English   Контакти   Книги   Новини   RSS   Галерея   Телетайп   Населені пункти   Типи об'єктів   Топ-13   Блог   Guest-Up-Oh?  
Старий Крим

Мечеть хана Узбека

Мечеть хана Узбека і руїни медресе. 27 квітня 2006 року.


 Що, де, як

Панорама Старого Крыма

Панорама Старого Криму з дороги на Сурб-Хач. Вдалині - санаторій "Старий Крим".

Карта

Карта самого міста

 

Старий Крим - зовсім не такий, як пихатий ПБК з засипаною московськими грошима Ялтою чи ностальгуючою за царями Масандрою. Назва (про яку ще поговоримо) натякає: ось таким був колись Крим, поки гроші не всілися на трон. Тут дешево і просто. Рекомендую.

(Відразу на інфраструктурних моментах зупинюсь, щоб потім не повертатися до цієї теми. Через Старий Крим ходять маршрутки-автобуси з Сімферополя в Феодосію і назад. Траса жвава. Залізничного сполучення немає - найближча станція Кіровськ, за 10 км.

На виїзді з селища в сторону Сімферополя, кажуть, є готель. Ми ж зупинились на ночівлю в протитуберкульозному санаторії "Старий Крим", відомому тим, що там двадцять років працював великий М.Амосов (чудова прогулянка до санаторних будівель чистим і запашним сосняком), заплативши лише по 10 гривень з особи за ніч. Санаторії саме в таких місцях і будувати - це кліматичний низькогірський курорт на висоті приблизно з півкілометра над рівнем недалекого звідси моря.

В селищі є кілька магазинів, кафе і столовка, досить дешева).


 Прародитель назви


Тут варто зупинитися не лише ради архітектури. Древнє торгове місто, яке пам'ятає ще дотатарські часи, за час свого існування змінило багато імен. На початку першого тисячоліття таври називали його Карія. (Хоча за іншими даними, перші відомості про поселення з'явились допіру в 6 ст.). Потім воно було Солхатом (як варіант - Солкат або Сурхат, це вже XIII-XV ст.), Керімом, Ескі Кримом (Eski Qırım, до 1783р.), зрештою - Кримом. Саме це поселення щедро розділило навпіл ім'я, поділившись з півостровом. А потім, щоб не виникло плутанини між Кримами, місто почали називати Старим Кримом.

А варіанти назви... Вони лише варіанти: тільки в історичній хроніці "Сельджук-наме" (XIIIст.) їх нараховується аж п'ять. Не менше існує й варіантів "розшифровки" слова Солхат.

Скажімо, О.Григор'єв вважав, що етимологія в даному випадку пішла на ліво: тюркською "сол"  означає певне місце в просторі, "сол хат" - можливо, ліве поселення. Те, що в стороні від Чорного моря, коротше. З деякими уточненнями з цією версією погоджується ще один вчений, М.Крамаровський.

Ще якийсь час поселення називалося Левкопіль (Біле Місто) - з 8.02.1784 по 02.04.1784р. місто було столицею Левкопільського уїзду. Це було в часи сатрапки Катерини ІІ (вона, до речі, під час свого кримського вояжу, здійсненого разом з цісарем Йосипом ІІ, що подорожував інкогніто, як граф Фалькенштейн, зупинялася на ночівлю в спеціально збудованому в Старому Криму палаці. Було це 27 травня 1787р. ).

 

Нова мечеть в Старому Криму

Нова мечеть в Старому Криму

Місто в Криму - і не у моря? Дивовижа. Але ж так є. Нема моря - були інші плюси: в Кафу (Феодосія) поспішали каравани товарів з Східної Європи. З Кафи йшли каравани в Східну Європу. А Солхат - він на шляху якраз, вигідно розташувався. Є робота для торговців, є й для ремісників, товари яких з задоволенням скуповували мешканці степового Криму.

А ще є гори: старий Аргамиш, крайній в Зовнішній кримській гряді, нависає поруч з Солхатом, відрізає морський горизонт. В його схилах чекають на туристів печери і шахти "Лисячий хвіст" та "Бездоний колодязь".

 

Батий, бабай української історії, девастатор, руйнівник, абсолютне зло, спричинив розквіт Старого Криму: його війська захопили поселення на початку ХІІІ ст. і... Невільники (чи не українці з Придніпров'я?) оперізують місто стінами та баштами, риють навколо глибокі рови. Кажуть, зі сходу поселення до сьогодні зберіглися залишки тих фортифікацій... З невеликого містечка виростає могутній Солхат. Ще кілька сувенірів з тих часів - на згадку: залишки караван-сараю та монетного двору.

Часи, яке поселення прожило під іменем Солхат, згадуються Старим Кримом з найбільшою ностальгією: центр Кримського улусу Золотої Орди, найчисельніше за населенням місто Таврії, арабські літописи поштиво назвивають ал-Кірім "другим Багдадом"...

Хоча й до того часу про місто згадували чужоземні літописці: євреї і вірмени, італійці і іспанці. А на китайській карті 1331р. місто позначене як Сагіла.


 Хроніка відлетілих епох


Вже згаданий М.Крамарський, керівник Старокримської археологічної експедиції, відправленої сюди Ермітажем в 1978 році, виділив 5 етапів розвитку поселення.

 

1. Доміський етап (1240-1280рр.). Етап, коли з християнського та іудейського селищ формується центр ординського улуса. В 1253р. зводиться палац за наказом хана Батия. Торгівля з венеційською Сугдеєю (Судаком) та генуезькою Каффою (Феодосією).  Сюди переселяється чимала колонія малоазійських тюрків.

 

2. Кінець ХІІІ - перша половина XIV ст. Часи правління хана Узбека в Орді і Тулук-Тімура в Солхаті. Селище перетворюється на місто. Будівельний бум, не без участі архітектора Абдула-Азіса аль Ірбілі. Зростають не лише укріплення, з'являються караван-сараї і фонтани. Близько 1287р. тут зводиться п'ятнична мечеть. Генуезці з Каффи - найкращі друзі і приятелі. Еге ж - бо гроші для них карбує монетний двір Солхата.

 

3. 1350-1380рр. Останні хвилі будівельної лихоманки. Кризис в Золотій Орді. Потреба в фортифікаціях.

 

4. Кінець XIV - перші десятиліття XV століть. Могутня Каффа з друга перетворюється на суперника дряхліючого Солхату. Врешті-решт, генуезці самі починають карбувати свої монети, Солхат вже не монополіст і не жандарм регіону.

 

5. 1454р. Хаджі-Гірей переносить столицю кримського ханства в гірську фортецю Киркер. Протягом наступних кількох десятиліть хани все ще карбують свої монети в Солхаті та підтримують по старій звичці там свою резиденцію, але з часом місто сходить на маргінес історії. На горизонті сплахує зірка Бахчисараю.


 Мечеть хана Узбека


Саме в славні солхатські часи зводиться мечеть хана Узбека - кажуть, найстаріша з мечетей Криму (1314р.). В неї, щоправда, були попередниці в Солхаті: начебто в 1288р. там спорудили святиню на кошти єгипетського султану.

Звичайно, до наших часів мечеть дійшла з чисельними перебудовами. Навіть порівнявши сучасне фото споруди - і її ж зображення в чотиритомнику "Памятники градостроительства и архитектуры УССР", помічаєш колосальну різницю: 30 років тому поруч з мечеттю стирчав лише зламаний зуб мінарету, подвір'я незадбане...

В плані мечеть прямокутна, витягнута з півночі на південь. Це шестистовпна базиліка. Східна та західна стіни складені з бутового каменю з дерев'яними зв'язками. Різьблений портал з датою в ніші та основа мінарета збудовані з обробленого каменю. Дах вкритий черепицею.

Колись споруда була вищою: про це свідчать розміри порталу, верхня частина якого відсутня, її замінили-доробили під час реставрації мечеті. Лілійні капітелі в різбленні оригінального порталу, багатий сельджукський орнамент свідчать про неабияку майстерність солхатських камнетесів.

З первинного об'єму святині збереглися частина північної стіни з порталом та, можливо, колони з арками в інтер'єрі. Всередині простір поділений на три нави, відділені одна від одної рядами тонких колонзі сталактитовими капітелями. Зберігся прегарний міхраб. Інтер'єру не бачила - я чемно постукала в двері, та мені ніхто не спішив відкривати, хоча світло горіло і поруч з мечеттю стояло кілька автомобілів.

Звів мечеть кримський будівничий Абдула-Газі-Юсуф ібн Ібраїм Єзбалі, про що свідчить напис на одній з стін.

 


 Руїни медресе

Медресе

Поруч з мечеттю Узбека, позаду споруди - мальовничі руїни медресе (мусульманське духовне училище). Хоча щодо призначення будівлі вчені все ще сумніваються: можливо, це був монастир.

Довший час його зведення датували тим же роком, що й спорудження мечеті (1314), та останні дослідження довели, що пам'ятка відноситься до іншої епохи (1332-1333). Медресе виникло тоді, коли вже існуюча мечеть Узбека пережила реконструкцію. Тоді невеликі вікна по боках від міхраба, в південній стіні, що виходить якраз на медресе, було закладено і перероблено на ніші. Чому? А тому, що нова споруда, що виросла поруч, зробила вікна непотрібними.

Медресе в плані наближене до квадрату з відкритим внутріннім подвір'ям. Колись навколо нього по периметру розташовувались кельї з вузькими вікнами, більше схожими на бійниці. Вздовж келій тягнулись вузькі галереї-навіси на кам'яних опорах. Подекуди й зараз можна простежити їхні огранені бази. Можливо, келії були навіть двоповерховими.

Кожна келья була перекрита склепінням з мілкого буту на пісково-вапняковому розчині. З такого ж каменю спорудили й стіни будинку - крім кутів медресе та віконних і дверних отворів, а ще порталу головного входу. На них пішли великі, гарно підігнані кам'яні блоки.

На кожному куті медресе виростали відкриті у подвір'я великі екседри - глибокі квадратові ніші з напівциркульними склепіннями.

Під час археологічних розкопок знайдені монети та залишки кераміки, залишки облицьованого майолікою дерев'яного постаменту, фрагменти мармурових та різблених надгробків XIV-XV століть. Все це було знайдено під завалами цегляного дюрбе (мавзолея). Думаю, дещо зі знайденого я й бачила неподалік від мечеті - там влаштовано своєрідний міні-музей під відкритим небом.

 


 Інші принади Старого Криму

Стародавня церква

Стародавня церква

В Старому Криму збереглася також стародавня церква (Х-ХІІ ст.) - споруда зального типу, складена з вапняка на вапняковому ж розчині з старанно затертими швами.

Західна та північні стіни збереглися частково. Входи в храм - з заходу та півдня, над південним входом зберігся портал, а ще стрільчасті віконниці, що зараз опинилися на рівні земної поверхні - за тисячоліття культурний прошарок підріс на метр.

Тисячолітня церква - це спочатку тит думаєш "Вау!" і крутишся навколо кам'яного кубу, не знаючи, з якого ще боку його сфотографувати та як виразити захоплення чимось настільки древнім. Після відвідин ще кілької церков-товарок того ж періоду азарт трохи влягається - така вже тут земля, старовини в Криму багато.

Наступна пам'ятка (яку я  не побачила. Але надолужу колись цю прогалину) - залишки монетного двору, однієї з найбільших споруд Солхату - двоповерхового караван-сараю (лише дві стіни від огорожі його величезного подвір'я) і руїни Куршум-Джамі (XIVст.) - "свинцевої" мечеті, названої так тому, що шви в її кладці начебто для збільшення міцності заливали розплавленим свинцем.

 

Залишки надгробків біля мечеті Узбека.

Залишки надгробків біля мечеті Узбека.

В Старому Криму функціонує музей Олександра Гріна (вул. К.Лібкнехта, 56, філіал феодосійського музею письменника), автора романтичних повістей. Маленький білий будиночок, де людина, що придумала Зурбаган, доживала свої останні дні (червень-липень 1932р.), Письменник мав до диспозиції дві невеликі кімнати - одну для себе, іншу для дружини з тещею. Тут зберігаються його особисті речі, фотографії, портрет кумира - Едгара По.

Поховано О.Гріна на старокримському цвинтарі. Неподалік від нього лежать кінодраматург Олексій Каплер, поект Г.Пєтніков, Вадим Охотніков. Та найцікавіша особа, що покоїться в цій провінційній тиші - Жанна де Ла Мотт Валуа, авантюристка і героїня роману Дюма-батька. Міледі Вінтер - щось на кшталт того. Фрейліна Марії Антуанети, одна з коханок короля, та, через яку й розгорілася справа про алмазне намисто вартістю в неймовірні 1 600 000 ліврів (яке вона собі привласнила). Нагадаю: справа стала поштовхом для початку революції 1789р. Жила опальна скандалістка поблизу Артеку, полюбляла кінні прогулянки. Під час однієї з них (1826р.) впала з коня поблизу Ескі-Криму. Її могила, прикрашена бурбонськими королівськими ліліями, зберігалася до 1960-х років, аж поки старе кладовище не переросло в персиковий сад.

 

Свого часу О.Грін перетворив місто на своєрідну літературну Мекку. Тут десять років (1958-1968) мешкав на вул. Рози Люксембург поет та перекладач Григорій Пєтніков, бували Всеволод Рождественський, Царевич (маловідомий зараз літератор-загадка: після поранення в часи Другої світової його обличчя, спотвореного кулею, вже не бачив ніхто. Його навіть в Союз письменників прийняли заочно), Тарасенко, Марина та Анастасія Цвєтаєві, Вікентій Вересаєв, Марієта Шагінян, Юлія Друніна. 

Санаторій "Старий Крим"

Санаторій "Старий Крим"

  Любили Старий Крим і художники. Тільки-но ці землі відійшли до російської корони (1783р.), як сюди приїхав майстер пейзажу Михайло Іванов (1748-1843): у відрядження, замальовувати міста та села приєднаних до імперії земель. В художній спадщині Іванова 10 акварелей з видами Старого Криму.

Іван Айвазовський, гордість Феодосії, мариніст світової слави, часто бував в Старому Криму: по вул. Дачній проживала його сестра, а неподалік знаходились його маєтки Субаш і Шейх-Мамай (сучасне Айвазовське). Я читала, що будинок сестри Айвазовського зберігся, і зараз в ньому протитуберкульозний санаторій. "Старий Крим", де ми ночували? Хм, може бути.

На гроші мариніста в місті, до речі, звели вірменську церкву, яка була прикрашена його роботами.  В Російському музеї зберігається малюнок "Фонтан в Старому Криму".

Інші художники, що бували тут: А. Остроумова-Лєбєдєва, М.Волошин, Латрі, К. Богаєвський, який виконав в 1925-27рр. велику серію акварелей та малюнків на завдання Кримського комітету охорони пам'яток.

Бували тут скульптори Т.Гагаріна і В.Стамов.

 

Використано матеріали з книг: Н. Лесина «Старый Крым», Е. В. Крикун. «Памятники крымскотатарской архитектуры».


 Галерея:


Мечеть хана Узбека.


К. Богаєвський. Старий Крим

Мечеть хана Узбека. Портал мечеті. К.Богаєвський. "Старий Крим". 1903р.



© All rights reserved.
Всі права на матеріали охороняються у відповідності до законодавства України.
Будь-яке використання матеріалів сайту можливе лише за попередньою узгодженністю
Розробник