English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Karlsplatz: Secession, павільони Отто Вагнера, підземний перехід

совиний парламент - в центрі Відня

По всій будівлі Сецессіону сидять трійками сови. Знаєте, в англійській мові стая сов називається не flock, a parliament. От він, совиний парламент - в центрі Відня!

Сецессіон - ошатний зовні, дуже скромний всередині.

Сецессіон - ошатний зовні, дуже скромний всередині. 21.12.2008.


Пересуватися по одній з найцікавіших площ Відня, Карловій (Karlsplatz) доведеться або підземними переходами, або довгими, плутаними і тому дуже іритуючими пішохідними "зебрами": рух транспорту тут дуже жвавий, площа дуже велика і непроста по конфігурації, і навіть занурення час від часу під землю не завжди рятують: без окремої карти на місцевості мені було досить важко орієнтуватися :о).

Але оці броунівські занурювання в перехід (тут сходяться лінії U2 i U4) мали й свої плюси: перехід під Карлспляц непростий. В дзеркальних вставках на стінах змінюються, збільшуються червоні цифри. "Кількість віденських шніцелів, з'їдених з 1 січня - ...", "Кількість книжок, прочитаних з 1 січня, - ...", "Жертви війн з 1 січня", "... Днів від Чорнобильської катастрофи". Апофеоз - велетенське, нескінченне число. Ти йдеш вздовж однієї з стін, і нема тому числу початку. Ти завертаєш за кут - число все тягнеться і тягнеться. Нарешті, після кількох сотень цифр ти бачиш, що ж це за цифрові гімалаї були перед тобою: звичайно ж, число Пі!

На Карлспляц є не лише пам'ятник Шілеру, один з віденських вишів, парк, чудовий Музей Відня і Карлскірхе. Карлспляц - культове місце для любителей сецессіону. Він же модерн. Він же ар-нуво.

Сецессіон колись

 

Тут під ажурним золотим (насправді бронзовим) кочаном-куполом стоїть зведений Йосипом Марією Ольбрихом (Joseph Maria Olbrich) в 1897-1898 рр. "Secession", виставковий зал одноіменної художньої групи. Архітектор був її членом, тож розумів, що замовили його однодумці. Білосніжну споруду-маніфест зводили на гроші самих художників-сецессіонщиків. Земельну ділянку місто надало безкоштовно. Від Сецессіона до Карлскірхе мала бути розбита алея, та не судилося, і зараз там їдуть машини, а пішки піде хіба повний відчайдух.

На будинку вибито девіз сецесії: "Часу - його мистецтво, мистецтву - його свободу" (с) Людвиг Хевезі. В нацистські часи ці слова прибрали: вони протирічили самій ідеологій націонал-соціалістів. Над вхідними дверима ліворуч - ще один девіз: "Ver Sacrum" ("Весна священна", прям як в І.Стравінського). Симоли на стінах - ті ж сови, приміром, - сповнені містичного підтексту.

Восьмиметрові бетонні колони будинку десь під землею сусідують з джерельцем  Оттакрінгер (Ottakringer Bach), однієї з приток річки Відня.

Новаторську будівлю Відень сприйняв не відразу: тодішні жителі порівнювали споруду з куполом то з вокзалом, то з теплицею, то зі складом, то з... туалетом.

В лютому 2010 р. Сецесіону спробували повернути скандальну славу столітньої давнини. Для цього один з його залів віддали до 18 квітня 2010 р. у оренду... свінгерському клубу Element6. Тепер всі відвідувачі заходять у приміщення через зал, де розкидані матраси, еротичні іграшки, а у кутку облаштовано бар. Мер Відня вкрай негативно поставився до такого починання, але піднімати шум не став - розуміє, що скандал зіграє лише на руку провокатору-художнику з Швейцарії Кристофу Бюхелю, який це все й організував.

 

Скромність інтер'єрів розчаровує нас, але вражала людей фін де сіклю: до того мистецтво ніколи не виставляли на білосніжних стінах. Таким революційним методом сецесіонівці привертали увагу не до золочених дверей і розписної стелі, а до власне картин.

В роки Другої світової споруда була фактично знищена: в будинку розташовувався склад фабрики, яка виготовляла зброю. Тож таку стратегічну точку знищили, побоюючись червоного ворога, самі вермахтовці. Руїни споруди хотіла знести міська адміністрація, та Відень відродив Сецессіон.

 

Білосніжними стіни Сецессіону стали лише з 1986 р., а до того їх колір часто змінювався.

Сецессіон задумувався як виставковий зал - і в такій якості використовується й досі. Й досі ця установа діє без директора (загальні збори з 180 художників вибирають правління з 12 чоловік, ті вже займаються складанням виставкових програм). Цікаво: довгий час світ сучасного мистецтва Сецессіону був досить маскулінним - перша виставка жінки-художника відбулася лише в 1990 р.

 

В підвалі Сецессіону зберігається затюканий публікою, але високо оціненний Огюстом Роденом "Бетховенський фриз" Клімта, присвячений Дев'ятій симфонії композитора (копія статуї голого Бетховена авторства Макса Клінгера, сусід фризу з виставки 1902 р., експонується в Музеї Відня поруч). 

 

Поруч з Сецессіоном вальяжно розкинувся в колісниці, в яку запряжені леви, бронзовий друг Цезаря Марк Антоній (скульптор Артур Штрассер для міжнародної виставки 1900 р. в Парижі на замовлення Міністерства освіти). Об сидіння дородного імператора ласкаво треться мордою пантера. Цей римський полководець і державний діяч (82-30 рр. до н.е.) відомий навіть не тим, що відомстив убивцям Юлія Цезаря, Кассію і Бруту, і сам став правити східною частиною Великої Римської імперії. В історію марк Антоній увійшом коханцем Клеопатри, а коли єгипетський флот зазнав поразки, імператор покінчив з собою.


 Павільйони Отто Вагнера

павільйони в 1903 р.

На Карлспляц розташовано ще дві споруди в стилі сецессії (1899), зведені одним з найкращих архітекторів стилю - Отто Вагнером (Otto Wagner, 1841-1918). Симпатичні мармурові близнюки з багатим зелено-золотим декором повернулися до ліній метро задом, до одне одного передом. В одному кав'ярня, в іншому - виставковий зал, філіал Музею Відня. На жаль, в зимовий час павільйон закритий для відвідування. А якщо пощастить його відвідати, можна ознайомитися з великою кількістю документів і кресленнями батька сецесії Отто Вагнера (скажімо, проект церкви св. Леопольда "Ам Штайнхоф" чи будинок Поштової ощадної каси), а також відвідати дуже сецесійний музейний магазинчик з відповідним набором сувенірів. Вагнер був не лише успішним архітектором, справжнім революціонером свого часу, який з запалом боровся з традиціоналізмом і набридливою масивною ідилічністю вікторіанської епохи. А ще - візіонером, який мріяв про мегаполіси майбутнього, зовсім інші, аніж звичні міста його часу.

 

Спочатку павільйони мали слугувати станціями метро (про це нагадує й їхня назва - Stadtbahn Pavilions), яке будувалося у відні в 1893-1902 рр. за проектом О.Вагнера, який бачив місто велетенською транспортною системою, а зовсім не парадом помпезних будівель (зодчий терпіти не міг бундючний Рінг). Метротут є й зараз, просто воно пішло під землю.

Через дорогу від павільйонів розташовано приміщення Будинку художника (Künstlerhaus, 1881), де й зараз проводяться виставки авангардного живопису, а також споруда Musikverein, Музичного товариства, один з найкращих музичних залів Австрії (1860).

 


 Павільйон-музей, 21.12.08.






Куполи Карлскірхе і Сецессіону.

Куполи Карлскірхе i Cецессіону.


Старі листівки з видами Карлспляц
костел і павільйони О.Вагнера.

Старі листівки з видами Карлспляц: видно костел і павільйони О.Вагнера.


Патріотична з 1903р.,

Патріотична з 1903р., з австрійським прапором.








В переході.


А під ногами - зірки на честь музикантів, пов'язаних з Віднем

А під ногами - зірки на честь музикантів, пов'язаних з Віднем. Ось - автора "Помираючого лебедя" Каміля Сен-Санса.


Декадентський Марк Антоній з упряжкою львів.

Декадентський Марк Антоній з упряжкою львів.


Сецессіон. Листівка.

Сецессіон. Листівка.


Деталь павільйону О.Вагнера.

Деталь павільйону О.Вагнера.


Сецесійні велосипедисти на тлі павільйону О.Вагнера.

Сецесійні велосипедисти на тлі павільйону О.Вагнера.


Один з павільйонів століття тому.



Один з павільйонів століття тому. Ну і два павільйони теж.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник