Костел, що ховається зараз в провулку біля однієї з місцевих шкіл, було зведено у 1770-1775рр. на кошти нового власника поселення, Анджея Жечицького. Цей кам'яний однонавний барочний храм, центр парафії, був за своєю архітектурою схожий на святині в Берездівцях, Лопатині та Буську. 9 травня 1843 року його освятив архієпископ Франциск Піштек під титулом Опіки св. Йосипа. Реконструкції храму відбувалися в 1895 та 1926 роках.

У 1940-му році совєти заарештували равських ксьондзів, що було з ними далі - невідомо. 1946 року останній парох храму Яків Віняж та частина парафіян виїхали до Польщі, прихопивши деяке костельне майно, у тому числі - відомий з XVII столітя чудотворний образ богоматері святого розарію (зараз прикрашає головний вівтар в костелі в Любечі-Крулевському).

Храм перетворили на склад. Вірні отримали назад свій храм в кінці 1980-х років. На різдво-1989 храм освятив майбутній Львівський архієпископ Мар'ян Яворський.

2000-го року в храмі відбулися торжества з приводу 225-ї річниці храму. Зараз до рава-руської парафії належать Магерів, Немирів та Потелич.

У вересні 1999 року Львівський архієпископ Мар'ян Яворський відслужив месу на подяку за дар беатифікації мучеників II світової війни, які працювали у Раві-Руській. Папа Іоан Павло II 13 червня 1999р. у Варшаві здійснив беатифікацію 108 мучеників, двоє з яких працювали у Раві-Руській. Блаженна Юлія Родзинська (1899-1945) із Згромадження Сестер св. Домініка у 1921-1922 рр. вчителювала в Раві-Руській, а блаженний Нарцис Турхан з чину францисканців-реформатів (1879-1942) з 1907 по 1909 рік служив в монастирі у Раві-Руській, а з 1930 по 1933 - був навіть його настоятелем. Обидва загинули мученицькою смертю в концтаборах в часи гітлерівського терору.

Храм чистенький та доглянутий, хоча всередину потрапити не вдалося: розклад богослужінь, що знаходиться на огорожі костелу, висіс свій вирок. В цей час, в цей місяць - всередину не потрапити. І все. А чекати до 19.00 в мене немає часу. Що ж, підемо далі.

А далі (за костел, вузеньким проходом між гаражами, через дорогу) був православний храм Юрія-змієборця. Дошка на фасаді заставила б заклякнути не одного історика: 1386. Овва! Хоча... Он, нижче ще напис: 1846. Реконструкція? Відбудова? Реставрація?

Зайду всередину, тим більш що, судячи з бубніння з гучномовця ("За Україну помолимося, за її президента та уряд!.."), там йде служба. Всередині 1386-тим роком і не пахне. Лише 1846-тим. Що і потрібно було довести. Це саме про цю церкву, яка неначе стоїть на роздоріжжі між бароко та класицизмом, скаже і чотиритомник "Памятники градостроительства и архитектуры УССР". Стінопис навіть ще молодший, аніж храм: його виконано в 20-х роках ХХ століття.

Для туристів: вам може бути корисно знати, що за храмом є туалет. Тільки не переплутайте його з "літньою церквою".

Знову через дорогу - і далі, трасою на Червоноград. Місто вже фактично закінчилося. Попереду лише гуртівні - і високий дах барочного костелу. Жителі Рави називають споруду "кляштором", але нічого цікавого в ній не бачать: поки я її фотографувала, до мене підійшло з півдесятка "простих людей" з щирим здивуванням та запитанням - НАВІЩО я це роблю. Треба якось об'єднати фотоапарат з автоматом.

Нещасний, небілений, втомлений костел оточений зусібіч яскравими рекламними щитами: кафе! гуртовня! готель! туалет! мийка! Не бійтеся і сміливо заходьте на територію чи то гуртовні, чи то кафе: інакше храм не роздивитися зблизька. Якщо вдастся проникнути в сам костел або в будівлі келій (вікна заколочені) - дайте знати, мені цікаво.

Зведено комплекс у 1737 році за проектом архітектора П.Фонтана. Раніше на цьому місці стояла дерев'яна каплиця, заснована в 1725р. Десь саме в той час в Раві з'явилися реформати. Кошти на кляштор дав Єжи Жечицький. До типового однонавного реформатського костелу, з півночі, примикає двоповерхова будівля келій, П-образна в плані. Весь комплекс оточений високою кам'яною стіною. Стіна в повному порядку.

Кляштор кілька разів грунтовно оновлювали (1902, 1930-35).

Подивіться через трасу. Бачите низьку одноповерхову будівлю, перед якою ще вивіска - "Машинно-тракторна станція"? Це, до речі, теж будови кляштору. Вам цього мало? Отримайте бонус: в каплиці домініканок зараз школа!

Що ще є цікавого для туриста? Сецесійні та модерні кам'яниці, більшість з яких в пристойному стані та використовуються. Найгарніша - безперечно, віла Стоклосінських, в якій зараз розміщено дитячий садочок. (Це на дорозі до залізничного двірця.) Є готель, кафе та продуктові магазинчики. Начебто, все.