав магнатам Сєнявським та Чарторийським. На той час збереглися свідоцтва, що замок все ще існував в більш-менш пристойному вигляді, оточений ровом, через який до двох в'їздних брам вели підйомні мости, а стіни прикрашали герби власників замку.

Згідно "Тарифу" 1775 р. місто мало не лише замок з ровом, а й гарну кам'яну ратушу - правда, та стояла пустою. 

Дочка Адама Чарторийського Марія-Анна в 1774 р. (за даними "Словника географічного королівства Польського" - у 1784 р., ця дата здається більш достовірною) вийшла заміж за князя Людвіга Віртемберзького і дістала в посаг Зіньків з околицями. Ці власники в кінці XVIII – на початку XIX ст. намагались поліпшити стан міста. Краєзнавець Марчинський зазначав в своїй “Статистиці”, що тут в 1820 р. було проведено добру воду з сусіднього села Гремячки до самого ринку та поставлено водомет, побідовано панський двір і коло нього “дитинець”, обсаджений тополями. Зараз нема ні замку, ні водомету, лише залишки однієї з веж ше стирчать над костелом - ну і панський двір все ще існує, і стан його в рази кращий за стан колишнього форпосту.

Залишки замку з квадрокоптера
Зіньків, замкові розвалини. 22.07.2017

 

Замок був трикутний в плані, одним боком виходив на Ушицю, іншими нависав над глибоким яром. Стіни фортеці були по 85 м. в довжину кожна, на рогах стояли могутні 3- та 4-ярусні башти. Загальна площа твердині була близько 0,5 га. 

Зараз на замчищу никаються місцеві підлітки, а коні час від часу провалюються під землю: щедра зіньківська земля на ями і підвали. Місцеві розказують легенди про підземний хід, який зрадник фортеці показав татарам: канонічна історія, де такої нема. Неначе ображаючись на банальність легенди № 1, зіньківчани розказують легенду № 2, вже без міри фантастичну: в ній підземний хід поєднує замок у Зінькові з кам'янецькою фортецею. Подивитися на "підземелля" можна при великому бажанні: стоячи прямо над костелом на замчищі важко не помітити заглиблення у землі. Нічого цікавого там немає - хіба сміття. 

 


Внизу, під захистом похмурих стін, ще в 1450 році виростає костел, збудований Петром Одровонжем. Воєнізована без меж історія краю не оминула храм - його неодноразово спустошували та руйнували. Після турецької навали костел відновив у 1708 році Адам-Микола Сєнявський.


Недалеко від руїни замку, окрім костелу, збереглася й мурована Троїцька церква (храм на цьому місці документи фіксують вже у XVI ст.), а якщо проїхати вглиб села – можна побачити чудовий зразок подільської дерев‘яної архітектури, триверху Михайлівську церкву (XVIII ст). 
До речі, коли ми спитали в місцевої жительки, як проїхати до замку, у відповідь почули не “Куди, куди?”, а “А вам який саме замок треба?" Неначе тут їх щонайменш три.


Юхим Сіцинський писав про знищення замку от що: в 1872 р. люстраційна комісія передала фортецю “Сельскому обществу” – і замок деякий час стояв непорушний. В 1880-х рр. в будинку на території твердині містилась канцелярія пристава на першому поверсі, сам пристав з родиною жив на другому, а на третьому було щось на кшталт квітника – бо на склепіннях було багато землі (такі собі сади Семірамідського пристава). Потім когось осяяла думка, що стіни та башти замку загрожують костелові – і цієї гадки було достатньо, щоб місцеве начальство розпорядилося знищити замкові мури. Почали продавати дерево та каміння на будівлі, а що залишилося неспроданим, купив якийсь селянин за 200 крб. з правом забрати із замку все, що йому тільки знадобиться (!!!!!) - він і розібрав рештки стін і навіть викопав камінь з фундаментів (!!!!!). Його бучну діяльність бачив 1898 р. київський історик Орест Левицький, про що й написав в “Київську Старовину”. Без коментарів.

