Вхід до замку. Таким замок бачили колись з боку річки. Фото з цього сайту. Колекція зброї у замку.

	Трошечки історії

Починаючи з Х століття замок Мельник був притулком для 23 богемських королев та принцес. Тому місто часом називають "містом чеських королев". Відправлялися монарші дружини на північ від Праги раніше не з власної волі - сюди, неначе в заслання, їх відправляли власні чоловіки - коли дружина їм набридала.

Спочатку місцевий замок був дерев'яним, мурована твердиня виникла наприкінці Х ст. Замок, який можна тепер оглянути туристам з всього світу, було зведено в 1554 р. в стилі Відродження.

Остання, четверта, дружина Карла IV Єлизавета (1345-1392), дочка герцога Померанського Богислава IV, наказала збудувати замкову каплицю, яка була освячена тоді на честь святого Людвига, а зараз носить ім'я св. Людмили. Каплиця розташована неподалік від Празької брами, біля неї - чудова дерев'яна дзвіниця. Св. Людмила,  бабуся св. Вацлава, культ якої в Чехії надзвичайно сильний, й сама жила в Мельнику.

	Тут продають не лише квитки і сувеніри, а й місцеве вино.

З 1753 по 1948 роки замком Мельник володів рід Лобковіц. У 1992 р. замок було повернуто нащадкам цього роду. Сама теперішня власниця замку вирішила відродити старі традиції виноробства в цьому регіоні - разом з своїми французькими друзями. Схоже, їй це вдалося.

Замок знаходиться на високому пагорбі над злиттям річок Лаби та Влтави. Пагорб, як можна здогадатися, поріс виноградником - Мельник являється столицею виноробства Центральної Чехії.

Екскурсія замку в листопаді 2006 року коштувала 70 крон з особи, що, звичайно, справжнє здирництво в порівнянні з українськими музейними квитками, але й абсолютний демпінг, якщо згадати вартість входу до музеїв Праги.

Ми з Міком були єдині відвідувачі замку. Разом з квитком нам вручили роздруковані листки з текстом екскурсії - докладний опис кожного замкового приміщення непогано допоміг нам. Фотографувати замкові покої не можна. Ті кілька жахливих фото, які я все-таки зробила під канонадою виразних поглядів міка - це так, мілке хуліганство людини, яка з фотоапаратом вже зрослася в єдине ціле. Тим більш, мені вони потрібні були не для продажу, а для популяризації місця :).

Білети, вино, сувеніри - все це знаходиться в склепінчастих приміщеннях першого поверху в одному з крил замку - відразу ліворуч від входу до шато.

Серед всіх кімнат найбільше запам'яталися наступні: передостаннє приміщення, де експонуються старовинні дитячі іграшки (малесеньки сервізи, старовинні пазли, антикварні лялькові меблі...); два зали з запаморочливими картами та видами міст Європи - є й Мукачеве та інші українські міста; парадна зала, облаштована для проведення в ній балів та  конференцій: з зеленими портьєрами, круглими столами, дзеркалами, диванчиками в нішах - і портретами двох останніх представників роду Лобковіц, виконаних не стільки в живописній, скільки в шаржовій маніре. гм. А ще були спальня, кабінет принца Августа Лонгіна - з французьким письмовим столом XVII ст., барочна столова кімната, колекція зброї, замкова каплиця - і дуже, дуже, ДУЖЕ багато Кароля Шкрети на стінах. З творчістю цього найвидатнішого богемського живописця епохи бароко я була чудово знайома з дитинства - мала альбом репродукцій. Тим приємніше було віднаходити знайомі здавна картини на стінах замку в Мельнику. Єдине неприємне враження: вихід з приміщень замку повз нещасні голівки жертв полювання Лобковіцей. Фу, несмак.

Вино місцеве, хай яке воно знамените, ми не пили - ані червону Ludmila, ані теж червоне Chateau Melnik. Міка більше цікавило пиво, мене - музеї. :) 

	Ще картинки:

Фамільні герби в галереї другого поверху.

Спальня в замку. Кабінет. Сонячний годинник на башті. Стара поштівка.

Старий рекламний плакат. Вино з Мельника. Ошатні ренесансні комини. Старий портал - найдавніша частина замку.