English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Раденичі
Kosciol drewniany w Radenyczach

14 липня 2009 року, спека. Дерев'яний костел в Раденичах.


Wooden Roman-Catholic church in Radenychy

Ось так всередині костелу.


Карта

 

Не питайте мене, як тут з громадським транспортом, не знаю. В Раденичі я йшла через поле від Буховичів - там не далеко, кілометри 2-3. А в Мостиську потім (до речі, Мостиську від села вже видно) підвезла поштова машина. Місцеві жителі казали, часом якісь маршрутки в райцентр таки ходять.

 

Але то все деталі, головне ж - навіщо їхати в це село (1170 жителів), відоме як мінімум з 1429 року. Заради дерев'яного костелу, молодшого і більш доглянутого (але від того й менш автентичного) брата найстарішої римо-католицької дерев'яної святині України в Таданях. Він таки дерев'яний, і під сонцем гонт стін нагадує лискучу луску. Такий матеріал не потребує зайвих прикрас - гонт і сам по собі цілком фотогенічний.

Головний вівтар

 

Римо-католицька парафія в селі з'явилася вже в 1470-х роках. Спочатку вона належала до Перемишльського деканату, а з 1641 р. - до Мостиського. В 1720-х роках в Раденичах виникло Братство Провидіння Господнього, яке було одним з найбільших об'єднань на теренах дієцезії. В 1726 р. для братства була при костелі споруджена невеличка каплиця Провидіння Господнього.

Станом на 1913 р. до раденичівської парафії входило майже 20 сіл, кількість віруючих перевищувала 2 000 чоловік. В ті часи тут служив отець Вінцент Збегневич.

Легенди твердять, що перший костел тут заснував польський король Казимир Великий, хоча така вже в легенд робота - приписувати великим і відомим те, що вони навряд чи робили.

Перший костел, ймовірно, з'явився не раніше 1470-х же - і існував десь до 1644 р. Тоді було зведено нову святиню за сприяння львівського єпископа-помічника Андрія Средзинського. Він же храм і освятив. В 1670-х, коли від турків стогнало все Поділля, яничари добралися аж до Раденичів - і пошкодили храм. Та так, що користуватися святинею стало неможливо.

Костел № 3 - теж з дерева - з'явився в 1754 р. Ось вам і дата побудови існуючого до цього часу костелу. Другий за старовинністю на теренах України, на 20 років молодший за храм в Таданях. 19 липня 1768 року костел освятив Перемишльський єпископ-помічник Ігнатій Кшижановський. Дзвіницю біля храму звів на власні кошти місцевий парох Антоній Тропп, він же позолотив головний вівтар. Оздоблення решти храму взяли на себе парафіяни.

Дзвони було придбано в 1848, 1854 і 1888 рр. В кінці ХІХ ст. було оновлено поліхромію склепіння нави.

Костел було відремонтовано в 1924-1925 і 1932-1934 рр. В кінці 1920-х років було змонтовано і частково позолочено чотири вівтарі: гголовний, св. Антонія, Богоматері Розарію, у каплиці Провидіння Господнього. Монтували з використанням деяких складових частин з XVIII ст.

 

В 1956 р. костел закрили, він потихеньку перетворювався на руїну. Останній парох Йоан Обара виїхав до Польщі, прихопивши з собою частину костельного майна. В храмі влаштували склад міндобрив. Пам'яткою другий за старовиною дерев'яний костел України НЕ БУВ. І, здається, не є до цього часу.

В 1989 році святиню повернули нечисленним римо-католикам Раденичів. Спочатку було важко: смердяча селітра в'їлася в стіни, дерев'яна підлога струхлявіла і могла от-от завалитися, дзвіниця була в катастрофічному стані. Запах поволі вивітрився, поліхромію поновили (на жаль, тепер вона виглядає не надто автентично), стару дзвіницю (вона стояла в західному куті костельного двору) розібрали, поруч звели одноярусну нову. Покриття верху в дзвіниці з бляхи. Важче було з трухлявою підлогою. Як розповідав староста храму Михайло Глушко, чотирма домкратами костел було піднято - і фундамент забетоновано. (Хотіла б я побачити, як піднімають цілий храм...). Покриття даху бляшане - старожили стверджують, що бляха тут була й раніше.  

В інтер'єрі звертає на себе увагу "веселкова балка"  між навою та вівтарною частиною - дуже схожа на таку ж в Таданях. Під хрестом з боку вівтаря тут є образ Марії Магдалини. На балці є й дата зведення храму.

Ключі від храму - в старости Михайла Глушко (хата неподалік костелу під яскраво-червоною металочерепицею).

 

Інформацію про храмбрала з книги Ігора Седельника та Мар'яна Бучека "ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ. Ілюстрована розповідь. Том 1. ПАРАФІЇ, КОСТЕЛИ ТА КАПЛИЦІ (Львівська обл). Довідкове історико-релігійне видання. - Львів, 2004. - 322 с., іл.


 Головний вхід в костел.






Дорогу до Раденичів мені вказував лелека.


Дорогу до Раденичів мені вказував лелека.


Сигнатурку костелу помітила здаля.

Сигнатурку костелу помітила здаля.


Wooden bell-tower in Radenychy

Стару дзвіницю розібрали. Ця нова.


Поховання священників на костельному дворі.

Поховання священників на костельному дворі.


W kosciole w Radenyczach


Написи в костелі.


Ключ від дверей до костелу.

Ключ від дверей до костелу.


Всередину потрібно обов'язково зайти.

Всередину потрібно обов'язково зайти.


Розпис стелі.

Розпис стелі.


Хори.

Хори.


Бічна каплиця.

Бічна каплиця.


Чиясь приватна капличка на городі.

Чиясь приватна капличка на городі.


А ще тут є гуси.

А ще тут є гуси.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник