Монастирище вперше фігурує в документах десь на зламі XV-XVI століть. В 1635 році власником навколишніх земель був князь Януш Вишнівецький, на той час чи не найбільший вланик земель на Брацлавщині.

Відомо, що Монастирище було у 1688 р. весільним посагом дочки брацлавського воєводи, князя Костянтина Кристофа Вишнівецького (1633-1686) Франчішки (Франциски, померла в 1690 р.). Дівчина одружувалася з гощинським старостою Казимиром Тарлом (Kazimierz Tarlo)- який теж, що за збіг, помер у 1690 р. Так містечко перейшло від Вишнівецьких до Тарлів. Ці на інцести не зважали, і дочка від шлюбу Казимира Тарла Анна одружилася з коронним кухмистром (поваром, чи що?) Станіславом Тарлом (помер в 1721 р.). А вже їхня дочка в 1719 р. вийшла заміж за стобницького старосту Лаврентія Лянцкоронського (Wawrzyniec Lanckoronski) - і Монастирище знову змінило прізвище своїх господарів. І знову ненадовго: в 1804 р. представники роду Лянцкоронських продали Монастирище і ключ (4 фільварки, загальна площа 3000 га) якомусь Скоповському, а той вже за рік, в 1805, продав маєтність Єжи Подоcьському (Jerzy Podolski), шамбеляну останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського і майбутньому липовецькому маршалкові.

Подоcьські гербу Юноша (І що смішного? Junosza, так і є) відомі з початку XV ст. і походили з мазовецької місцевості Подосьє. Одна з гілок рожу у XVIII ст. перебралася на Поділля. Так як Єжи Подоський дітей не мав, монастирищинський ключ перейшов у спадок до його молодшого брата Леона. А в цього пана біографія була ще та.

Якось так виходило, що Монастирище весь час опинялося в руках Леонів Подоських: спочатку дід-вихователь, потім його усиновлений середній онук, теж Леон, а від нього - і син Леона-молодшого, теж Леон фон Калм-Подоський (народився в 1846 р., юрист за освітою). Дочка останнього, Ядвіга, вийшла заміж теж за одного з Подоських, Титуса, - але з іншої гілки роду (якийсь напівзахований мотив інцесту проглядає і тут). Так пара, що об'єднала дві гілки старого роду, стала останньою власницею монастирищенських маєтків.

І саме Леон Подоський, дідусь, збудував у Монастирищому палац, знайомий з літографій Наполеона Орди - у всякому разі, так стверджує польський Slownik geograficzny. Хоча родинні перекази з Словником не погоджуються і вказують на першого з Подоських в цих краях, пана Єжи. Йому ж приписують висадження липової алеї (в два ряди з кожного боку), яка частково тягнулася і через містечко, і розбиття прегарного ландшафтного парку - аж від палацу до озера. В такому разі, двір в Монастирищі, що славився своїми живописними видами, виник в 1810-1820 роках.

Про архітектуру місцевого палацу можна писати довго, але навіщо: він не зберігся, раз, на ілюстраціях все більш-менш видно, два. Скажу лише, що старий палац замінив на новий дім Леон фон Калм-Подоський. Він же вліз в такі борги, що Монастирище з парком було вирішене продати. Так на місці маєтку виникла... цукровня, а в палаці мешкав її... гм-гм... топ-менеджмент.

Новий, значно скромніший двір Леон фон Калм-Подоський звів в цілковито новому місці. Перевіз туди всі найцінніші речі з попереднього палацу.