Карта

Координати: 48°46′58″ пн. ш. 25°33′24″ сх. д.

Близько 800 жителів. Перша письмова згадка під 1439 р. (?)

Було містечко біля переправи на Дністрі, стало село, якому до Дністра особливо й справи нема - ну що там вже та ріка, коли від старого польського моста лише поламані водою і часом бики залишилися? Аби не підтоплювало. Все минає, поселення зіщулюються, купці вже не возять свій крам на возах, падають дахи і сигнатурки, мости йдуть у вічність через кіноекрани (за легендою, конкретно міст Устечко-Михальче підірвали для зйомок фільму про партизанів чи Ковпака), галичани створюють сторінки у ВК ламаною недоросійською  - все чомусь дрібнішає, стає невдалим пам'ятником собі. 

Сигнатурка? Он, лежить мумією на рештках костельного даху. Фігурний дах на дзвіниці - наступний кандидат на впасти і вмерти. Чемні і виховані місцеві, побачивши нас з фотоапаратом біля храму, відразу допитуються, чи не можемо ми дати гроші на ремонт храму. Хороший же костел, старий.

Не просто старий. Містечко Михальче мало найпершу римо-католицьку парафію на всю Городенківщину - ще у 1439 р. Кошти на той древній храм дав староста снятинський і коломийський Мужила з Бучачу (є версія, що це один з варіантів імені Михайло - от вам і топографічна відгадка). Про це свідчить фундаційний лист - латинкою, кирилицею там лише виписане ім'я власне Мужила. Акт скріплений печаткою з гербом "Абданк", яка висить на зеленому шовковому шнурку. Відоме навіть ім'я першого пароха святині - ним став секретар Мужила Петро зі Скавіни. Костел носив імена св. Михайла, св. Катерини (так звали дружину Мужила) і св. Станіслава. 

Безперервною та веселою історія парафії у Михальчі не була. Як і у самого поселення - татари спустошували край раз по разу. Костел тримався - за візитацією 1615 р. він був одним з небагатьох не розграбованих в краю. Найбільш дошкульним був татарський напад 1621 р. Після нього, як стверджує місцева легенда, у Михальчому залишилося лише дві сім'ї. Їх називали Осадчуками - тими, хто пережив ворожу осаду. До цього часу таке прізвище живе у Михальчому.  

Михальче довго оговтувалося після того нападу, було не до костелів. Римо-католицьку парафію тут відродив вже аж Ян Скарбек у 1715 р. Він був власником Михальча - все ще містечка, а не села. Тоді ж, ймовірно, взялися і за храм. Відомо, що костел A.D. 1715 мав ще дерев'яну вівтарну частину, ґонтовий дах, а стіни були з глини та соломи. Скромно і недовговічно. Потрібно було щось солідніше - його взялися зводити у 1721 р. на повністю новому місці. Але запрягали довгенько, бо освячено нову муровану святиню з п'ятьма вівтарями було аж у 1775 р. (за іншими даними, у 1776 р.) - львівським архієпископом Вацлавом Ієронімом Сєраковським. Храм освячували у містечку, а користувалися ним переважно селяни - у 1781 р. Михальче втратило міський статус.  

В 1916 р. святиня була сильно пошкоджена військовими діями. Реставрація тривала до 1925 р. Закрили костел у 1944 р., невдовзі все його начиння знищили. В радянський час - зуб даю, хоча дуже шкода - костел слугував складом. Мій вагітний ніс навіть у вересні 2013 р. відчував біля споруди їдкий запах міндобрив - хоча, не виключаю, це вже хтось з місцевих газд підлаштував стареньку будівлю для власних потреб. Хоча як там вже підлаштовувати, з проваленим дахом-дуршляком?

Ми з Міком обійшли зарослий деревами храм, але жодного ходу досередини не помітили. А парадні двері зачинені. 

Костел - це ж ще не все. Напроти нього - досить скромна і дещо кострубата за пропорціями (невдалі перебудови?) мурована Миколаївська церква, освячена у 1783 р. Є ще наче залишки укріпленого городища, але археологічні пам'ятки - дуже вже не моє. Боюся, від колонії переселенців з Мазурів на полях На Горбі та За Гостинцем (існувала до 1940 р.) вже теж лише археологія лишилася. Про колишній міський статус зараз нагадують - крім костелу - топоніми Міщанський кут і Торговельний кут. Ще з 1934 р. діє оздоровчий заклад - колись "Пролісок", зараз "Перлина Придністров'я". 

Ну і порада туристам - не надто довіряти яскравому інформаційному стенду біля руїни костелу. Стенд в такій глибинці, причому слово з трьох літер на ньому вицарапане лише раз - дивовижа, звичайно, але історія Михальча подається там якось... Ну самі дивіться:

"У 1439 році була перша письмова згадка про село за описом французького вченого Біплана".

Біплан - це літачок такий. А бідний Гійом Левассер де самізнаєтехто жив у XVII-му, а не XV столітті.