English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Струсів
Панорама Струсова з урочища Чортова Дебра, 21 листопада 2009 р.
Панорама Струсова з урочища Чортова Дебра,
Стара поштівка - вид з протилежного боку Струсова.
Стара поштівка - вид з протилежного боку Струсова.

Чортова Дебра: був замок, став храм.

Карта

Координати: 49°20′20″ пн. ш.25°37′00″ сх. д.

Близько 1,5 тис. жителів

Сайт села

Церква в Чортовій Дебрі
Церква в урочищі Чортова Дебра

Велике село в Теребовлянському районі, бувше містечко, яке розкинулося на правому березі річки Серет в 28 км від Тернополя. До Теребовлі - 7 км.

Заселили цей п'ятачок землі люди ще за палеоліту, а в ХІ-ХІІІ ст. тут було давньоруське поселення. Воно й зрозуміло: по-перше, тут гарно, по-друге, затишно і відносно безпечно. Крутий лівий берег Серету був природнім заслоном від ворогів.

До кінця XV ст. цей населений пункт називався Підбогородичне - на честь церкви Богородиці.

В 1434 р. село Підбогородичне (або – за іншими даними – Підбогородичин) потрапило у власність Януша Кердея з Оринина.

Назву своє поселення змінило на Струсів на початку XVI ст. – за прізвищем нового власника села. Відомо, що над урочищем Чортова Дебра (це – мальовнича місцина зліва від дороги, там зараз – прекрасна відбудована барокова каплиця з критим металом дахом) – так от, у цьому урочищі був укріплений замок. Із заходу містечко захищали від зайд оборонні мури між двома раменами петлі Серету. 

Залишки валів та ровів можна простежити тут і дотепер, та рештки кам‘яних укріплень було розібрано ще у ХІХ ст. за наказом тогочасної власниці села. Пішли ці рештки на палац та – я так собі думаю :-) - на високі кам‘яні паркани, яких так багато в центрі села.


Не кожен міг потрапити у Струсів колись: в'їздна брама контролювала рух возів, вершників та перехожих поблизу городища. Біля брами був збудований заїжджий двір з корчмою (він зберігся до наших днів - це так звана "верхня школа"). Корчмар з перехожих збирав мито.

 

Про наближення татар і турків сповіщала запалена смоляна бочка, встановлена на високій вежі на пагорбі між Микулинцями і селом Лучкою. 

У 1610 році Струсів завдяки власнику містечка, галицькому старості Миколі Струсю отримує королівський привілей на проведення двох ярмарків і базару по вівторках. Це значно сприяло розвиткові містечка, збільшенню його людності. Так, у 1635 році тут нараховувалося вже 183 будинки.

Наприкінці XVIст. на пагорбі ліворуч замку двоє ченців-василіян видовбали в скелі печерну церквицю св. Миколая, яка збереглась і понині. У XVIІІст. один з власників замку допоміг струсівчанам надбудувати над нею кам'яний храм. Думаю, це і є зараз найцікавіший архітектурний об'єкт містечка. Реставрація ведеться там ще з 1993р. і кінця-краю їй поки що не видно. Що видно - то це шикарну панораму Струсова з високим неоготицьким шпилем костела (1903) та двома вежами-дзвіницями величезного греко-католицького храму напроти.

Кажуть, від Миколаївської церкви йде підзвемний хід до Теребовлянського замку, та це, ймовірно, лише легенди - не той тут рельєф, щоб можна було легко прорити 14 кілометрів під землею. Та й з якої потреби ті андеграунди прокладати? А ось чутки про бічний хід до замку Струся можуть бути правдивими. Єдине "але" - у наш час ці ходи вже завалені. (За найсвіжішіми даними, завалені може й завалені, але не зовсім. Кажуть, місцеві парохи мають змогу бувати під струсівською землею. Треба буде дізнатися про те докладніше).

 

Синагога в Струсові. Фото Софії Грачової.
Синагога в Струсові. Фото Софії Грачової.

1648 року, під час Визвольної війни, козачі війська взяли замок, в тому ж році нещасну споруду спустошили татари, зруйнували 140 міських будинків (майже кожен!).
Та і місто, і замок відродилися знову. Відомо, що у 1718 рці в Струсові було кілька ремісничих цехів, 1787 року в місті стояло 196 будинків, було 2 заїжджих двори, кілька крамниць навколо ринкової площі (шкода, не збереглася тут ні ратуша, ні будівлі ринку).
В деяких книжках можна знайти відомості, що тут таки збереглися залишки замку XVII сторіччя – та, скоріше за все, йдеться саме про каплицю в казково-гарному урочищі: внизу – зелене поле, на якому хто грає в футбол, хто випасає худобу, а навколо – кратер густого лісу на високих пагорбах.

Ще 1660 р. у містечку зводять ще один храм св. Миколая - дерев'яний. На його місці у 1930 р. під керівництвом місцевого пароха Теодора Цегельського споруджено масивний кам'яний храм.

В Струсові також зберігся палац XVIII сторіччя в старому парку – зараз там якась школа-інтернат для дітей звадами розвитку. Про палац докладніше - трохи нижче.

 

А про те, що в колишньому містечку все ще стоїть синагога, дізналася завдяки історику Софії Грачовій. Треба буде пошукати споруду при нагоді.


В книзі про Теребовлю читала, що у Струсові живе Ольга Сліпа - людина, яка фанатично віддана рідному містечку і робить все можливе для створення в ньому краєзнавчого музею. Струсів - батьківщина відомого літературознавця Марії Деркач, яка народилась 26 червня 1896р. у родині вчителя. Зі Струсовим пов'язані імена поетів Адріана Іванчука і Степана Будного.

Палац в Струсові

Струсів, палац Лянцкоронських-Баворовських, листопад-2009

В останнього з роду Струсів, галицького старости Миколая Струся (помер в 1627 р.) було дві дочки. Старша, Гелена, в першому заміжжі була дружиною Валентія Олександра Калиновського. В цьому шлюбі мала дочку Зофію, яка у якості приданого при шлюбі з Станіславом Реверою Потоцьким отримала Струсів. Праправнук Ревери, Станіслав Щенсний Потоцький (угу, "Софіївка"), перебираючись до своєї нової столиці в Тульчині, близько 1780 р. продав Струсів Лянцкоронським. Бездітні Лянцкоронські записали Струсів з навколишніми полями (а.к.а. Панталиха) свому хреснику Володимиру Баворовському (1825-1901). В кінці ХІХ ст. Баворовський продав цю місцевість своєму родичу Юзефу Голуховському (1861-1917). Від нього Струсів успадкувала його дочка Марія (народилась в 1895 р.), заміжня з львівським воєводою Петром Дунін-Борковським (1890-1946).

 

Тепер після цього калейдоскопу імен спробуємо розібратися, чий же палац ховається за велетенським греко-католицьким храмом в Струсові, посеред старого парку?

Палац в стилі класицизму, ймовірно, звели наприкінці XVIII ст. Лянцкоронські. Ім'я архітектора не збереглося. Так як родинні перекази пов'язували з будівництвом зодчого Франческо Боффо (Francesco Boffo), автора палацу в Чорномині, не можна виключати й версію про те, що споруда виникла набагато пізніше кінця XVIII ст. (Чорноминський палац на Вінниччині зводили в 1810-1820 рр.).

 

Палац з дороги НЕ ВИДНО, о туристе! Доведеться обходити греко-католицьку церкву і радянських часів корпуси інтернату, минати пустий-пустісенький басейн і спортмайданчик, і вже там, за деревами... Ну, побачите.

Розташована будівля вдало: на невеликому підвищенні. Описувати споруду не буду - все видно на фото.

Вже в часи Баворовських фронтон палацу прикрасив герб родини - Прус ІІ. Парковий фасад завдяки рельєфу був значно вищим за парадний. Диво дивне, та балюстрада палацу, про яку Роман Афтаназі пише в минулому часі (як і взагалі про палац) непогано дожила до ХХІ століття.

В центрі планування першого поверху був великий салон, від якого тягнулися репрезентаційні кімнати. Всього палац налічував 36 помешкань. В правому крилі розташовувалась домова каплиця.

За подільськими тогочасними технологіями, палац мав опалення (тепло поступало від гарячого повітря через систему труб). Виходи для труб було облаштовано в камінах, декоративних грубках або просто в стінах. Парадні сходи були прикрашені поручнями з кутої бронзи.

Все-все дерев'яне, від віконних рам і до двох велетенських креденсів, від столів і крісел і аж до більярдних київ, було виготовлено з ясеня з інтарсіями з рожевого (червоного?) дерева. Крісла в їдальні і кабінеті були оббиті шкірою.

 

Всі ці відносно скромні інтер'єри змінилися в часи Голуховського. Стіни оббили адамаском (кожна кімната мала свій колір), стелю прикрасили ліпленням, люстри завезли кришталеві. Світла не вистачає? До ваших послуг двометрові канделябри, які стояли на підлозі. З якоїсь іншої резиденції в Струсів навіть доставили старовинний "порцеляновий" п'єц. Один салон умеблювали в стилі Людовіка XV.

Практично всі ці розкоші зникли в часи Першої світової, коли струсівський палац було пограбовано.

Від палацу каштанова алея вела до парку, котрий розташувався в вигині Серету. Вглиб парку вела липова алея. Через місток через Серет можна було потрапити до оранжереї. В парку було кілька клумб, на меншій розташовувався сонячний годинник. Зараз в парку все ще можна побачити кілька старих дерев. Про парк чудово сказав Василь Бурма у книзі "Берегами Серету" (Львів, "Каменяр", 1979): "Серет тут неквапливий, але шумний. Річка робить півколо, повератючи вправо. На кінчику цього невеликого язика розмістився старий струсівський парк. Років 70-80 тому тут був, мабудь, і справді клаптик раю, та дві світові війни, які спустошливо пройшли по Струсову, понівечили прекрасний зелений масив". 

Василіанська церква у Чортовій Дебрі. Фото 1970-х рр.

Дві світлини з книжечки-путівника Василя Бурми "Берегами Серету" (Львів, "Каменяр", 1979)
Василіанська церква XVIII ст. З книжечки-путівника Василя Бурми "Берегами Серету"
Василіанська церква XVIII ст. З книжечки-путівника Василя Бурми "Берегами Серету"


Каплиця у Струсові колись
Каплиця у струсові. З книги О.Чоловського і Б.Януша "Минуле і пам'ятки Тернопілсьького воєводства" (1926)
З буклету Podole (1938)
Вид Струсова. З буклету Podole (1938)
Струсів в 1900р.
Струсів в 1900р.
Церква в Чортовій Дебрі.
Церква в Чортовій Дебрі.
Струсівський костел
Костел в Струсове, Тернопольская область
Палац в Струсові. 21 листопада 2009 р.
Палац в Струсові. 21 листопада 2009 р.
Інтер'єри струсівського палацу, фото біля 1914 р.
Інтер'єри струсівського палацу, фото біля 1914 р.
Архівні види палацу (фото до 1939 р.).
Strusów, palac
Strusów, palac
Центр Струсова, листопад-2009
Центр Струсова, листопад-2009
Бюст Т.Шевченку біля палацу
Бюст Т.Шевченку біля палацу. Струсів.
Блека в Струсові. Десь 2000 р.
Блека в Струсові. Десь 2000 р.
Басейн в парку номінальний.
Струсов, парк, бассейн
В струсівському парку все ще трапляються старі дерева.
В струсівському парку все ще трапляються старі дерева.
Каплиця і монумент в центрі Струсова.
Каплиця і монумент в  центрі Струсова.
За деревами і церкву в Чортовій Дебрі не роздивитися.
За деревами і церкву в Чортовій Дебрі не роздивитися.
Парадний фасад роздивитись заважають дерева.
Strusiv, an old palace of the Lanckoronskis in the park

"Замки і храми України" - некомерційний cайт, що підтримується фактично силами і ентузіазмом однієї людини. Допомогти проекту:
гривневий рахунок 4149 5100 9101 3567

євровий - 5168757402858452

Patreon

Ваш внесок допоможе не зневіритися в тому, що роблю вже 20 років. Дякую.

Екскурсійний супровід у мандрівці Кам'янцем-Подільським, Поділлям та Західною Україною в цілому: kamienczanka@gmail.com

© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник