English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Судова Вишня
Маленька ратуша в центрі Судової Вишні

Маленька ратуша в центрі Судової Вишні.


Карта


 Місто-ягідка.

Трохи на захід від Городка розкинулося в неглибокій долині річки Вишні старовинне поселення Судова Вишня.

 

Смачний, соковитий, фруктовий вступ до опису містечка. Вишневий сік от-от хлюпне на екран, наповнить собою і маленьку річку, приток Сяну, і потопаюче в садках провінційне місто. Чи виглядає воно зверху, з висоти пташиного лету, кругленькою вишенькою? А що, дуже навіть схоже. І вишневий хвостик є. Довге та кругленьке, витягнуте кометою вздовж центральної магістралі, що зв'язує Городок з Мостиськами, воно ніжиться в спокої і тиші ще з 1230 року. Саме тоді про Вишню (а так місто називалося до 1545 року) вперше згадав Галицько-Волинський літопис.

Хоча археологи можуть заперечити, нахабно спльовуючи вишневі кісточки на землю навколо Судової Вишні: який-такий 1230 рік, ви що? Ми проводили розкопки, і довели: люди в цьому місці селилися задовго до часів галицького князівства!

І вони праві, ці нахабні археологи.


 Середньовічна Вишня.

Але не будемо чіпати зараз залишки поселення пшеворської культури, знайденого тут археологами.  Все одно ми не спеціалисти і нічого в уламках глечиків не тямимо.

Навіть вали, які подекуди збереглися у Вишні і походять, наймовірніше, з Х століття, я розглядати не буду. Занадто мало відомо про Вишню тих часів, хоча я й знайшла на одному з польських сайтів згадку про те, що тут знайдено також - цитую - "osiedle Deberki XI - XII w., osiedle Czworaki XII-XV".

Хто такі Деберки та Чворакі, які жили тут в ранньослов'янські часи, мені невідомо.

А ще неподалік міста знаходилась могила, яку в народі називали Татарським Копцем. Там, кажуть, було чимало напірзруйнованих льохів та мурів.

Чому саме поселення отримало таку смачну назву - не знаю. Проте знаю дещо з історії Вишні. Наприклад, рік отримання Магдебурзького права - 1368-ий (так стверджують польські вчені, хоча мене дивує така дата. Рідне місто і то перейшло на німецьке право пізніше, в 1374-му). Магдебургія прийшла в місто разом з королівським дозволом на викуп війтівства якимось Петром Кмітом.

Найцікавішим часом для міста, певне, було XVI столітття. Розквіт і пиха. Хоча татари бентежать час від часу, але ж як зручно розташоване поселення, якраз між Львовом (до нього 48 кілометрів) і Перемишлем (туди ще ближче, всього 44 км). Дивно було б не скористатися з принад, які географія піднесла на тарілочці галицькому містечку при битому торговому шляху.

В 1563 році тут було засноване православне братство - на кшталт тих, які діяли у Львові, Луцьку чи Кам'янці. В той час Вишня неодноразово отримувала все нові і нові привілеї (в 1537, 1545, 1576, 1578, 1639, 1553, 1765 роках).

А ще в місті неодноразово відбувалися Генеральні Сеймики Руського Воєводства (Землі Львівської, Перемишльської, Саноцької та Жидачівської). Про один з них, від 1766 року,  навіть польський поет Вінценти Пол писав в третій частині поеми "Щоденник йогомосці Бенедикта Вінницького".


 Найвідоміший з вишнівчан.

Саме в шістнадцятому столітті переповнена шляхтою, яка з'їхалася на сейм, Вишня отримала також найвідомішого свого жителя, який уславився в історії української культури. Філософ, письменник і гуманіст Іван Вишенський (а мова саме про цього видатного полеміста) народився в Вишні десь в проміжку між 1545 та 1550 роками. Біографічні відомості про уславлену постать українського Відродження занадто скупі та суперечливі, а український інет переповнений біографіями та уривками з творів Івана, який називався Вишенським зовсім не просто так.

Він затято боронив православну віру та всіляко виступав проти Унії та Петра Скарги, жив то на Афоні, а то в Манявському скиту, написав принаймні 17 творів, з яких єдиним, надрукованим за життя автора, був "Писаніє к утікшим от православної віри єпископом" (у складі виданої в Острозі "Книжиці" (1598); упорядковану до 1600 р. збірку "Книжка" видати не вдалося). Інші твори Івана Вишенського  поширювалися як правило в рукописах.

 

Вишнівчани про земляка пам'ятають - і тому встановили на його честь бронзовий бюст (скульптор Д.Г.Крвавич). Пам'ятають і інші українці - тому про Вишенського писали і Іван Франко, і Василь Шевчук, і Роман Іваничук, і Юрій Хорунжий...

До речі, не все так просто з прізвищем Вишенського. Чи справді воно походить від назви міста, а чи в Судовій Вишні тих часів просто жила собі родина Вишенських - невідомо. Як і невідоме точне світське ім'я полеміста (адже Іван - ім'я духовне). Можливо, звали його Іллєю.

Не дивно, що саме Вишня дала життя такому нескоримому борцю з католицизмом. Судова Вишня, сеймове місто, центр політичного життя краю, раз у раз перетворювалося у живу колекцію пихатого галицького панства.

Можливо, в поселенні, окрім братства, існувало при церквах чи монастирях й кілька шкіл, де Вишенський отримав початкову освіту. Відзначають бо дослідники його чудове знання польської літератури ттих часів. Та згадував письменник пізніше:  “граматичного дроб’язку я не вивчав, риторичних іграшок не бачив, нічого філософського високозаносного не чув”.

Скромний був він, цей “Іоан мніх з Вишні”...


 Далі історичним минулим міста.

До речі, а ви здогадалися, чому в 1545 році Вишню перейменували на СУДОВУ Вишню? Що то за екзотична ягода така?

Так-так, переіменування було пов'язане з сеймами. Судилися-радилися тут галицькі пани, от і треба було відрізняти цю Вишню від інших її тезок.

Хоча була й інша нагода пишатися містом в його жителів - тут діяв потужний центр ікономалярства.

В часи козацьких воєн (1648-1654рр.) судововишнянці, об'єднавшись з жителями сусідніх сіл Вовчищовичі, Дидятичі, Дмитровичі та Стоянці, розгромили панський маєток у Волосткові.

Наприкінці XVIII - на початку ХІХ століття в місті, яке остаточно втратило гонор і пиху політичного центру краю, починають сяк-так розвиватися дрібні капіталістичні підприємства. Працює цегельня, лісопильний завод, млин, винокурня, фабрика кераміки, сідельня, пивоварня. Є чимало майстерень: канатна, ткацька, шкіряна, позументна, гончарна.

 Саме з тих дико-капіталістських часів збереглася в місті єдина на всю Львівщину стара папірня (1787)... якої я не бачила. Адже готуюся до поїздок своїм фірмовим способом: намагаюся забути все, що чула чи знала про місто. От і забула...

Орест Мацюк пише, що папірню над р. Раковець вперше згадують документи як власність Антона Комаровського. А остання згадка відноситься до 1820 року (у Францисканській метриці).  А за два десятиліття в виробництві паперу в Галичині сталася міні-революція: з'явилися спеціалізовані машини. От папірня і не витримала конкуренції...


 Непобачене: список.

Я лише вдома зрозуміла, що кількагодинне перебування в заплаканій від дощу Судовій Вишні було не дуже вдалим та результативним. Бо саме цікаве я не побачила (якщо не вважати самим цікавим ресторан на центральній площі, де ми, зголоднілі від довгої дороги аж з Бережан, жадібно поїдали картоплю). Отже, крім папірні, про яку я пам'ятала, та яку не надто хотілося шукати серед калюж, я не побачила:

1. Палац. До речі, про нього я теж знала, більше того - запитувала в місцевих жителів. Мене спрямували до ошатного будиночку з баштою в центрі міста. Так, там музей, який не працює в середу, а сьогодні якраз середа. На палац будівля схожа мало, але якщо автохтони кажуть - "палац", треба їм вірити.

Не треба. Тепер втішаюся картинкою в "Замках і фортецях Західної України" Мацюка - та думкою про те, що до Мостисьок колись-таки потраплю. І скоріше всього через Судову Вишню.

2. Вже згадані вище рештки боярського замку ХІІ - ХІІІ століть. Хоча об'єкт - не архітектурний, а археологічний, все-таки варто було б на вали подивитися.

 Докладніше про них читайте (якщо є бажання) тут:

Ратич О. О. Результати досліджень древньоруського городища Замчиська в м. Судова Вишня Львівської області в 1957 — 1959 рр. // МДАПВ. — 1962. — Вип. 4. — С. 106 — 119.

 

3. Здогадуюся, що споруда з ледь помітними барельєфами, які зображують чоловіків у старомодних строях, колись мала якесь відношення до кляштору отців-реформатів, який дідичі Судової Вишні  - львівський каштелян Ян Сємінський та київський ловчий Францішек Завадський - заклали в 1730р.

Ділянку землі під будову надав король Август ІІ.

При кляшторі був костел Вознесіння Діви Марії, зведений відомим італійським архітектором Павлом Фонтана. В Польщі цей храм був відомий завдяки з високошанованого образу святого Антонія Падуанського, який знаходився на вівтарі, присвяченому цьому святому. Вівтар фундувала дружина каштеляна Дорота Сємінська. І почалось - з 1752 року з Судової Вишні йдуть новина за новиною: чудо! Чудо! Чудо!!! Паломникам тільки того й треба було, здається. В місто потягнулися всі, хто мріяв про видужання чи вирішення клопітливих питань. А вже які тлуми збиралися біля костелу 13 червня, в день відпусту, і уявити собі важко. Тим більш, жодного графічного зображення святині мені знайти не вдалося.

Отці-реформати залишили Вишню 7 вересня 1945 року. Не треба пояснювати, чому? В їхніх приміщеннях розташувався, на стільки знаю, заклад для психічно хворих.

Хоча, за деякими даними, їх святиня знову діє. Треба буде перевірити.

4.  Гм. Начебто, все. А як знаєте в цьому місті з семитисячним населенням та довгою історією ще щось цікаве - повідомте, гаразд? :)

О, згадала! Навіть на гербі міста - вишневе дерево. Ну хто б сумнівався! :о)

А володарювали тут в різний час: Хенрієта Коморовська, графиня Антоніна з Коморовських Баковська, з початку ХХ столітя Судова Вишня належала Яну Марсу (яке прізвище воовниче!), після нього - Кшиштофу Марсу. Останнім бургомістром міста був Володимир Пайгерт.


 Костел.

Костел.

Костел.

Ну от нарешті дійшла черга до розповіді про католицький храм в місті.

Перша латинська парафія з'явилася тут, ймовірно, ще в часи надання місту магдебургії (нагадаю: 1368). Її появу пов'язують з ім'ям короля Казимира Великого. Та перше документальне підтвердження існування в поселенні парафії відноситься до 1393 року.

В середині славного для Вишні XVI століття місцевим парохом був Марцін Кровицький, який пізніше прославився як кальвіністський діяч. Саме через його прихильне ставлення до Реформації судововишенська парафія втратила частину своїх привілеїв та майнових прав, які в 1605 році все-таки відновив король Сигізмунд ІІІ.

 

Найправдоподібніше, що до кінця XVI  ст. костел в місті був дерев'яним. Лише в 1589р. ксьондз Яків Соліковський розпочав будівництво мурованого храму, яке було завершене вже принаступному парохові, Каспері Рожинському.

Освячено храм було в 1620р. перемишльським єпископом Йоаном Венжиком.

У 1785 році в храмі добряче похазяйнував вогонь - настільки докладно, що рештки храму довелося демонтувати. Роль парафіяльного костелу на якийсь час приміряв на себе вже згадуваний костел при кляшторі реформатів. Та фатум - він злий і цинічний, і почуття гумору в нього чорне. Кляшторний костел за кілька років і сам перетворюється на факел.

Вихід знайшли трохи парадоксальний. В місті, де жило чимало греко-католиків та православних, з 1858 року костелом стала... церква. Ейкуменістична історія.

Тому споруда, яка прикрашає зараз одну з головних вулиць міста, не є старою. Її перший наріжний камінь було закладено у 1884 році. Освятили новозведений храм в 1890 році.

Перша світова не надто гарно впливала на архітектуру, тому в міжвоєнний час святиню було відреставровано.

А 1920 року Судова Вишня стала осередком деканату, у складі якого було 6 парафій. В той час і до 1933 року місцевим парохом був отець Ян Пельчарський.

 

Після Другої світової доля взагалі відвернулася від споруди: з 1947р. тут діяв склад. Костельне майно місцевий парох вивіз до Польщі - історія, яка повторювалась на Галичині десятки, а то й сотні разів.

 

Католики Судової Вишні повернули собі храм в 1989 році. Костел відреставрували (хоча, здається мені, цей процес все ще триває - навколо храму повно ремонтного хламу). Так як головний вівтар було знищено, на його місце став схожий вівтар з костелу в Тамановичах.

 Зараз до парафії в Судовій Вишні належать також села Милятин тта Стоянці, а також костел францисканців-реформатів (оп-ля. Мало того що зберігся, він ще й діючий зараз?).

 


 Епіграф в якості епілогу.

"Ось уже сім — вісім років, як я час до часу повертаюся з мандрів через столицю польських скінгедів, місто Перемишль, на Львів цією "спірною територією", "спільною територією", цією Галичиною. Сім — вісім років я спостерігаю одне й те саме. Автобус, напхом напханий метушливими співвітчизниками та їхніми торбами, сварки через першу- ліпшу дурницю, поганий запах, російська мова, російське диско, збирання грошей на хабар для прикордонників і митників (по десять доларів за одну велику торбу). Крім того, двоє-троє упізнаваних з першого погляду поляків — якісь туристи в пошуках Атлантиди польського Львова (костели, гробниці, орльонта).

Я читаю з дорожніх знаків назви — Мостиська, Судова Вишня, Городок — кожна з них увібрала в себе стільки, що стала більшою від історії, від міфу, навіть від поезії. Але тут-таки, поруч зі мною, їде реальна Україна — поза історією, поза міфом, поза всім на світі, таке собі "шо-шо?"..."

 

Юрій Андрухович. "Три сюжети без розв'язки".

 

 




Судовая Вишня, Народний дім

Народний дім (1901-1912) - найгарніша споруда міста. Тут ще й музей є


Карта з сайту www.aforgottenodyssey.com.

Карта з сайту www.aforgottenodyssey.com.


Палац в Судовій Вишні в 1936 р.


Палац в Судовій Вишні зараз - руїна, а в 1936 р. був нічогенький.


Фото надане Алексом і Оленою Яворськими.

Ця сама споруда на старій поштівці. Фото надане Алексом і Оленою Яворськими.


Похмурий пейзаж з околиць Судової Вишні. 1898 р.

Похмурий пейзаж з околиць Судової Вишні. 1898 р.


Właścicielami Sądowej Wiszni w XIX w. byli Henrieta Hrabianka Komorowska oraz Antonina hrabina Bakowska

Ось найкращий ракурс.


1910 р. Судова Вишня, магазин Даниляка.

1910 р. Судова Вишня, магазин Даниляка.


Sudova Vyshnia, a town in Lviv Oblast (province) of Ukraine. Population is 6,668

Ще стара листівка з Судової Вишні


Sądowa Wisznia w 1910 r.

Судова Вишня в 1910р.


Sudowa Wyschnja, Stadt im Rajon von Mostyska in der Ukraine

Меморіальна дошка на честь Івана Франка.


Бюст Івану Вишенському на одній з площ міста.

Бюст Івану Вишенському на одній з площ міста.


W koscielie. Sądowa Wisznia

Інтер'єр костелу


Soudova Vychnia, une ville de l'oblast de Lviv, en Ukraine.

Залишки минулого життя.


Каплиця-усипальня Бонковських на краю парку, 1936 р.

Каплиця-усипальня Бонковських на краю парку, 1936 р.


Отець-реформатор? Його вже ледь помітно.

Отець-реформатор? Його вже ледь помітно.


Церква в Судовій Вишні.

Церква в Судовій Вишні.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник