English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Свалява


Свалява - батьківщина вампіризму

Дивлячись що вас більше цікавить: вампіризм....


Церква в Сваляві (присілок Бистрий)

чи дерев'яна архітектура?


 Українська Cradle of Filth.

КАРТА

 

Особисто для мене Закарпаття - Батьківщина вампіризму. Я охоче вірю в легенди про то, що саме з села Драгово поблизу Хуста родом династія валашських князів Дракулів.  Та у всього є початок, продовження і кінець. Зародження вампирячого фольклору, здається, почалося саме тут, недалеко від Верецького перевалу, в місті з дивною назвою Свалява.

У моєї мами була насичена туризмом юність. З численних мандрівок вона привозила путівнички та книги, на яких я змалечку плекала свою майбутню дромоманію. Були книги улюблені - про Львів, скажімо, чи Ригу. Були не дуже. Серед тих, яким в фаворити вибитися навіть не судилося, був кишенькового формату паперовий прямокутничок "Знайомтесь - Свалява!" (Ю. Сухан, Ужгород, 1964 рік). 12 сторінок тексту, вдвічі більший за об'ємом масив страшнуватих чорно-білих світлин: хворі в ергономічних кріслах п'ють "Поляну-Купель", розлив мінералки в пляшки, автовокзал, піонертабір на перевалі. Єдине, що може захопити - фото мисливського палацу графа Шенборна. А, таке собі, думаєш. Є місця більш цікаві.

 

Враження повної нецікавості підтверджує картинка за вікном купе під час першого прощання зі Срібною землею в січні 2003 року: одноманітні ряди п'ятиповерхових бараків, брудні вулиці, маленький вокзал. Свалява, здається, не те місце, куди хочеться повертатись і повертатись.

 

Я помилялась. І визнаю це.


 "Граф ДракУла наш кумир, потому что он вампир!"

Почнемо з обіцяного вампіризму.

Поруч з цим карпатським райцентром (19 000 жителів, 67 кілометрах від Ужгорода, до Мукачева десь близько 25 км), що лежить в широкій впадині на березі річкі Латориця, підноситься гора Стой.

Чи не найдавніший місцевий переказ зберіг до наших часів оповідь про те, що давним-давно на вершечку Стоя жив кровожерливий (буквально) володар цих земель. Час від часу він спускався в долину, щоб відновити свої сили людською кров'ю.

Ви вже чекаєте продовження - чого-небудь про безстрашного Івана чи Іштвана, який покінчив з кровососом одним змахом свого меча (варіант - топорика)? Хепі-енду в ЦІЄЇ легенди немає. Як немає в неї і якого-небудь запаморочливого сюжету. Жодних вередливих врятованних королівн і їх вдячних товстеньких батьків з половиною царства у дарунок. Все просто: є гора, є місто, є володар. Володар п'є кров. Людську. Все.

Перша згадка про Сваляву відноситься до 1263 року. Перша згадка про Бесараба, сина Татамера, пра-пра-дідуся Дракули, стосується більш пізнього часу: 1330 року. Можна стверджувати, що свалявський кровопивця був більш древнім.

Скажіть мені, чому румуни можуть експлуатувати ім'я свого знаного в світі соплеменника всіма доступними способами (Дракула-ленд, фестивалі музики, журнали), а ми - ні? В Сваляві вирішили, що теж можуть скористатися з вічної тяги чималого сегменту людей до темної романтики і - підсвідомо - вічної молодості. Тому будете тут - не пропустіть бару "Граф Дракула" в самому центрі міста, неподалік ратуші. Бар, що не дивно, забитий зграйками молодесеньких дівчат, що дивно - у розпал навчального процесу. В барі - sic! - не годують. Тут лише п'ють. Що - ми не уточнювали. Так вже склалося.

Інтер'єр - супер. Як на такий маленький райцентр - супер три рази. Щоправда, в перший наш візит сюди скелет під стелею ще й тріпався, час від часу блимаючи електричними зеленими очима. Та навіть отих еротичних горгулій в кутках стін та дивного панно в центрі холу вистачить для створення потрібної атмосфери.

Бар чималий. Добре, що ми не були там увечері, бо якщо в ТАКОМУ місці крутять російську попсу - це вбиває атмосферу готичного роману на корню. Сподіваюсь, тут крутять хоча б Nightwish чи Phalus Dei.


 Назад до архітектурних баранів.

Дерев'яне чудо в Сваляві (Бистрому)

Рекламувати на сайті, присвяченому архітектурі, бар - це було б занадто. Тим більш, бар давно вже нечинний.

 

Звичайно ж, в Сваляві є ще й дещо смачненького для естетів та краєзнавців. Тільки майте на увазі: до того десерту шурувати треба буде пішки чималий шмат дороги. Але десерт того вартий, обіцяю.

 

Отже, припустімо, ви, як і я, потрапили сюди залізницею (якщо навіть і автобусом, різниця мала: авто- та залізничний вокзали поруч, їх розділяє лише страшненький ринок). Припустімо, ви вже знайшли бар "Дракула", ратушу, сфотографували досить фотогенічний центр міста, де фоном слугують зелені гори, на задньому плані червоніє шпиль костелу, а на авансцені поблискує дешевими куполами та аляповатими розписами православна церква. Тепер, припустімо, ви стоїте спиною до ратуші і роздумуєте, куди йти далі.

 

Ліворуч. Орієнтирами слугують меморіал загиблим в Другій світовій війні, урядовий будинок, далі - місток через бурхливу річечку з передбачуваною назвою Свалявка. За Свалявкою відразу примостилася маленька церквиця, вхід до якої стережуть відраз два розіп'ятих Ісуси. Ні, в очах в мене не двоїться. До кислуватого закарпатського вина ще півдня.

Далі - ууууууууух! Спочатку здається, що це індустріальні руїни якогось промислового гіганта. Лише підійшовши ближче, розумієш, що то зводять новий величезний храм. Його викручені, мазохістичні верхівки привертають увагу, цікаво, яким він буде після здачі об'єкту в користування?

 

Вулиця повільно підіймається догори, час від часу приймаючи в себе потічки бічних провулків. Нам потрібен той, що за номером два ліворуч від гігантського скелету майбутнього костелу (церкви?). Це вже не Свалява, а її присілок Бистрий. Певно, за назвою стрімкого канальчику, який щодуху летить згори до Свалявки.

 

Далі - тільки вгору. Кілометрів зо два потрібно пройти серед прибраних хаток та чистеньких, засаджених квітами дворів. Гори оточують ваш шлях на чемній відстані, але зусібіч. Іноді десь рохкає кабанчик чи м'явкоче котик. Підйом не такий старшний, як здається спочатку.

Тепер дивіться праворуч. Гарно? Я не змогла стримати захопленого "Вау!", але мені сприяло небо: половина його обважніла від чорних хмар, іншу розривали промені сонця.

Михайлівську (чи Миколаївську? Джерела плутаються) церкву звели, кажуть, у 1588-му році. Навіть не дивлячись на пенсійний вік та дещо згорблену від старості статуру, храм не втратив своєї привабливості. Якщо не рахувати скансену в Ужгороді, дерев'яних перлин Закарпаття до свалявської церкви мені бачити не доводилося. Сподобалось.

Від первісного ядра храму (1588) збереглися зруби бабинця та нави з заломами. Другий будівельний етап в історії церкви почався у 1759-му, коли проходив капітальний ремонт святині.

Храм скоадається з трьох різних за висотою об'ємів, в кожного з яких - свій дах, що не заважає сприймати церкву як єдину та гармонійну споруду. Колись глави церкви були пофарбовані в синій, червоний та білий кольори (як у "Аквафреш").

Біля церкви - новенька біла дзвіниця, маленький впорядкований цвинтар та - ну звичайно ж - туалет. Храм діючий. Щоб потрапити досередини, варто лише попросити ключі в другій від церкви хаті з протилежного боку вулиці. Проведуть і дозволять фотографувати. Шкода, але особливо інтер'єрам нічим похвалитися.

У 1972 році храм реставрував відомий архітектор І. Могитич.


 Рекламна пауза.

Свалява в більшості, на жаль, асоціюється ані з вампірами, ані з церквами. Вона асоціюється з водою. Околиці міста багаті джерелами мінеральних вод типу "Боржомі". Про них це в старих рукописах писали. Де вода - там санаторії ("Поляна", "Сонячне Закарпаття", "Квітка полонини"). Недалеко від міста знаходяться розливи мінеральної води "Поляна" і "Лужанська".

Є ще історичний музей. Не була. Не треба в мене кидати пляшками з водою. Так вийшло.

Що розказати ще? Одна з околиць міста називається "Бразилією". Не тому, що тут дуже люблять серіали, просто звідси свого часу багато людей виїхало на ПМП в цю далеку країну (цікаво, як скоро в наших містах з'являться "Італії" та "Росії"?). На цій сумній ноті оповідання своє завершую. Можете поміркувати про вампіризм або водичку. Або, якщо хочеться, Бразилію.




Свалява. Церква в присілку Бистрий

Присілок Бистрий і зараз містить цей шедевр.


Svaljava. Kostelik

Не знаю, чи монтаж, але виглядають люди приклеєними.


Під*їхали. Гора Стій поруч

Під*їхали. Гора Стій поруч


Svaljava - město ležící v Zakarpatské oblasti Ukrajiny v údolí řeky Latorica

Вже хочеться крові?


Swaljawa - eine Stadt mit 17.000 Einwohnern in der westukrainischen Oblast Transkarpatien

Костельний індастріал. Вражає


Svaliava Center. Main Street view.

Центр міста


Svaliava este un oraş din Ucraina.
Стара Свалява


Він же на початку ХХ ст.


Svaliava - a city located on the Latorytsia River in the Zakarpattia Oblast in Ukraine

Тут і ратуша є


Swalawa Свалява Szolyva Schwallbach Svaľava Svalova Swaljawy Swaliwe Swaljawe Swaljiwe

Дзвіниця така собі. Зате освітлення яке!


Swalawa Свалява Szolyva Schwallbach Svaľava Svalova Swaljawy Swaliwe Swaljawe Swaljiwe

А так всередині


Svaliava è una città nella regione ucraina della Transcarpazia .

Класна церква?


Swalawa - zabytkowa cerkiew pw. świętego Michała z 1759.

Ось такою церква була на початку ХХ століття.


Панорама околиць Сваляви

Панорама околиць Сваляви в 1930 р.


Свалява в 1940 р.

Свалява-1940.


Szolyva - város a Ukrajna Kárpátaljai területén
Svaliava este un oraş din Ucraina.

І ще архівна Свалява.

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник