English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Сюйренська фортеця

Дорога до Сюйренської фортеці.

Саме сюди. Дорога до Сюйренської фортеці. 28 квітня 2007 р.


 Фортеця над Бельбеком

Вид на фортецю з траси.

Карта

Тут так гарно, що сюди, в села Мале і Велике Садове Бахчисарайського району, варто приїхати й просто так – подивитися на неймовірний Бельбекський каньон. Бельбекські ворота – межа між рівниною і горами, але ЯКА межа! Маленький і гордий, як пташка з тоста, Бельбек прорив собі дорогу до моря - і утворився каньон. Білі скелі нависають на 160 метрів над заправкою та маленькими хатками (обидва Садових ледве нараховують 700 жителів. Глибинка!). Старі скелі неначе вкриті давніми рунами – при належному освітленні здається, що їх прирашає загадковий орнамент. Краса!

Тим більш, і їхати сюди легко і просто – навіть коли власного транспорту катма. З Бахчисарайської автобусної станції в потрібному напрямку ходить маса автобусів і маршруток (в потрібному – це на Куйбишеве чи Соколине, по старій Севастопільській дорозі, коротше). Виходити де? А тут вже самі вирішуйте. Якщо вам вистачить подивитися на вежу фортеці з траси - їдьте принаймні в центр села. Найдальша відрога довгої гори, що піднімається за селом праворуч, називається Кулле-Бурун не дарма. В перекладі це означає Баштовий мис. Бо башта - саме там.

Якщо ж захочете піднятися до розвалин Сюйренської твердині - виходьте перед вказівником "Мале Садове", воно ж колись називалося Кучук-Сюйрень, недалеко від містка через Бельбек, який приведе в Велике Садове (яке все одно мале, хоча садів тут таки трохи є).

 

Бельбекський каньон

Ми з Міком в мій день народження, 28 квітня 2007 року, наївно повірили гарній і розумній, але не зовсім точній книзі «Пещерные города» Крыма» (А.Герцен, О.Махнева-Чернец). Книга не відділяла вид башти з траси і підйом до неї. З поворота на Велике Садове башту видно не було. Ну взагалі. Ну абсолютно. Ми сміливо топали Великим Садовим, діти дивилися нам вслід, старенькі бабусі казково-татарського виду бурчали собі під ніс, що ніякої фортеці тут ніколи не було, і лише крепкий дідок вже на околиці пояснив, куди нам треба.

За селом дорога бере трохи вгору і вліво. Там конають в багаторічній агонії рештки туристського табору - дерев'яна напівзігнила хатинка та повалений вітром (чи людьми) вказівник. Не на фортецю - на те, що тут можна стати табором. Зарослі кизилу, які книга підступно обіцяла відразу за мостом через Бельбек, почнуться аж тут. Далі треба йти між двома скелями, поки стежка не виведе до лісу, далі вгору - і ось вона, фортеця.


 Історія Сюйренської фортеці

http://www.photographic.com.ua/gallery/photo.aspx?id=74372&ref=author

www.photographic.com.ua/gallery/photo.aspx

Не кидайте в мене камінням з Бельбекського каньону, але до фортечних руїн ми не дійшли. Часу було замало, хмари збиралися на дощ, парило страшезно, а моє бідне серце несумісне з підйомом вгору - на жаль. Ми повернули назад. Дарма. <

 

Нічого, ще колись дійду до самих розвалин. Точно дійду. :)

Ой, а я хоч би пояснила, навіщо сюди йти? Зараз розкажу.
Ще в часи князівства Феодоро (ХІІ ст.) тут з'явилися укріплення. Це одна з версій. Інша взагалі фантастична - укріплювати Бельбекський каньон почали ще в часи імператора Юстініана І (VI ст.). Ще кажуть, що звели тут оборонну споруду за хазарського каганату (VIII-IX ст.). Версії на будь-який смак, можна сміливо вибирати ту, яка подобається найбільше - заперечити буде нічого, бо документальних свідоцтв про Сюйренську фортецю майже немає. Є згадка аж за XVI ст. в творах барона Бусбека, посла німецького імператора Фердинанда, який в Стамбулі збирав відомості про кримьских готів. Перестрівши в Туреччині якихось гота та грека, барон дізнався, що серед татарів Таврії ще збереглися й готи. Вони начебто мають дві фортеці - "Манкуп" (Мангуп) та "Сциварін" (можливо, Сюйренська фортеця).

Що достеменно відомо - так це те, що фортеця, як і розташований на сусідній горі Ай-Тодор (Святий Федір) скельний монастир Чілтер-Коба, була зруйнована під час кримського походу Ногая (1299). Чи відновилася твердиня, чи ні - важко сказати, бо є версія, що остаточний занепад місця почався після захоплення Криму турками (1475).

З цього боку гори фортецю й не видно.

З того часу твердиня більше не відновлювалася - якщо не вважати за відновлення спорудження в 1940-х реставраторами контрфорсів, які підпирали основу куполу єдиної збереженої башти. Контрфорси, на відміну від самої башти, простояли недовго - в кінці ХХ століття підпорки не витримали атаки злив і вітрів і капітулювали. Башта знову така, якою була до реставрації. А чи правдива легенда про те, що в ХІІІ ст. на руїнах замку з'явилася церква - хто знає... Спирається вона лише на напівміфічні розписи ХІІІ ст., що начебто залишилися на куполі другого ярусу вежі. <

Від фортеці мало що залишилося: оборонна стіна з численними бійницями, розвалини будинку та винодавильні - та башта. Навіть не башта - напів-башта. Східна її сторона, де були ворота, майже зруйнована. Книга "Пещерные города" Крыма" обіцяє залишки фресок на другому ярусі вежі. Здається, це лише обіцянка - ніяких розписів помічено не було:(


 Ще фото:


Бельбекський каньон.
Фортеця з старої севастопольської дороги.
Фото від Я. Кузнецова

Бельбекський каньон. Фортеця з старої севастопольської дороги. Oстанні фото - від Ярослава Кузнецова.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник