Бо це єдине місце в Центральній Україні, до якого можна без будь-яких «але» вжити слово «замок». Вже цікаво?

Парадокси історії з географією: в 1896-1903 роках в центрі України, посеред англійського парку, для нащадків польської та російської аристократії архітектор-голандець збудував замок в стилі французьського Ренесансу.

Якщо ви ще й археологію та давні культури любите, то Тальне для вас взагалі обов’язковий пункт програми: коли ще ніяких замків історія не знала і тільки задумувалася, чи потрібні їй в майбутньому фараони, тут, в Тальному, більше як 5 000 років тому жили хлібопашці, які вирощували 15 (!) видів злаків.

Бурхливе життя величезного (населенням в сучасне Тальне!) протоміста однієї з перших цивілізацій на планеті з 1971 року досліджують археологи. Знайдені двоповерхові приміщення загальною площею до 1000 кв. м! Трипільскі городища знайдені і в Глибочку, Майданецькому, Веселому Куті, Піщаній, Тальянках.

Карта

Тепер уважно дивіться: бачите відстійники? Спускайтесь очима вздовж залізничної гілки. Квартал, довгий такий, закінчується ставком - це сахзавод (цукроварня). За ним - зелена пляма. Нам туди.

Черкаська область, десь в 47 км. на схід від Умані (або 140 км на захід від Черкас). Райцентр на річці Гірський Тикич. На 1998 рік в Тальному проживало 17 100 чоловік (якщо цікаво, в 1897 році жителів було 11 100). Зараз, здається, населення стало на кілька тисяч менше.

Про замок, про замок... Але спочатку поговоримо про парк. <?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

В 1870-х роках на високому правому березі річечки Гірський Тикич граф Петро Шувалов закладає парк. Зараз біля входу до нього стоїть стенд, де сказано, що «Тальнівський парк (406 га) пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Постанова Ради міністрів № 105 від 29.01.1960р.»

Не знаю, може, 46 років тому парк і справді був шикарним, але зараз це простий собі лісок з залишками старих (?) льохів, двоповерховою кам’яницею (гуртожиток студентів будівельного коледжу), стадіоном колишнього технікуму, стоянкою третього, здається, маршруту місцевих автобусів — і жодних тобі благородних клумб чи виплеканих аристократами екзотів. Ліс і ліс. Дрімучий. Дуби і граби. Подекуди ялини і берези. Це колись центральна частина цього «лісу» мала регулярне планування. Не зараз. Не знаю. Чи можна вірити даним 1980-х років про те, що начебто збереглися одинокі раритети у вигляді спіблястої ялини, туї, сосен Веймутова, кримської та твердої, софори японської та деяких декоративних кущів.

«Памятники архитектуры и градостроительства УССР» розкажуть, що замок зведено з цегли на бутовому фундаменті і цоколі, стіни вкриті терразитовою штукатуркою. Планування споруди складне, складається з двох частин: південної мешкальної і північної в стилі англійських котеджів. Ця частина мала господарське призначення.<?xml:namespace prefix = o ns = "urn:schemas-microsoft-com:office:office" />

Житлова частина має регулярну планово-просторову структуру. Кути головного фасаду закріплені квадратною в плані північною і круглою південною баштами, центральна частина акцентована п’ятигранною баштою, яка над першим ярусом переходить в напівкруглу. Симетрично до неї розташовані сходи головного входу. (Навіть не думайте, що мене пустили всередину. Сторож ходив за Блекою і слідкував, щоби все було як треба — жодні розказні про якісь там сайти на нього не діяли. «Та там вже нічого нема, ніяких меблів!» «А мені б хоч ліпнину б побачити...» Напевно, вирішив, що як не меблі, то я хоч ліпнину вкраду. Відколупаю собі до рюкзака).

Центральна частина тильного фасаду виділена двома симетричними прямокутними ризалітами, що виходять на невелику терасу. Архітектурне оформлення споруди мінімалістичне: фасади з ритмічно розташованими прямокутними вікнами завершуються карнізами складного профілю. Декоративні причандали інформують про функціональні вузли замку: головний вхід обламлений вухастим налічником і напівкруглим сандриком з мушлею в тімпані, на центральній башті балкон і ліпний картуш (ну, я вже писала), вхід з протилежного боку оформлений теж фухастим налічником та фронтоном з ліпниною. Балюстрада тераси оформлена в стилі модерн.

Внутрішнє планування мішане: є велика зала по центру, анфілада житлових приміщень в північній частині і ізольована південна частина.

Ну і про головне: як знайти замок. Припустімо, Ви, як і ми, приїхали в Тальне на автобусі. Автовокзал примикає до головної магістралі міста. По ній їздять місцеві маршрутки – вам потрібна, здається, трійка. Якщо ж вона на перерві (з 12-00 до 14-00), то не варто чалапати в центр — звідти до замку йти хвилин 40, кажуть. За зупинкою звертаєте на першому ж повороті направо, проходите повз місце, де зважують машини з цукровим буряком (привіт Шуваловим!), далі з лівого боку з’являється сама цукровня. А ви прямуєте стежкою попід її огорожу — аж до ставка з монументом Леніну (раритет тільки для нас, в Центральній Україні бовдурів в містах повно). За ставком дорога ділиться на дві дороги, обидві йдуть в гору — потрібна та, що веде праворуч. Далі буде ще одна зупинка на невеличкій площі з магазинчиком, від площі відходить трохи вниз повз білий будинок ще дорога — туди. На шляху зустрінетися ще один ровесник замку: цікавої архітектури будиночок з левами біля входу і цифрою «1903» на фронтоні під крилами різьбленого лебедя. Ну а далі починається парк. Дорога трохи плутана, тому покладайтеся краще не на цей опис, а власну інтуїцію і язик.