Координати: 48°45′07″ пн. ш.25°22′39″ сх. д.

Біля 1 тис. жителів. Перша згадка - 1641 р. 

Карта

Два села-сіамських близнюка. Зрослися воєдино - настільки, що розібрати, якому саме селу належить дерев'яна Покровська церква, дуже важко. Територіально начебто в Олієво-Королівці. А згідно з "Церквами Прикарпатського краю" Романа Процака - це вже Олієво-Корнів.

Нас занесло на кілька хвилин в Олієво-Королівку, тому далі буде переважно про неї. І тут така назва, що українські базарні маркетологи плачуть: в селі неодмінно треба завести якийсь комбінат з вироблення олії, хай навіть і соняшникової - і продавати її під брендом "Королівська олія". Ну чи там "Олія Королів".

Мурована Преображенська церква - з 1828 р. Спочатку була римо-католицьким костелом, зведеним на гроші пана Кшешуновича. Розташована на північ від центру села. За церквою на якомусь міні-полі - старий хрест. Напевно, залишки старого цвинтаря. 

Фотографії, шкода, всі у мене страшні: в село заїхали на зворотній дорозі від Раковецького замку, в неділю в обід. Народ тусувався на вулицях, на мій фотоапарат поглядав із злістю - коротше, замість фоток якесь все малозрозуміле. 

Дерев'яна Покровська церква (УПЦ КП) - на межі Олієво-Королівки і Олієво-Корнева (а.к.а Олієви Шляхецької). Зведена у 1930 р. на місці попередниць з XVII століття та з 1788 р. (остання була знищена в роки Першої світової). В радянський час храм був закритий. Вагонка, бляха, булатна бляха паскудного жовтого кольору, пластикові вікна - все як має бути.