Карта

Широта - 49.416, довгота - 31.256.

План маєтку Лопухіних в Корсуні-Шевченківському

1. Навіщо сюди їхати?

Треба – і все! Не сперечайтеся. Естетам – щоб побачити палац Понятовських-Лопухіних на гранітному острові на річці Рось. Романтикам – щоб побачити оці гранітні береги, вкриті жовтими квітами. Ну дуже гарно! Мілітаристам – по місцях значних боїв, хоч там 1648-го, коли війська Богдана Хмельницького розгромили армію гетьмана Миколи Потоцького, хоч 1944-го. Тим більш, на згадку про 1944 рік під палацем вишикувались ряди бойової техніки. зенітки, танки, вантажівки і навіть самотній літак. Художнім натурам - щоб побачити збірку місцевої картинної галереї - непогану.

І взагалі, кажуть, що ще в 1032 р. Ярослав Мудрий збудував тут дитинець, зруйнований татарською ордою в 1240-му, а назву свою райцентр отримав віки тому від монахів-вихідців з Херсонесу-Корсуню (Севастополя). Магдебурзьким правом місто пиається з 1584 р.

2. Що тут не варто робити?

Обідати в кафе "Князівський двір" на території палацово-паркового корпусу. Ні в якому разі! Простеньке замовлення ми чекали понад 40 хвилин. Мені-то що, я бігала з фотоапаратом то на греблю, то парком. А от Мік терплячку втратив і був готовий до бучі. Обійшлося.

3. Як сюди добиратися?

А це самі дивіться. Ми потрапили сюди на шляху з Криму, поїздом. Від станції до самого міста кілометрів п’ять, але перша ж машина, яку я стопила біля вокзалу, любесенько зупинилася і довезла до центрального перехрестя (наліво – парк і палац, направо – Ленін і автостанція). Корсунська автостанція – мертве царство. Вибратися звідси кудись, крім Жашкова, Черкас і Умані – важко. Та навіть туди не так і просто. А ось з Києвом ситуація значно краща. 146-кілометрову відстань маршрутка подолала менш ніж за три години, доставивши нас на Видубичі. Дискримінація не-киян, як і на більшості центральноукраїнських вокзалів, сильно дратує.

4. А що то за Острів ім. І. Коцюбинського?

О, він класний! Не тільки Кам’янець, виявляється, розташував свої історичні пам’ятки на острові без моря. В Корсуні ситуація схожа. Вже багато віків тому народ скумекав, що жити на острові - стратегічно розумно. Тож вже в ХІ-ХІІІ ст. тут було прото-поселення, а на зламі XVI-XVII ст. розташувався Петропавлівський православний монастир. Чому острів в ХХ ст. отримав ім'я подоляка і автора "Fata Morgana", я не знаю.

5. Коли виник палацовий комплекс?Тут давайте по порядку. Історія в Корсунського маєтку довга – понад сто років пройшло між проектом ансамблю (1782) та втіленням цього проекту в життя. Ескізи зберігаються в Кабінеті малюнків бібліотеки Варшавського університету. В кінці XVIII ст. володів цими землями корсунський староста князь Станіслав Понятовський, родич останнього польського короля Станіслава Августа. Саме він задумав влаштувати на гранітному і дуже мальовничому острові свою позаміську резиденцію. Архітекторами були Ж.А.Мюнц та Я.Д.Ліндсей. За рік (1783) було зведено одноповерховий флігель, який потім з'єднався з палацем за допомогою ордерної галереї.

6. І це все, чим прославився палац?

Ні. Палац став флагманом нового стилю - це перша неоготична споруда на теренах тогочасної Речі Посполитої. (!!!) Хоча стилістичних впливів тут можна знайти безліч: є і щось східне, і щось візантійське, і щось готичне. Князь за модою - навіть архітектурною - слідкував.

Найцікавішим приміщенням палацу була двосвітна зала (проект, можливо, Роберта Адама). Сам польський король Станіслав Август Понятовський (за компанію з своїм колегою, австрійським імператором Йосипом ІІ) у 1787 році схвалив проект корсунського палацу.

Станом на 1789 рік маєток складався з ландшафтного парку (площа 97 га, ландшафтний архітектор Я.-Г. Мюнц) на трьох островах на Росі, палацу, ордерної галереї, двох стаєн та трьох флігелів.

7. Чому ж тоді його називають маєтком Лопухіних?

Тому що в 1799 р., коли Польща була розчавлена трьома поділами і Корсунь увійшов до імперії Романових, маєток викупив російський імператор Павло І і подарував міністру юстиції князю Павлу Лопухіну.

За Лопухіна (1835-1840) маєток пребудовується невідомим архітектором. Тепер тут панує російський романтизм з домішками неоготики, класицизму. Зводиться в'їздна брама в стилі середньовічних замків, швейцарський будинок (там зараз картинна галерея), лютеранська каплиця, манеж та оранжерея. А от ордерна галерея перебудови не пережила. Маєток вважається одним з найгарніших в Європі.

8. І що було далі?

В другій половині ХІХ ст. Корсунем володів князь Микола Лопухін-Демидов. За його правління маєток знову видозмінюється: добудовуються ще два поверхи до одноповерхового флігелю, зводяться дві каплички, контора управителя маєтку (див. стару листівку з її зображенням в галереї праворуч) і князівська лазня. Автори перебудови, на жаль, залишилися анонімними.

На сьогодні збереглося 10 з 13 будівель палацово-паркового ансамблю в Корсуні. Непогано!

В 1930-х роках маєток Лопухіних-Понятовських використовувався як санаторій для залізничників. На листівках того часу з видами палацу гордо красується напис "Гуртожиток". Лопухіни б, напевно, такого гумору не зрозуміли б.

А після перемоги в Другій світовій війні подвір'я маєтку заполонили види військової техніки. Хоча туристів в вихідний день ми в місті не помітили (якщо не вважати такими групу школярів з вчителькою), чимало батьків приводять сюди дітей - подивитися на палац та танки, поблукати гарним парком, побігати кладкою над мілкою Россю.

9. А що то за битва під Корсунем?

Недарма Корсунь-Шевченківську операцію (24 січня - 17 лютого 1944 року) називали "новим Сталінградом". Це була одна з наймасштабніших та найжорстокіших битв Другої світової. 336 000 солдат радянської армії (1 і 2 Українських фронтів) проти 170 000 солдатів Вермахту (1 танкова та 8 піхотна армії). Лише з німецького боку полягло 55 000 солдатів та офіцерів, 18 000 чоловік було взято в полон. 5 гвардійська танкова армія відрізала німцям шляхи до відступу в районі Звенигородки 28 січня. 3 лютого радянські війська утворили внутрішній і зовнішній фронти оточення. Шість частин і з'єднань, які особливо відзначилися в ході операції, було присвоєно звання "Звенигородських".

14 лютого 1944 р. Корсунь було звільнено. 3 і 18 лютого Москва салютувала 20 залпами з 224-х гармат на честь Корсуня і солдатів, що його звільнили від ворога. Місто одержало орден Вітчизняної війни І ступеня.

10. А на що ще варто подивитися?Безперечно варто обійти палац з усіх боків. Величезні каменюки на Росі надзвичайно фотогенічні, хоча башти палацу проглядаються за квітнучими яблунями лише де-не-де.

Трохи далі знаходиться закрита, але все ще вражаюча гребля, споруджена на Росі в 1929-1934 рр. На жаль, на саму греблю не можна - була б сміливість, заборона була б ефемерною, але після Бучацького залізничного мосту я на воду дмухаю. :)) Працююча тут електростанція була другою за величиною на Росі.

Біля каси палацового комплексу сидить велетенський Шевченко (Тарас побував тут в 1859 р.).

Цікавий вид на палац відкривається від монументу полеглим в Другій світовій, що розташований на високому пагорбі над парком. Пам'ятник Росичу я не бачила. Бачила лише кадавра Леніна в центрі міста.