Михайлівська церква

Церкву реставрували львівські майстри
Зіньків. Йде реставрація. 20 серпня 2007р.

До неї з усіх пам'яток - найдалі, на колишній кут Кривулі. Минаємо православну Вознесенську церкву, далі через місток, далі трохи плутаємося в вузьких закапелках (загальний напрямок - ліворуч, хороша підказка - кам'яний новенький мур), аж нарешті - дерев'яна (або кам'яна, це з якого боку підходити) огорожа, а за нею - мініатюрна, витончена красуня-церква.

Хоча таких плутаних пояснень вам і не треба: вершечки тризрубної святині помітні в будь-яку пору року. Піди їх не поміть на зеленому тлі з хвої. На них і орієнтуйтеся.

 

А поки стежка в'ється, скажу про те, яким був старий мурований храм в селі. На місці сучасної Вознесенької святині, зведеної вже в часи незалежності, колись стояла приземкувата церква.  За одними даними, її побудували у 1859 році на місці храму-попередника з 1730 р. За даними ж з книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка (Харків, 2013), Троїцька церква взагалі походила з 1521 р. Як вона виглядала, видно в галереї праворуч, внизу.

 

Михайлівська дерев'яна церква зараз є складовою частиною монастиря (УПЦ МП, хто б сумнівався). Маленького такого монастиря, напевно, - бо поруч інших храмів не помітно. 

 

Пощастило побачити, як церкву відновлюють. Держава в 2007 р. виділила на реставрацію храму 800 000 гривень. Роботи велися чималі. Працювали на об'єкті майстри з Львівщини. Зникло нарешті бляшане піддашшя, яке по периметру оббігало храм.

 

Побачити вже відреставровану святиню довелося в серпні 2012 року та в липні 2017 р. Гарна - і бляхи практично немає. Територія доглянута, на огорожі - мозаїка, поруч з церквою - надзвичайно задбане обійстя (плебанія?). 

Правда, за всіми цими мімімішними деталями ховається диявол. Місцевий священик - апологет "русского мира", Україну зневажає, мовою її теж користується неохоче. Довелося поспілкуватися з ним кілька хвилин - залишилося гидке враження. І війна на Сході йому не догодила, і влада в країні не така, і мова не підходить. З часу реставрації на липень 2017 р. пройшло вже десятиліття - і храм, за словами священика, починає замокати, требюа шукати гроші на новий ґонт. Ох, аби шифером чи металочерепицею не перекрили.

 

Храм зведено в 1769 р. Церква хоча й дерев'яна, а стоїть на кам'яному фундаменті. Храм тризрубний, зруби в плані гранені і однієї висоти. Стіни нави після залому переходять в світловий восьмерик. Заломи мають гонтове покриття. В інтер'єрі всі зруби об'єднані за допомогою великих арок в єдиний простір. Над західною частиною влаштовано гарні різблені хори. Подекуди збереглися орнаментальні розписи, їхнього походження я не знаю. На час реставрації з храму винесли все церковне начиння - ну, воно й зрозуміло. Щезла також і дерев'яна прибудова, через яку заходили до храму.Як на мене, вона загальний вигляд церкви лише псувала.

Дзвіниця не збереглася, тому поруч з церквою стоїть нова, з цегли, з кількома дзвонами. Трохи далі від неї - старий пам'ятний хрест (середина ХІХ ст.). Територія впорядкована і доглянута. Дуже приємна церква.

"Сотворіння любові"

Вже нема.
Хатка-муляж у Зінькові

От уявіть собі, що ви були народжені для великого екрану - і ЛИШЕ для нього. Це ваша доля, ваше життя. Ви звикли до камер і освітлювальних приладів навколо, ви призвичаїлись до режисерського бурчання і натовпів масовки. Ви знаєте, що вас знімають - і без вас кіна не буде.

Уявили?

А тепер скажіть - вам сподобається, якщо вас відзнімуть в одному фільмі, а потім покинуть, забудуть як непотріб, залишать напризволяще?

 

Саме так почувається зараз відтворенний шматочок старого єврейського Зінькова на замковій горі. В 2006р. тут знімався молдовсько-російсько-українсько-американсько-ізраїльський фільм «Створення любові», який вийшов у прокат до 65-ї річниці трагедії Бабиного Яру. Фільмували за книгою молдавського бізнесмена і пивного короля Якова Тіхмана "Мотл-Шотхен", вихідця із Зінькова. Автор навіть сам зіграв невелику роль.

Він писав про ті часи, коли переважна більшість населення містечка розмовляла на їдишу, хоча жили тут і укріїнці, і росіяни, і навіть один турок. Як писала газета "Україна молода", "Ідилія мирного, пістрявого, взаємодоповнюючого співжиття різних народів, коли євреї їдять українські паски, а українці смакують мацу — одна з «героїнь» книжки. Потім у містечко, зобов'язане своїм раюванням тому факту, що його забули помістити на карту, приходить радянська влада у вигляді загадкового, малопримітного, але неприємного чоловіка в гімнастерці й зі шрамом на злому обличчі, і в село приходить зло. А вже коли приходять німці, приходить справжня біда. Головний герой — сват Мотл-Шотхен, що знаходить пару будь-якому «товару», і не дуже якісному, і дивному, через його долю і проходить історія містечкового Зінькова".

Режисер фільму - з Молдови, Валеріу Жеріге («Дисидент», премія європейських фестивалів, «Передчуття», головний приз у Костинешть, номінований у Каннах на конкурсі «Особливий погляд» в 1993 році), оператор — Анатолій Іванов, актори Михайло Козаков, Олександр Панкратов-Чорний, Інна Бразговка (Росія), Саша Демидов (Ізраїль), Ігор Слободской, Олена Рожкова, Василь Слюсаревський (Україна) та інші.

У фільмі 101 роль, 200 епізодів, 500 учасників масовки.

Місцеві бабусі для зйомок дістали зі скринь старий одяг, віднайшли давні речі побуту. Крім власне фільму мав вийти й 4-серійний серіал для ТБ.

 

...В серпні 2012 року від колишнього кіношного штеттлю не лишилося навіть сліду. З сайту ж все одно не приберу: така сторінка в історії Зінькова була - і вона досить цікава. 

Насправді в Зінькові початку ХХ століття хати були ось такі. Фото П. Жолтовського, 1930 р. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" С.Таранушенка (2013)
Насправді в Зінькові початку ХХ століття хати були ось такі. Фото П. Жолтовського, 1930 р. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" С.Таранушенка (2013)

Садибний будинок

Садибний будинок у Зінькові
Садибний будинок у Зінькові. Серпень-2012

По дорозі до православної церкви ви минатимете місцеву школу (там ще й авто-школа, здається. Можу помилятися). Придивіться уважніше, що ховається за недовгою, але високою сосновою алеєю. Школа непроста - вона розміщена в старому панському маєтку. Нагадаю (про це вже йшлося вище), що з кінця XVIII ст. Зіньків дістався подружжю князів Віртемберзьких, але цей маєток належав вже іншим власникам села - занадто скромний він, аби бути князівською резиденцією. І правда: князь Віртемберзький продав Зіньків російській казні ще у 1843 р., а садибний будинок взялися зводити років через дев'ять після цього.  

 

Непогано зберігся старий садибний будинок, зведений в середині ХІХ ст. з цегли. У плані споруда Г-подібна, зведена в стилі класицизму. Планування мішане, анфіладно-коридорне. Перекриття балкові. Парадний фасад по центральній осі оформлено ошатним чотирьохколонним тосканським портиком. Будинок має карниз з дентикулами.

Чи відносяться до старої садиби господарські прибудови, які теж використовуються закладом освіти, не знаю, але здається, що це старі шпихліри і інші будівлі. Ну і добре. :о).

 

До речі, хатинки через дорогу від школи теж цікаві - з міцними кам'яними контрфорсами і погребами, більше схожими на каземати. Від них до замку зовсім близько. Зараз в одній зі споруд - чи то лікарня. чи то ФАП. Жінки, що там працюють, сказали, що це колишня синагога. Чесно? Не дуже схожа. 

За 3 км від села, дорогою на Гримячку, у лісі, збереглося урочище Замчисько, до якого веде стара кам'яна дорога. В радянські роки тут сиділи військові (начебто з ракетами). 



Жовтень-1998
За мною - залишки башти замку та костел у Зінькові.
Той самий вид 20.08.2007
Зіньковецькі цікавинки
Панорамно
Панорама села Зіньків у Хмельницькій області
Зіньків Віньковецького району
Zinkow Zin'kiv Zinkiv
Костел в радянську епоху
Костел в радянську епоху
Акварель Н.Орди: ХІХст.
Наполеон Орда, вид Зінькова.
Продовжимо початком ХХст. (Фотограф М.Грейм)
Продовжимо початком ХХст. (Фотограф Грейм) Зіньків. Зиньков когда-то
Церква хоч стоїть...
Церква хоч стоїть...
Літо-2007: реставрація
Zin'kiv. Zińków. Wooden church
Церква реставрується.
Церква реставрується.
Дзвін у Зінькові
В Михайлівській церкві
В Михайлівській церкві
Хрест з 1862р.
Хрест з 1862р.
Ще церква.
Михайловская церковь в Зинькове на Подолье
St. Michael's church in Zin'kiv (Ukraine)
Михайлівська церква збудована коштом парафіян у 1769 р.
Г. Павлуцький. План церкви у Зінькові
Царські ворота. З книги Г.Прилуцького
Вид на храм з дзвіниці. Фото 1930 р. П.Жолтовського
Зіньків. Михайлівська церква збудована коштом парафіян у 1769 р.
Михайлівська церква у Зінькові влітку 2017 р.
Михайлівська церква у Зінькові влітку 2017 р.
Дві церкви
Дві церкви
Панський будинок-школа
Панський будинок у Зінькові
Господский дом в Зинькове (Подолье) - сейчас школа
Панський будинок у Зінькові з квадрокоптера. 2017 р.
Панський будинок у Зінькові з квадрокоптера. 2017 р.
Декорації до "Створення любові"
Декорації до "Створення любові" у Зінькові
Примарний юдейський Зіньків
Примарний юдейський Зіньків
Пивзавод Девішена
Пивзавод Девішена у Зінькові
Old brewery in Zin'kiv in Ukraine
Пивзавод Девішена у Зінькові, 2017
Костел у Зінькові. 1988 р.
Костел у Зінькові. 1988 р.
Троїцька церква (1521) в 1930 р.
Та сама Троїцька церква (1521) в 1930 р. Фото П.Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" (Харків, 2013 р.).
Заїзди Зінькова в 1930 р.
Заїзди Зінькова в 1930 р. Фото П.Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка (2013)
Заїзди Зінькова в 1930 р. Фото П.Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка (2013)
Заїзди Зінькова в 1930 р. Фото П.Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка (2013)
Заїзди Зінькова в 1930 р. Фото П.Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка (2013)
Будинки Зінькова в 1930р.
Будинки Зінькова в 1930р. Фото П. Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка
Будинки Зінькова в 1930р. Фото П. Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка
Будинки Зінькова в 1930р. Фото П. Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка
Будинки Зінькова в 1930р. Фото П. Жолтовського. З книги "Пам'ятки архітектури Подільської губернії" Стефана Таранушенка

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник