English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Дімерджі

 Долина дуже збуджених привидів.

Утикана кам'яними фалосами гора.

Утикана кам'яними фалосами гора.


Відоме місце. Розкручене і популярне. Мережа аж лопається від маси сайтів, присвяченим Долині Привидів поблизу фортеці Фуна.

Дивно, що при загальній попсовості немає чіткої НАЗВИ самого гірського масиву, що так вабить туристів - чи то він зоветься ДІмерджі, чи ДЕМерджі. Черед "ді" мені подобається більше. :о)


 Легенда про коваля.

18 червня 2005 року.

Кінні туристи. Знімала з вікна. 18 червня 2005 року.

Не знаю, чи є сенс переповідати в сотий раз легенду про те, як чужоземні загарбники (чи не генуезці?) поставили на цій горі-вулкані кузню і змусили місцевих жителів годувати-напувати грізного чорнобородого коваля, що день в день виготовляв тут смертоносну зброю. Він мав спеціальний хист - його мечі були здатні зламати чужу зброю, а самі залишалися неушкодженими. І тому загарбники були непереможними. Тільки простим людям що з того дива? Кузня, що вогнем пекла, сушила землю. Якось коваль наказав привести першу красуню міста Фуна, Марію. Та покірно прийшла, хоча жителі міста і намагались заперечити. Коли коваль встромив у серце дівчини лезо свого меча, гора не витримала наруги, вдарив підземний вогонь - і коваль та його помічники скам'яніли навіки.

Ррррромантично. Варіантів - безліч. Тільки Дімерджі (що й перекладається як "коваль") ніколи не була вулканом. Над незвичною формою каміння та скель довгі століття працювали вітер та дощі.

Найбільше скам'янілих дивацтв знаходиться якраз в Долині Привидів, що розташована над фортецею. Кажуть, щоб повністю збагнути, ЧОМУ це місце ТАК називається, там потрібно переночувати. Я не ночувала.

Тут маса кінних туристів. Через вікно авто особливо помітна втома на їх обличчях.

 

Ну і пуента всієї розповіді. Найвідоміша скеля всієї Долини Привидів - гіганстького розміру жіноча голова, що споглядає з вершини на Алушту. Ігор "Лазер" Скальський, як тільки це диво природи побачив, направив свого залізного важкого коня до отієї "голівки". "А-а-а, - втомлено (від шаленої спеки) прошепотіла я. - Це голова Катерини ІІ".

"Катерини Другої? Ну тоді..." - і джип помчав в протилежний бік. До траси. :о)

 

А нема чого на українській землі наших гнобителів возвеличувати.

 


 І ще два фото.

18 червня 2005 року.

18 червня 2005 року.



 Ну який це в біса коваль?





© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник