English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Інкерман - Каламіта

Пейзажі біля Каламіти
Старе зображення монастиря і фортеці
Башта фортеці Каламіта

Тут неймовірна природа і тисячолітня історія.

Карта

Ви не дивуйтеся, що на карті якийсь Білокам'янськ. В радянські часи таку назву носив стародавній Інкерман. На той час це був один з районів Севастополя (і зараз теж), який підпорядковувався Балаклавській райраді.


 Трохи географії з топонімікою.

Архівне зображення місцевих красот

Інкерман - місто молоде, статус свій, радянське "магдебурзьке право", отримало лише в 1976 р. До того було селищем, а ще раніше - просто селом. Однак, зуміло позичити своє ім'я навколишнім скелям - вони так і називаються: Інкерманські висоти. Є ще Інкерманська долина. Само після 14 років буття Білокам'янськом знову стало Інкерманом в 1990 р. А от бухта, яку так гарно видно з фортечних руїн і в яку неподалік впадає річка Чорна (ні, Пушкін стрілявся не тут, а значно північніше) - Севастопольська.

Міський статус Інкермана - цілковито пролетарський, робітничий. Після Другої світової війни закрите місто Севастополь швидко розбудовувалося і відстраювалося, тут виникали підприємства, які потребували робочих рук. А що сполучення з метрополією було непогане (в Інкермані є цілих дві залізничні станції - і поїзди гудуть в кількох метрах від монастиря св. Климента), то Інкерман здавався логічним кандидатом на місто-супутник. А вже історія місця вкупі з реліктами фортеці Каламіта на високій скелі йшли так, бонусом. А історія тут ого-го яка - і деякі її сторінки, вписані у 1854 р. воєнну науку, заслуговують на окрему розповідь. Але я поки що про фортецю.


 Фортеця Каламіта.

Гравюра з голанської книги з історії від 1873 р.

Це важкодоступне місце на підвищенні, з прекрасним видом на бухту, приваблювало, напевно, ще доісторичних фортифікаторів. Археологічні розкопки 1948 і 1950 років (керівник Є.Веймарн)віднайшли фрагменти первісних укріплень на Монастирській скелі, які датуються VI ст. н.е. Хоча археологам роботи там ще на покоління вперед: величезна площа колишньої фортеці (7 500 кв.м.) досліджена ще дуже погано.

Те, що видно вже з дороги на Севастопіль і те, заради чого я й приїхала в Інкерман, відноситься до значно більш пізнього періоду: часи князівства Феодоро, початок XV ст. Не без турецьких пізніших перебудов, звичайно. А як виглядала фортеця в перші століття свого існування, невідомо.

Сама назва Каламіта з'являється в XIV ст. Є кілька версій походження цчієї дивної назви. За одною, авторства А.Л.Бертьє-Делагарда, це новогрецьке словосполучення "гарний мис". О.Я. Савеля пропонує інший варіант походження: від давньогрецького слова "очеретяна, зроблена з очерету".

Блека і Каламіта, 27.04.07

І перша, і друга версія можуть покликати природу на своою підтримку - і будуть праві. І очерет тут росте, і мис справді гарний. Так як перша згадка про порт Каламіта відмічена в генуезьських морських картах, хай самі вибирають, яка з версій більш життєздатна.

Хоча версія про саме ПОРТ Каламіта здається дещо притягнутою за вуха: за Середньовіччя  місцева бухта біля устя р. Чорна була настільки мілкою, що кораблям доводилося розвантажуватися в порту Авліта, а вже звідти товари сплавляли в Каламіту човнами або якось діставляли по берегу.

 

Феодоро хотіло до моря, де засіли генуезці, куди привозили товари. Князівству потрібна була фортеця для захисту бухти. І в 1427 р. мангупський князь Олексій зводить на місці давно закинутих укріплень фортецю, яка й мала охороняти всі ці численні каравани з товарами.

А товарів було чимало. Поселення біля стін Каламіти було важливим торговим пунктом Таврії. Саме тому генуезькі купці Каламіту недолюблювали - вбачали в ній конкурента їхнього Чембало по сусідству. Так сильно недолюблювали, що в 1433 р. навіть не втрималися і напали на Каламіту, спаливши фортецю. І що з того? Каламіта знову відродилася, варто було нерви витрачати?


 Як італійці в Криму ворогували

Залишки Каламіти

На той час фортеця мала площу близько 1,5 - 2 га, високі (до 8 метрів) і товсті, ДУЖЕ товсті (2 м завширшки!) стіни з баштами, була оточена глибоким ровом, який довелося вирубувати в скелі. Головні ворота твердині стояли внизу, а згори їх охороняла перша башта, що піднімалася над урвищем.

 

Тепер вже можна було поговорити з генуезцями на рівних. І навіть сором'язливо визнати: напад сусідів в 1433 р. був спровокований гарнізоном Каламіти. Це воїни князівства Феодоро першими почали. За що й поплатилися, коли флот під командуванням Карла Ломелліно увійшов до Північної бухти, висадив піхоту та взяв форпост в осаду, тим самим так налякавши феодорійців, що ті тихцем втекли вночі з Каламіти. Так що при пожежі людських жертв не було.

Ці милі поміжсобойчики закінчилися, коли в 1475 р. до східного берегу Криму підійшла турецька ескадра. Невдовзі Кафа-Феодосія скорилася османам.

Князівство Феодоро було останнім, хто не піддався туркам. Столиця Мангуп довго ще тримала оборону проти яничарської армії. Та впала й вона.

А Каламіту османи перейменували на Інкерман ("ін-кермен" - "печерна фортеця"). Так почалася нова сторінка її історії.


 Печерна фортеця

Каламіта-Інкерман

Турки розбудували феодорійські укріплення, зростав і порт поблизу Каламіти-Інкермана. Фортечні стіни стали вдвічі міцнішими, надворітна перша башта мала каземат з амбразурою та бійницями для вогнепальної зброї, а за фортечний рів виходила нова велика кругла башта з двома амбразурами. Мандрівник Е.Д. д'Асколі відмітив, відвідавши Крим у XVII ст., що Інкерман перетворився на досить значне місто - і невдовзі по тому поселення зруйнували запорожці.

Ще один опис Інкерману тих часів можна віднайти у "Повести известной и удивления достойной о мощах неведомого святого, како обртошася и в коих странах и в коем граде и в которое время, списано многогрешным попом Иаковым в лето 7431 года" (1633-1634). Цей піп відвідав Таврію в складі російського посольства і з цікавістю ознайомився з печерним монастирем Інкермана. Про монастир буде окрема сторінка, обіцяю.

До кінця XVIII ст. Інкерман був турецьким форпостом. Далі в Крим прийшла імперія Романових. Вперше росіяни з'явилися тут в 1773 р., коли команда під керівництвом штурмана І. Батуріна складала перший докладний план Ахтирської (Севастопольської) бухти і міста Інкермана. План свідчить, що всередині фортечних стін було 7 будівель, а в слободі біля замку - 50 будинків, об'єднаних в 8 кварталів. Це було значно більше поселення, аніж сільце Ак-Яр, майбутній Севастополь. Там нараховувалось заледве вісім будинків. В 140 м від фортечних воріт в сторону "поля" вказана ще одна придорожна башта, не пов'язана з фортецею.

Друзі?

В 1777-79 рр. Інкерман вперше побачив російські війська: три піхотних батальони з артилерією та резервами було розміщено їхнім командуючим генерал-поручіком О.Суворовим вздовж бухти. Турецький флот, передбачаючи ловушку, відійшов в море.

Перший докладний опис фортеці зробив в 1845 р. морський офіцер З.Аркас. Під час Кримської війни Каламіта була опорним пунктом російських військ, через що значно постраждала від ворожої артилерії. В 1860-х роках Інкерман відвідав письменник Євген Марков і записав:

"Местоположение Инкермана природою назначено для фактории воинственных торговцев, тут ключ разом и к морю и к земле".

Та войовничим торгівцям з італійської Генуї було вже не до Каламіти. Руїни стояли над монастирем св. Климента і цікавили хіба туристів.

Цікавлять і зараз. Тільки б з дорогою розібратися. Пройшовши під залізничною колією через недовгий тунель, бачимо дорогу, що біжить до монастиря - і старе кладовище ліворуч. З цвинтаря починається стежка вгору, до розвалин. Стежка поступово перетвориться на стару дорогу, видовбану в скелі.

 

Ми спочатку пішли через монастир, потрапили в кар'єр (вся гора, на якій стоїть фортеця, майже видобвана зсередини, індустріальна міць, звичайно, по-своєму вражає, але як це відгукнеться за кілька десятиліть, ніхто не вгадає).

Довелося повернутися на стежку, що вилася біля чиєїсь садиби з виноградниками, повз дивний симбіоз корови і птаха (вони, здається, дружать - див. фото) - до триярусної, напівзруйнованої надворітної вежі. Вона напівкругла в плані і ще пам'ятає важкі ворота, що розташовувались в першому ярусі.

Монастирська скеля - вся видобвана всередині

Є.Вєнікєєв в путівнику "Севастополь и окресности"  (М, "Искусство", 1986) стверджує, що на замковому камені арки воріт можна помітити хрест та сліди грецького напису.

На жаль, я такого не помітила.

Звідси, від надворітної башти, добре помітно сліди експлозії з 1942 р. Тоді влітку оборонці Севастополя підірвали склади боєприпасів, які знаходилися в підземних штольнях в товщі Монастирської скелі.

В 12 метрах від першої піднімається майже на 12 м друга башта, дуже схожа на своїх сестер-суперниць в Чембало.

Можливо, колись вона допомогала охороняти в'їзд до фортеці. Біля другої башти починається видобваний в скелі фортечний рів, в ескарпі якого вирублені печери незрозумілого призначення (див. фото трохи вище). Можливо, їх як каземати використовували захисники замку?

Третя башта - кутова, до неї колись була підвищена увага - така підвищена, що до нашого часу вежа майже не збереглася. В плані це наближений до квадрату чотирикутник (12 на 13 м), котрий виступав за лінію фортечного муру, щоб фланкувати рів.

Найкраще збереглася овальна у плані башта № 4, барбакан. Вона винесена аж за лінію рову і могла виступати цілком самостійною фортифікаційною одиницею. Фортеця в фортеці. За баштою колись йшли дві куртини, також укріплені баштами, остання з яких підіймалася над самим урвищем. На жаль, до нашого часу вони не збереглися.

Біля четвертої башти видно залишки цвинтаря ХІХ-ХХ ст.  Поміж старих кам'яних плит виділяється прошитий кулями гранітний обеліск на могилі М.Т.Медвєдєва, борт-механіка, який загинув 14 липня 1938 р. Поруч - могила кулеметника Дмитриченка, що геройськи загинув 2 травня 1942 р., прикриваючи відхід поранених, жінок та дітей.


 Ще ілюстрації:


Візантійська фортеця?
Каламіта зараз


Архівне зображення, де Каламіту чомусь названо "візантійською фортецею". Сучасні види фортеці Каламіта.


Обеліск на могилі М.Медвєдєва.

Басейн-кар'єр.
Поїзди гудуть в кількох кроках від фортеці.

Обеліск на могилі М.Медвєдєва. Басейн-кар'єр. Поїзди гудуть в кількох кроках від фортеці.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник