English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Мукачеве (Мукачево)
Мукачево. Мукачеве - яскраве і цікаве місто. Mukatschewe

Мукачеве - яскраве і цікаве місто. Липень 2010р.


Мукачівське лепорелло кінця ХІХ ст.

Мукачівське лепорелло кінця ХІХ ст.


Ворон ворону, можливо. око й не виклює, а ось дятел дятлу все хазяйство відстукає. 30 квітня 2004 року.

Ворон ворону, можливо. око й не виклює, а ось дятел дятлу все хазяйство відстукає. 30 квітня 2004 року.


Мукачеве. Карта центру

Координати: 48°26′43″ пн. ш.22°43′02″ сх. д. 


Друге за кількістю жителів місто області, тут живе біля 95 тис. жителів. Відоме Мукачеве з  - на хвилинку - 896 р. (згадане в угорській хроніці Аноніма).

 Красиве, затишне, малоповерхове і зовні європейське - враження від першого візиту. Друге враження у квітні 2004 було більш скромним, важко сказати з яких причин. А потім я була тут ще багато-багато разів. І сподіваюся ще стільки ж бути. :о)

Казковий центр, запашний гарячий боб-гуляш в якомусь з кафе поблизу ратуші (трохи вбік, вглиб, дерев'яна будівля, спочатку піццерія, потім кафе), святкові гірлянди, пам'ятник дятлу, меркурій на прикрашеній барель'єфами будівлі міської друкарні - десь такий калейдоскоп залишився в моїй голові після візиту в Мукачеве 2 січня 2003 року.

Другий візит, дощовий посеред надзвичайної спеки кінця квітня, був більш прозаїчним. Боб-гуляш, таємнича закарпатська страва, яка не давала спокою більш як рік, в результаті не з'їдений - ані мною, ані Міком. Більше того, мені погрожували смертю за цей гостренький супчик. Зима-2003: холодно, голодно і обмаль фінансів. Беремо одну порцію на двох після цілоденного ходіння на морозі - ах, смакота. Весна-2004: ситі і пресичені враженнями здивованно розглядаємо плаваючу на поверхні тарілки флотилію з червоного перцю і думаємо, через скільки секунд після ковтка капітулює шлунок. Але гаразд про гастрономію.

2005: тричі. А щоб мало не показалося. Я вже навіть орієнтуюся в лабіринтах одноповерхових вуличок поодаль від міського центру. Ще б знайти вдосталь часу, щоб описати свої думки про місто, яке найкраще відвідувати все-таки в кінці квітня, коли все навколо потопає в магноліях та сакуровому цвіті.

Потім були нові і нові приїзди в місто. Дивно - жодного разу тут не доводилося ночувати. Напевно. поки що

Туристів тут цікавить перш за все замок, овіяний легендами про те, як князь Корятович чорта надурив та бувальщинами про героїчну оборону твердині під приводом безстрашної Ілони Зріні. Але і саме місто, вперше згадане ще у "Gesta Hungarorum" та засноване в далекому ІХ столітті як фортеця та поселення білих хорватів, дуже цікаве. 

 

І з суперником Ужгородом за туриста бореться на рівних. Тут, здається, чистіше, тут теж є чимало фестивалів, тут відкривають цікаві пам'ятники. не лише дятлу. В червні 2010 р. на мукачівському Корзо. якраз біля будинку культури з'явився бронзовий сажотрус-коминар з своїм котиком. Тепер у сажотруса начищені до лиску гудзики - туристи тримаються за них "на удачу" та "на щастя". І кота. виходячи з усього, теж погладити по голові не забувають. Мукачівці - якщо вірити місцевій пресі - називають статую "Берталон-бачі - щасливий коминар". Бо й сам "прототип" монументу був на відкритті пам'ятника: старенький Берталон Товт працював сажотрусом в Мукачевому протягом більш як п'ятидесяти років. 

Автор монументу - скульптор Іван Бровді. Кошти на скульптуру (600 тис. гривень) надав політик Віктор Балога. 


 Фрагмент з моєї книги "Закарпаття туристичне" (видавництво "Біблекс")

Так замок виглядав колись.

Так замок виглядав колись.


Мукачеве — друге за розмірами місто області, і за цікавістю та історією воно мало поступається Ужгороду. Місто, яке протягом століть було плавильним казаном для людей різних національностей і культур (адже стояло на перетині європейських торгових шляхів!), в результаті отримало своє, власне і дуже яскраве обличчя. Документальна історія Мукачевого ведеться з ІХ століття, але археологи знайшли в околицях міста кельтський металургійний центр — другий за розмірами в Європі! А отже, історія міста над Латорицею почалася задовго до першої згадки в документах.

Мукачеве лежить на стику відрогів Вулканічних Карпат і Закарпатської низовини, на берегах річки Латориці. Як і колись давно, Мукачеве й зараз стоїть на перетині міжнародних шляхів: через нього пролягають  залізничні магістралі Москва-Київ-Будапешт-Бєлград-Рим і Москва-Київ-Братілсва-Прага-Відень та автомобільні траси Київ-Прага і Київ-Будапешт-Відень

 


 Мукачеве: короткий курс історії

Мукачеве. Пляж на Латориці

Пляж на Латориці, липень-2010

Статус привілейованого міста Мукачеве отримало в 1376 р. від королеви Єлизавети, а в 1445 р. здобуло магдебурзьке право. В ті часи місто славилося своїми... вгодованими свинями. У параграфі 15 державного закону від 1518 р. зазначено, що Мукачеве має поставляти сало королям Угорщини. В XVII ст. сюди з міста Нодьбані угорські королі перенесли монетний двір, який діяв в 1627-1713 рр. За ласий шматок Закарпаття, Мукачеве, протягом кількох століть чубились володарі Австрії і трансільванські правителі. А за князів Ракоці Мукачеве наветь отримало статус столиці домінії — щоправда, ненадовго (1633-1711). Довгий час місто належало графам Шенборнам — і звільнилося  з цієї феодальної залежності лише в наслідок революції 1848 р. В 1886 р. через місто пролягла залізниця. Після цієї події поселення отримало поштовх до розвитку. До оновлення Мукачевого причетні чеські архітектори і інженери. За генеральним планом міської забудови, розробленим інженером Цигларжем місто почало змінюватися на краще. Кількість жителів зростає за 30 років майже вдвічі: з 8 602 мешканців у 1870 р. до 14 416 жителв у 1900 р.

Після розпаду імперії Габзбургів угорський уряд законом № 10 від 21 грудня 1918 р. проголосив створення напівавтономної Руської Країни. Столицею її було оголошено Мукачеве. Та вже в квітні 1919 р. місто зайняли румунські війська, а невдовзі воно увійшло до складу Чехословаччини.

Чеський період позначено новою реконструкцією міста. Багато добротних споруд в стилі конструктивізму з’явилося саме тоді (дитяча лікарня, поліклініка, колишній вчительський інститут, торгівельний пасаж фірми «Латориця», житлові будинки для чиновників і офіцерів). Тоді ж було врегульовано русло Латориці, а на її лівому березі розбито дендропарк. 

Туалети замку.

Туалети замку. Те, що ви хотіли побачити, але боялись спитати.

 

Мукачеве і Ужгород протягом століть були не лише містами-сусідами, а й містами-суперниками. До цього часу найвищі духовні інстанції практично всіх конфесій розташовані саме на берегах Латориці, а не Ужа. Ужгород більше вабив чиновників, а Мукачеве — крамарів і офіцерів. Дотепер на фасадах будинків подекуди помітні старі рекламні оголошення магазинів, що існували тут за Чехії чи за Угорщини. В радянські часи Мукачеве було чималим військовим центром.

 

Мукачеве — єдине місто в Західній Україні, де діє російський драматичний театр. Взагалі традиції русофільства ХІХ століття тут до цього часу сильні: є не лише театр, а й російська баня (лазня).

Свого часу в місті проживала чимала єврейська громада (іудеї з'явилися в Мукачевому в середині XVII ст.). Графи Шенборни були розумними і практичними землевласниками, тому охоче приваблювали в свої володіння євреїв. Станом на 1891 рік. у Мукачевому жило 5049 іудеїв, що складало 47 % від тодішнього населення міста. В 1910 р. їх було вже 7675 осіб. В часи Другої світової нацисти створили у Мукачевому два єврейських гетто (пізніше їх в'язні були відправлені до Аушвіцу). 

 

 

У 1907 р. в Мукачевому було засновано перший Музей історії і побуту краю. Серед міських традицій — щорічний фестиваль вина, який проводиться у середині січня. Серед краян, якими пишається місто, - улюблений художник угорських королів Міхай Мункачі (ХІХ), письменник і полеміст XVII ст. Михайло Андрелла-Оросвигівський, духівник Бурбонів і історик, автор «Слов’янсько-руської граматики» і «Історії карпатських русинів» Михайло Лучкай, скульптор Олена Мондич. А ще звідси родом Святослав Вакарчук. :о)

 


 Замок - не єдина цікава споруда міста.

Кирило і Мефодій в Мукачевому

Кирило і Мефодій. Навіщо тільки прийшли до нас?


На площі Миру, поруч з ратушею, розташований Закарпатський драматичний російський театр. Задумка звести у місті храм Мельпомени виникла ще у 1884 р., та потрібну для будівництва суму змогли зібрати лише через 12 років. В червні 1896 р. на місці колишніх торгових рядів і соляної управи було закладено фундамент споруди. Урочисте відкриття театру відбулося 28 жовтня 1899 р. Щоправда, місто не мало своєї трупи — і вдовольнялося гастролями інших театрів. Свій колектив в Мукачевому зявився в 1947 р., коли в місто переїхав Білгород-Дністровський російський драмтеатр.

Для того, щоб зі смаком поїсти в цікавих інтерєрах, від ратуші далеко йти не треба: зовсім поруч розташований популярний «Трактиръ» (вул. Пушкіна, 12, тф. : (03131) 41462). Сюди з задоволенням заглядає місцева молодь: не лише за їжею, а й за атмосферою. Не дивлячись на про-російську назву, інтерєри «Трактира» нагадують скоріше салун, аніж теремок. Серед «фішок» закладу — рояль, перетворений у звичайний стіл, жива музика у вихідні дні та карикатури на знаменитостей на стінах.

А напроти ратуші розташований найпафосніший готель міста — Star****, при якому працює одноіменний ресторан (вул. Миру, 10, тф.: (03131) 22531, http://www.star-ar.mk.uz.ua/). Поблизу ратуші і готелю щозими встановлюють головну міську ялинку.

Гостям міста варто памятати, що більшість закладів харчування працюють до 22-00, часом — до 23-00.

У місці, де від площі Миру відділяється вулиця Миру, стоїть симпатичний пам’ятник солунським братам Кирилу і Мефодію (скульптор В.Олашин). Наступні два пішохідні квартали, які ведуть до римо-католицького костелу, високу дзвіницю якого помітно вже здалеку, є чи не найошатнішими у місті. Тут збереглося чимало гарненьких камяниць ХІХ-ХХ століть, в яких зараз розміщені магазини, аптеки та кав’ярні. Сажотрус теж стоїть тут. :о) Як і бюст Міхая Мункачі. 

З правого боку за гарною кованою огорожею стоїть палац Ракоці (1667, вул. Миру, 26), який ще іноді називають «білий дім». Ефектна споруда збудована під час зламу архітектурної моди: бароко прийшло на зміну ренесансу. Палац зараз набув свого теперішнього вигляду після доповнень, зроблених в середині XVIIст. В 1748 р. ренесансна споруда дісталася новим власникам краю, графам Шенборнам, які надбудували другий поверх за проектом архітектора Балтазара Наймана (чи Ньюмена. джерела по різному пишуть). Мармуровий портал було облаштовано в ХІХ ст., тоді ж зникли деякі господарські приміщення комплексу. В колишній князівській резиденції зараз розташувалася міська дитяча школа мистецтв. Свого часу в палаці зупинялися цісарі Йосип ІІ  та Франц-Йосип. 

 

Ось і катедральний костел св. Мартина з Туру (вул. Миру, 9). Він весь виглядає готичним, а проте від справжньої готики в соборі залишилася лише невелика каплиця св. Мартина (XIV ст.). Сам же готичний храм було докорінно перебудовано на початку ХХ століття в рисах романтичної неоготики за проектом будапештського архітектора Ціглера. Кажуть, стан старого костелу на 1904 р. був вже аж занадто аварійним.

Стара каплиця представляє собою камяну однонавну базиліку з невеликою круглою башточкою з гострим завершенням. З усіх боків споруда укріплена міцними контрфорсами. В бокові фасади вмуровані плити з епітафіями. Про готику нагадують вузькі вікна, лучковий портал та віконце-роза над ним. В каплиці збереглися розписи XIV  ст.

Якщо неподалік костелу і каплиці звернули ліворуч, на вул. Духновича, за квартал потрапимо симпатичної реформаторської церкви. Її зведено на пожертву мукачівця, який наприкінці ХІХ ст. виїхав в Америку та розбагатів там.

Храмів у місті багато, і різних конфесій. Чимало нових, є й старі. Самий помітний, напевно, православний жіночий монастир на Чернечій горі (начебто заснований ще у XI ст. ченцями, які прибули сюди з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анастасією, дружиною угорського короля Андрія І). Та справжній розвиток кляштору почався за часів Корятовича. Якось, каже легенда, під час ловів на князя напав хижий звір. Князь у розпачі звернувся до бога, пообіцяв звести на тому злощасному місті монастир - якщо в нагороду отримає життя. Диво не заставило себе чекати - звір лишив князя у спокої. Так з'явився на горі перший, ще дерев'яний монастир.

У монастирі здавна писався літопис, завдяки якому стали відомі багато дат з історії Закарпаття. Також тут була створена наприкінці XVIIIст. "Краткая заметка" І.Бразиловича. Тоді ж тут з'являється бібліотека з багатьма цінними стародруками, такими як "Закарпатське євангеліє" (1401),"Біблія" Івана Федорова (1581).


 ЧЕРВОНІ СТЯГИ НА БАСТІОНАХ (зі статті Ігоря ТИМОФЄЄВА, газета «День»)

Ілона Зріні і діти.
Пам'ятник М. Мункачу в Мукачевому

Мукачівський замок був спадкоємною власністю князів Ракочіїв. Тому по Д’єрдю I його власником став син Д’єрдь II, далі син Д’єрдя II — Ференц I. Той одружився на Ілоні Зріні, дочці хорватського правителя Петра Зріні. Тесть із зятем мріяли звільнити свої держави від австрійського панування, тому брали участь у змові проти Габсбургів, яка закінчилася невдало. Більшість змовників було страчено, однак Ференц I відкупився за 400 тисяч форинтів. Молодого Ракочія помилували, однак він змушений був впустити австрійські гарнізони до своїх помість, за винятком Мукачевого. Князь відійшов від політичної діяльності. Однак Австрія його не забула. І влітку 1676 р. на 31-му році життя він помирає. Молода вдова залишається у замку з чотирирічною донькою Юліанною та п’ятимісячним сином Ференцем на руках.

Через два роки у їхніх краях з’являється молодий граф Імре Текелій, котрий об’єднав навколо себе неорганізовані загони повстанців-куруців. Ті виступали проти Габсбургів, а оскільки свекруха Ілони Зріні — Софія Баторі — була запеклою прибічницею Габсбургів, куруци, за дивною логікою, вирішили помститися її невістці.

Бучне весілля Імре Текелі з Ілоною Зріні, яке відбулося 15 червня 1682 р., увійшло до хрестоматій (параграф «Як швидко стати багатим»), оскільки молодому було 25 років, молодій — 39. На бенкет для гостей пішло 10 волів, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, 8 центнерів риби, 200 центнерів борошна, 50 центнерів меду і цукру, 130 діжок червоного і 150 діжок білого вина, 40 діжок пива і 25 малих діжок польської горілки.

Текелі завів розкішний княжий двір — 313 чоловік прислуги і лише 239 замкової гвардії. У той час як молодята втішалися шлюбним життям, великий візир Кара Мустафа на чолі 230-тисячного війська спробував оволодіти Віднем, і Текелі також виступив проти австрійського імператора Леопольда I. Турецька затія була невдалою, Текелі ув’язнили колишні сюзники, а Мукачівський замок через три роки взяла в облогу австрійська армія генерала Зігберта Гайстера.

Обороняли замок гарнізон у 2—3 тисячі добре озброєних вояків і 52 гармати. Підійшло підкріплення, і вже новий генерал запропонував Ілоні Зріні здатися. Однак та відмовилася і наказала вивісити на кожному кутку замку червоні стяги, котрі символізували боротьбу до останнього подиху. Сама Ілона була прикладом хоробрості і самопожертви. Зі своїм десятирічним сином Ференцем часто з’являлася на бастіонах під час артилерійських бомбардувань, разом з донькою доглядала за пораненими вояками.

Австрійські війська відійшли, Ілона встигла з’їздити до Польщі і обміняти коштовності для виплати жалування гарнізонові. Знову сім місяців замок оборонявся. Однак, щоб запобігти подальшим жертвам, — 17 січня було підписано акт про капітуляцію.

Леопольд I наказав знести у фортеці високі вежі і донжон часів Федора Коріятовича — Стару вежу. Мукачівський замок набув рис низького укріплення з висунутими гострокутовими бастіонами і польовими укріпленнями. Перебудова Мукачівського замку зробила його найпотужнішою фортецею на сході Австрійської імперії.


 GENS FIDELISSIMA

Ференц II Ракочій очолив нове повстання проти Габсбургів. Куруцам він пообіцяв звільнити їх від кріпацтва. З Польщі він привів з собою 500 верховинських повстанців. З українців було сформовано особисту гвардію князя, котру він називав Gens fidelissima — «найвірніший народ».

Мукачівський замок знову стає центром боротьби. Війна вимагала грошей. Ференц II посилає своїх інспекторів до Солотвини з вимогою максимально збільшити видобуток солі, котра користувалася величезним попитом на ринках Західної Європи. Під захистом мукачівських мурів і 75-тисячної армії куруців 1705 р. було засновано великий монетний двір.

Аби знайти союзників у боротьбі проти Австрії, Ракочій звертається до Франції та Петра I, на думці — Швеція та Туреччина. Петро I, воюючи з двома останніми, дає ухильну відповідь, пропонуючи Ференцу польський престол. Тоді він звертається за допомогою до угорських феодалів, котрі, порадившись, на сеймі у Оноді оголосили про повалення династії Габсбургів і обрали Ференца II Ракочія правителем Угорщини. Куруци, зрозумівши що їх вкотре «кинули», порозходилися по домівках. Князь намагався чинити опір. Та все було марно — 1711 р. Gens fidelissima здала Мукачівський замок австрійським військам.

За Сатмарським мирним договором 1711 р. Ференцу II Ракочію гарантувалася повна амністія і право на володіння своїми помістями. Та князь заявив, що «такий мир ніколи не визнає» і закінчив своє життя у вигнанні. Спершу він жив у Росії, Франції, потім — Туреччині, де і помер 1735 року...



Мукачеве майбутнього - вид з минулого
Мукачеве майбутнього - вид з минулого

Мукачеве майбутнього


Старе Мукачеве
Muncaci, arhaic Muncaciu este un oraş în regiunea Transcarpatia din Ucraina
Mukačevo (Мукачеве מונקאטש) je mesto na Ukrajine v Zakarpatskej oblasti
Mukačevė - srities pavaldumo miestas Ukrainoje, Užkarpatės srityje
Mukačewo ( Mukačiw) je město w Zakarpatskej oblasći na Ukrainje
Mukaczewo (Munkatsch, Мукачеве Munkács, Mukačevo מונקאטש Munceag) - miasto powiatowe w obwodzie zakarpackim Ukrainy
Moekatsjeve (מונקאטש) is een stad in de Oekraïense oblast Transkarpatië

Старе Мукачеве


Мукачеве. Монумент сажотрусу. І коту.

Монумент сажотрусу. І коту.



Шматочок міста.

Шматочок міста.


Намети під Ратушею. 29.04.04

Намети під Ратушею. 29.04.04


Типовий мукачівський будиночок.

Типовий мукачівський будиночок.


Царство квітів.

Царство квітів. 27.04.05


Пам'ятник загиблим

Пам'ятник загиблим


Тут збереглась не одна стара кам'яниця. Мукачеве
Mukačeve (Munkács) è una città dell'Ucraina occidentale, situata nell'Oblast' di Transcarpazia
Moukatcheve est une ville de l'oblast de Transcarpathie, en Ukraine

Тут збереглась не одна стара кам'яниця. 18.08.05


Храмів в місті чимало.

Храмів в місті чимало. Вул. Духновича.


На штурм! 2.01.03

На штурм! 2.01.03


Туристів вітає делегація на вокзалі.

Туристів вітає делегація на вокзалі.


Мукачеве. Танк-визволитель

Танк-визволитель


Меркурій на друкарні. 2005 р., Мукачеве
Mukachevo or Mukacheve (Мукачеве) is a city located in the valley of the Latorica river in the Zakarpattia Oblast in Ukraine

Меркурій на друкарні


Угорський костел в Мукачевому
Munkács. Római katolikus temploma 14. századi, melynek hajóját 1904-ben a Műemlékek Országos Bizottsága engedélyével lebontották

Угорський костел


Палац князів Ракоці. Мукачеве
Дворец князей Ракоци в Мукачевом. Ворота.
2010. A város nevezetessége a 17. századi Rákóczy-kastély a „Fejér-ház”, mely a 18. században kapta mai alakját

Палац князів Ракоці.


Храм ХІІІ сторіччя.

Храм ХІІІ сторіччя.


Жіночий монастир

Жіночий монастир над Латорицею. 27.04.05




Один з будиночків на корзо.

Один з будиночків на корзо. 27.04.05


А вино було непогане!

А вино було непогане! 27.04.05

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник