|
|
Костел у Раві-Руській. 26.05.09 |
Ратуша-аптека. 26 травня 2009 р. |
Карта
50°13′30″ пн. ш. 23°37′27″ сх. д.
Див. також мою роботу для журналу "Бліц-Захід".
Дещо про свої враження від поїздки до Рави Руської 1 квітня 2005 року я вже викладала на сайт - загальні враження, а також світлини центру міста (ведмедики-готи, перерізана проводами ратуша та мила провінційність міста: коні, монументи та костели). А зараз про все докладніше.
В Раві був багато хто. Я й сама була там неодноразово в 1998-му році, коли їздила пізнавати Малопольську. Митниця митницею, але разючий контраст, який ударною хвилею вдаряв по серцю при перетині кордону: чому ТАМ так чисто та яскраво, а ТУТ - бруд та убогість? Око вихоплювало з обшарпаного пейзажу рештки монастирських приміщень, та вони були десь там, далеко. Не я вибирала шлях, а водій буса. Вибирала б я - я би біля кожного костелу заклякала на півгодини щонайменш, що значно б подовжило вояж.
Добре те, що за 7 років ситуація змінилася: Рава омолодилася, засяяла вітринами магазинів та свіжою побілкою, хоча все ще немало старих будинків стоять як не пусткою, то в лахміттях совєцького часу.
Погнало мене в Раву не стільки бажання побачити її храми, скільки каприз сфотографувати міську ратушу, чепурну та схожу на іграшковий будиночок: з маленькими башточками, гербом та годинником на фасаді. Побачила і костели, і ратушу, про все розкажу, але спочатку -
Нещасний кляштор. |
Рава, місто в Жовківському районі Львівщини, митницею та кордоном бути мусить, бо так вирішила сама Природа: воно лежить на східних узбіччях Розточчя, у місці вигідного переходу через пагорби Розточчя над р. Ратою. Є вірогідність вважати засновником Рави мазовецького князя Владислава, бо це - найраніша з існуючих інформації про місто. Відбулося це в 1455 році. Пізніше до Рави додалося слово "Руська": на теренах Речі Посполитої вже існувала одна Рава - Мазовецька. Міста не слід було плутати.
З кінця XVI століття Равою та околицями володіла родина Тщенців, яка взялася ревно окатоличувати своїх підданих. На початку XVIІ століття вони створили парафію у селі Річки, а у 1612 році перенесли її в Раву, спорудивши для цього дерев'яний костел. Не без допомоги Тщенців місто невдовзі отримало й Магдебурзьке право.
Населення місто було строкатим: кордон же! Поляки, українці, велика єврейська громада, що оселилася тут ще в XVI столітті... Євреї, як і інших містах, оселилися навколо Ринкової площі. Цікаво, якою була та, первісна ратуша?
Перед Другою світовою мультикультурна Рава була досить значним залізничним вузлом. Тоді в місті проживало до 13 000 чоловік, з яких 56% (більш як 6 000 чоловік) складали іудеї. Зараз у місті (за даними 2001 року) проживає близько 9 000 чоловік. Це для довідки. нещодавно відкритий цвинтар французьких військово-полоненних, що загинули в 1943-1944 роках.
Німецькі окупанти зайняли місто в перший день війни з СРСР, 22 червня 1941 року. З кінця березня 1942 року почалися часті погроми. Пізніше того ж року місцевих євреїв почали масово вивозити до табору в Белжеці. В самій Раві створили гетто - а ще табір для французьких військовополоненних.
У 2002 році в місті проводилися роботи з реконструкції кладовища французьких військовополонених, що загинули в концтаборі м. Рава-Руська у 1943-1944 рр. Ініціатором робіт виступила Рава-Руська міська рада, роботи йшли за сприяння фонду "Надія" та товариства "Рава-Руська" в Парижі (Франція). Членам французького товариства "Рава-Руська" вдалося залучити до цієї роботи Національний союз депортованих з концтаборів, який очолює колишній в'язень концтабору у Рава-Руській Рене Шевальє. Він особисто відвідав кладовище та спостерігав за роботами. Французькі туристи ще довго будуть приїжджати сюди.
Унікальне фото. Вид на місто через годинник ратуші. Дякую за кадр дзигармайстру Олексію Бурнаєву (Львів) |
Вона, як і годиться, в центрі міста. В ній, як і годиться... Гм. В ній чомусь аптека. Заходжу. Бачу сходи у вежу. Прошуся туди. Кажуть, що там лише склад ліків і туди не можна. Прошуся ще раз. Ні. Шкода.
Цікаво: на деяких старих поштівках будівля ратуші більш широка, менш гарна. Коли побудували існуючу - не маю поняття. Знаєте - підкажіть.
Костел, що ховається зараз в провулку біля однієї з місцевих шкіл, було зведено у 1770-1775рр. на кошти нового власника поселення, Анджея Жечицького. Цей кам'яний однонавний барочний храм, центр парафії, був за своєю архітектурою схожий на святині в Берездівцях, Лопатині та Буську. 9 травня 1843 року його освятив архієпископ Франциск Піштек під титулом Опіки св. Йосипа. Реконструкції храму відбувалися в 1895 та 1926 роках.
У 1940-му році совєти заарештували равських ксьондзів, що було з ними далі - невідомо. 1946 року останній парох храму Яків Віняж та частина парафіян виїхали до Польщі, прихопивши деяке костельне майно, у тому числі - відомий з XVII столітя чудотворний образ богоматері святого розарію (зараз прикрашає головний вівтар в костелі в Любечі-Крулевському).
Храм перетворили на склад. Вірні отримали назад свій храм в кінці 1980-х років. На різдво-1989 храм освятив майбутній Львівський архієпископ Мар'ян Яворський.
2000-го року в храмі відбулися торжества з приводу 225-ї річниці храму. Зараз до рава-руської парафії належать Магерів, Немирів та Потелич.
У вересні 1999 року Львівський архієпископ Мар'ян Яворський відслужив месу на подяку за дар беатифікації мучеників II світової війни, які працювали у Раві-Руській. Папа Іоан Павло II 13 червня 1999р. у Варшаві здійснив беатифікацію 108 мучеників, двоє з яких працювали у Раві-Руській. Блаженна Юлія Родзинська (1899-1945) із Згромадження Сестер св. Домініка у 1921-1922 рр. вчителювала в Раві-Руській, а блаженний Нарцис Турхан з чину францисканців-реформатів (1879-1942) з 1907 по 1909 рік служив в монастирі у Раві-Руській, а з 1930 по 1933 - був навіть його настоятелем. Обидва загинули мученицькою смертю в концтаборах в часи гітлерівського терору.
Храм чистенький та доглянутий, хоча всередину потрапити не вдалося: розклад богослужінь, що знаходиться на огорожі костелу, висіс свій вирок. В цей час, в цей місяць - всередину не потрапити. І все. А чекати до 19.00 в мене немає часу. Що ж, підемо далі.
А далі (за костел, вузеньким проходом між гаражами, через дорогу) був православний храм Юрія-змієборця. Дошка на фасаді заставила б заклякнути не одного історика: 1386. Овва! Хоча... Он, нижче ще напис: 1846. Реконструкція? Відбудова? Реставрація?
Зайду всередину, тим більш що, судячи з бубніння з гучномовця ("За Україну помолимося, за її президента та уряд!.."), там йде служба. Всередині 1386-тим роком і не пахне. Лише 1846-тим. Що і потрібно було довести. Це саме про цю церкву, яка неначе стоїть на роздоріжжі між бароко та класицизмом, скаже і чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР". Стінопис навіть ще молодший, аніж храм: його виконано в 20-х роках ХХ століття.
Для туристів: вам може бути корисно знати, що за храмом є туалет. Тільки не переплутайте його з "літньою церквою".
Знову через дорогу - і далі, трасою на Червоноград. Місто вже фактично закінчилося. Попереду лише гуртівні - і високий дах барочного костелу. Жителі Рави називають споруду "кляштором", але нічого цікавого в ній не бачать: поки я її фотографувала, до мене підійшло з півдесятка "простих людей" з щирим здивуванням та запитанням - НАВІЩО я це роблю. Треба якось об'єднати фотоапарат з автоматом.
Нещасний, небілений, втомлений костел оточений зусібіч яскравими рекламними щитами: кафе! гуртовня! готель! туалет! мийка! Не бійтеся і сміливо заходьте на територію чи то гуртовні, чи то кафе: інакше храм не роздивитися зблизька. Якщо вдастся проникнути в сам костел або в будівлі келій (вікна заколочені) - дайте знати, мені цікаво.
Зведено комплекс у 1737 році за проектом архітектора П.Фонтана. Раніше на цьому місці стояла дерев'яна каплиця, заснована в 1725р. Десь саме в той час в Раві з'явилися реформати. Кошти на кляштор дав Єжи Жечицький. До типового однонавного реформатського костелу, з півночі, примикає двоповерхова будівля келій, П-образна в плані. Весь комплекс оточений високою кам'яною стіною. Стіна в повному порядку.
Кляштор кілька разів грунтовно оновлювали (1902, 1930-35).
Подивіться через трасу. Бачите низьку одноповерхову будівлю, перед якою ще вивіска - "Машинно-тракторна станція"? Це, до речі, теж будови кляштору. Вам цього мало? Отримайте бонус: в каплиці домініканок зараз школа!
Що ще є цікавого для туриста? Сецесійні та модерні кам'яниці, більшість з яких в пристойному стані та використовуються. Найгарніша - безперечно, віла Стоклосінських, в якій зараз розміщено дитячий садочок. (Це на дорозі до залізничного двірця.) Є готель, кафе та продуктові магазинчики. Начебто, все.
|
|
|
|
|
|
|
|
Це не Рава! Це Люблін! Дякую Василю Максивому з Москви за підказку. |
Клір і армія у кам`яних обіймах |
В костелі. 1916 і 2009 рр. |
Рава кримінальна |
Пафосний готель |
Вілла Стоклосінських. 1910 |
Вілла Стоклосінських. 2005. Дитячий садок |
Кляштор домініканок (кін.ХІХ- поч. ХХ) |
Попередня ратуша? |
Хмельницький погрожує Польщі |
Міняють годинник. Фото О.Бурнаєва, серпень 2010. |
Тепер на ратуші два годинника. Фото від О.Бурнаєва |
Герб міста на ратуші |
Аптека-ратуша |
Те, що так і не бачила:вид з ратуші |
Колишнє староство поруч |
Обидві споруди у 1916 і 2009 рр. |
І церква, і костел Йосипа |
Юріївська церква |
Юріївська церква - інтер`єр |
Оце і є домініканська школа? |
Можна порівняти з архівною листівкою |
1911р. Школа в цій будівлі і тепер. |
А вокзал анітрішечки не змінився з 1913 року. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|