Ну ось і розгадка? Якби ж то. Біля входу до костелу стоїть кам'яна розбита чаша на святу воду. Датована 1803 р. А "Земля тернопільська" приписує будівництво храму ксьондзу Я.Шуберу на початку ХХ ст. Тут я б посперечалася. Костели взялися масово будувати на Галичині в 1919-1939 рр. На той час баворівська святиня виглядає недоречно старомодною. На 1803 рік вона теж не тягне. А от 1862-ий видається цілком ймовірною версією. Щоправда, датою побудови вказано нечітке "до Першої світової війни" (1862 р. був теж ДО Першої світової). Можливо, межа ХІХ-ХХ ст.? Стилістично може бути. Але як тоді бути з пам'ятною плитою? В реєстрі пам'яток місцевого значення напроти костелу стоїть лаконічне "ХІХ ст."...
Знову загадки...
З храмом на замчищу простіше (начебто). Це перероблена в 1747 р. з замкового костелу церква під титулом Йоана Хрестителя. Сам костел походив з XVI ст., від нього залишилася частка напівкруглої апсиди.
На початку ХХ ст. в селі стояли руїни ще однієї церкви, навколо котрої були надгробки XVI ст. До 2009 року ані храм, ані надгробки не дожили. Проте на старих ділянках сільського цвинтаря стоїть невелика каплиця, прикрашена скульптурами якогось святого та мадонни. Можливо, тут упокоїлися власники села? Ними, нагадаю, були Баворовські, які з 1779 р. носили титул графів Священної Римської імперії (таку бучну назву мала колись імперія Габзбургів).
Крім сакральних пам'яток СОЛІДНОГО масштабу Баворів може похвалитися й більш камерними речами - як от фігури та хрести. Найцікавіша з фігур розташована неподалік руїн костелу, по дорозі на замчище (ах так, забула сказати: замкову церкву з дороги не видно - якщо ви їдете зі Скоморохів. Проте її гарно помітно на шляху з Тернополя).
Так от, фігура - супер! Це своєрідне, народне, наївне і щире бачення класичного сюжету П'єти. Найсумніший з існуючих моментів: мати оплакує смерть власної дитини. Крихітний білосніжний Христос обважніло звисає в обіймах Марії - літньої селянки з простими рисами обличчя і великими босими ногами. Ярусом нижче на кожну зі сторін світу дивляться чотири голубоокі євангелісти - і вони вже не білі, а яскраво-кольорові. Ще нижче - яскрава квітка (можливо, символ життя?). Чудово!
Схоже, невідомому автору цієї фігури належать і скульптури, які прикрашають кам'яну аркову дзвіницю замкової церкви. Там на нас чекають вже не менш голубоокі, хоча й трошки лисуваті апостоли Петро і Павло. На замчищу також збереглося кілька хрестів.