English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Млиниська
Навіть при смерті класний. Костел в Млиниськах на Теребовлянщині, 5 квітня 2014 р.

Навіть при смерті класний. Костел в Млиниськах на Теребовлянщині, 5 квітня 2014 р.


Над скромною дерев'яною церквою у Млиниськах народ познущався з розмахом

Над скромною дерев'яною церквою у Млиниськах народ познущався з розмахом. Тепер це не храм, а симулякр сільської краси. Квітень-2014.


Координати: 49°11′33″ пн. ш. 25°44′59″ сх. д.

Карта

Близько 400 жителів.


 Сусід Кобиловолоків

15 років пройшло, я про нього пам'ятала, але в пам'яті він все ж побляк, знецінився, перетворився в щось не надто цікаве. Тоді був жовтень і погана погода, тоді був кодак з плівкою - і перший, самий перший кадр в касеті. Наполовину засвітився - та де наполовину, процентів на 65. Тому від єдиного кадру з ним залишилася якась вузька стрічка: там трохи мене в страшній китайській парці з базару, а трохи його, змоклого, непривітного, темного. Стоїть боком якось, так що і не розбереш, красивий чи ні - от і думалося, що некрасивий. А він - з провінційних красенів. Так, стилізація сама по собі - зло, а стилізація під неоготику зло у квадраті. Занадто пафосно і прямолінійно. Ну і нехай, зате як виграшно виглядає та ж таки неоготична стилізація на фоні сільських хат, хоч старих, хоч сучасних. 

Нехай і неправдиво вимочений у жовтневих дощах спогадів, костел в Млиниськах був все ж незабутнім. З простої причини: тоді, в 1999 році (чи все ж у 1998-му?), він стояв відчинений: бери і забирайся по гвинтових сходах аж на дах, роздивляйся залишки вівтаря та амвона - роби що хочеш. Наприклад, заходь у закристію, щоб наштовхнутися там на шматок білосніжного мармуру. Колись це було погруддя пана Лося, одного з власників Млинисьок, але чи то злі більшовики, чи не менш злий час познущалися з бюсту, відбили голову. Лишився лише постамент - без шиї і голови. Вагою в пів-центнера десь. Якого чорта ми вирішили врятувати цю кам'яну глибу (карарський мармур, карарський, графа Станіслава Лося в 1858 році італієць Ф.Амадорі (1836-1867) з абичого не ваяв), вже звандалізовану до смерті, від упокоєння в рідному костелі, я не знаю: в дев'яностих я була молода, гарна і дурна ((С) копірайт якогось з українських драматургів). Так і лежать в саду ті лосячі плечі, безголові, скапарені і нікому не потрібні. Якщо ви скульптор і вам треба шмат хорошого мармуру - звертайтесь. Наробите з Лося ушебті, нецке чи просто мармурових кульок. 

Пам'ять - хитра фокусниця. Вона чітко зафіксувала в моїй голові великий, але малоцікавий греко-католицький храм з Кобиловолоків, села-сусіда, до якого Млиниська притулилися, що не відірвати. А костельні деталі вивітрились - можливо, вони сподівалися на більш надійну пам'ять фотоплівки. На жаль, плівки часом підводять.

А я нарешті підвела вас до історії Млинисьок. 


 Млиниська: історія

http://www.fototeka.ihs.uj.edu.pl/navigart/node/23746

Непогано ж було

До Теребовлі 20 км, до Янова  - десь шість, а Кобиловолоки під боком. Сільрада там, цивілізація теж там. Хоча колись магнітом був Янів, котрий зараз давно вже Долина

Перша ж письмова згадка про Млиниська тхне зіпсутим квартирним питанням: в 1650-1669 рр. янівський ксьондз з промовистим прізвищем Самуель Собєрай судився за землю і людей на ній з господарем Янова, котрий заснував "село нове при кобиловолоцькому тракті, від багатьох млинів на кобиловолоцькому потоці зване Млиниськами". З ким конкретно сварився жадібний священик, не вказано, а вибір взагалі чималий: Млиниська у різні часи належали Богушам, Скарбкам, Баворовським (І пол. ХІХ ст.), Лосям (ага) і Дунін-Борковським. Адам Баворовський, купивши Млиниська, віддав їх в якості приданого своїй дочці Пауліні (1831-1903), коли вона йшла заміж за Володимира Лося (1826-1873). Далі село відійшло до їхньої дочки Ельжбети (Єлизавети, 1864-1929), заміжньої з відомим геральдистом Єжи Севером Дунін-Борковським (1856-1908). Останнім власником села був їхній син Петро Дунін-Борковський (1890-1949). 

Панам треба десь жити - і вони жили у пізньокласицистичному палаці в парку. Палац до наших днів не дожив, він навіть до перемоги над нацизмом не дотягнув, зник у Другу світову. Тоді ж зник і його власник, Петро Борковський - разом з родиною. Але цей пізніше вигулькнув у Римі, де й доживав віку.

Хто і коли палац збудував, докладно не відомо. Відомо проте, що у 1925 р. горів його другий поверх, але споруду відразу відбудували, але зробили її нижчою, ніж була. Перший поверх з великою їдальнею та маленькими салонами натомість пожежу пережив без втрат. Парк навколо палацу мав кілька широких липових алей: дерева були набагато старші від будівлі. Парк, за яким гарно доглядали, переростав у ліс. Тут було затишно, тому не дивно, що Дунін-Борковські, які володіли також чималим маєтком у Струсові, воліли проводити час тут, в Млиниськах. Залишки парку збереглися і зараз є пам'яткою природи місцевого значення. 

Певно, панам і молитися десь треба було. Перша - ще дерев'яна, оббита дубовою корою - римо-католицька каплиця у Млиниськах з'явилася у 1877 р. стараннями графині Пауліни Лось. Не так у Млиниськах, як у панському маєтку, в парку. Можливо, власники гралися у модну на той час органічну архітектуру, інакше для чого аж така скромність?

Існуюча й нині мурована споруда походить з 1911-1912 років. Робота якісна, Андрій Бетлей в своїй статті про храм у 17 томі "Костелів і кляшторів давнього воєводства Руського" припускає, що перед нами робота когось з архітекторів Львівської політехніки. Сюди вже вчащали не лише пани - більшість населення Млинисьок на початку ХХ століття були етнічними поляками, українців тут проживало заледве кілька родин. Коли ті етнічні поляки у 1945 р. рятувалися від комуністичного щастя еміграцією, вони, ймовірно, прихопили з собою чимало з костельного майна. 

В квітні 2014 р. костел вже не пускав всередину: на залишки вітражів дивіться через шпарину у гарних дубових дверях. Велика купа піску біля храму лякає: невже якійсь з православних громад віддали? Тоді вже точно все: скапарять і не озирнуться. 

 

Залишилося сказати про місцеву Покровську церкву-крихітку, яку датують XVIII століттям. В книзі "Українське мистецтво" В. і Д.Щербаківських наводиться навіть точний рік побудови - 1700 р. Пізніше храм було неодноразово перебудовано. Навіть архівні фотографії на це натякають: на світлинах зовсім різна форма верхів, хоча дзвіниця однакова, та сама.

Зрозуміло, чому святиня така крихітка: Млиниська були польською осадою. Введенська церква - прикордонник, який з високого пагорба оглядає околиці: на заході піднімається сигнатурка млиниського костелу, на сході, відразу за цвинтарем, вже Кобиловолоки. Про те, як храм "ремонтували", писав мій улюбленець Андрій Мельничук (але лінк вже давно нечинний). Там само можна прочитати і про втрачений костельний шанс: старенька бабця, яка ходила до костелу в дитинстві, а зараз вже давно американка, хотіла його відреставрувати, та нічого з того не вийшло. А от кладовище поруч - цікаве, скульптурне. Хоча навіщо мадонні обличчя зрізали, нелюди, я не знаю. 


 Ще архівні Млиниська:

Покровська церква (1700, XVIII ст.) в Млиниськах на початку ХХ ст. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).

Покровська церква (1700, XVIII ст.) в Млиниськах на початку ХХ ст. З книги "Українське мистецтво" Вадима і Данила Щербаківських (Київ, 1913, перевидання: Харків, 2015, видавець Савчук О.О.).





З фототеки Інституту культури Ягелонського університету

З фототеки Інституту культури Ягелонського університету. Хоча це, здається, не ті Млиниська


Таким був палац в Млиниськах. Фото до 1939 р. з 7 тому "Дій резиденцій на Кресах..." Романа Афтаназі

Таким був палац


Стара школа в Млиниськах. 2014 р.

Стара школа


Церква Введення в храм діви Марії в Млиниськах. Капарство під бляхою.
Введенська церква у селі Млиниська Теребовлянського району Тернопільської області

Церква з фольги...


Скульптури на старому цвинтарі в Млиниськах
Faceless beauty. Мадонна без обличчя з Млинисьок
An old cemetary in the village of Mlynyska in Ukraine
мадонна з Млинисьок

...і її кам'яні сусіди


Колодязі-хатинки характерні для Гусятинського і Теребовлянського районів

Колодязь-хатинка


В костелі в Млиниськах збереглися вітражі

Вітражі збереглися


Дерево і хрест. Млиниська

Дерево і хрест


Костел в Млиниськах
Млиниський костел (каплиця)

Борковські мали смак


© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник