Карта
Координати: 49°30′57″ пн. ш. 24°33′59″ сх. д.
Населення: близько 800 чоловік.
В радянську пору було як? Панського роду бути було соромно, таке приховували, від панів та графів відсторонювалися. Що це ще за Фірлеїв такий, невже до роду Фірлеїв належить? Ні-ні, так не піде. Тече через теперішнє село, а колись містечко Гнила Липа - от і бути йому Липівкою. Липівкою і є - ще з 1948 р. Хоча саме тут, поблизу села, до Гнилої Липи впадає Залізний Потік, але Потоки радянські етимологи вирішили не множити - на Тернопільщині вже є і Білий, і Золотий.
Хоча як вже з панськими іменами боротися, можна було б згадати найдавнішу назву Липівки - Матвіїв або Матіїв. Така назва була ще за Галицького князівства (королівщиною село стало вже в 1340 р.). Ще 1448 р. в селі послуговувались руським правом (Руською Правдою?), а керував поселенням тивун. Пізніше Матіїв став приватною власністю - то Якуба з Суліма, Волчка з Преслужич і Миколая Парави. Останній продав село в 1461 р. за 5000 флоринів Станіславу з Ходца, а в 1534 р. Отто з Ходца порадував Матіїв королю Сигізмунду Старому.
Поселення неодноразово спустошували татари (в 1438, 1509, 1515, 1520, 1589 рр.).
Саме "на базі" села Матіїва - десь на півдорозі між Рогатином і Перемишлянами - за наказом польського короля Зигмунта (Сигізмунда) Августа від 9 липня 1570 р. було засноване містечко Фірлеїв (і отримало магдебурзьке право). І заснував містечко - ну правильно, Ян Фірлей, любельський воєвода і рогатинський староста. Заснувати - заснував, а керувати містечком відправив свого дворянина Миколая Нарайовського, власника сусіднього Нараїва. На таких радостях всіх мешканців Фірлейова на 10 років звільнили від податків, а М.Нарайовський отримав право звести тут млин, бровар, лазню і торгові ятки. Щорічні ярмарки відбувалися на Зелені свята і на Різдво Богоматері. Щотижневі торги були по понеділках. Прибулим на поселення видали по парцелю (ділянці) на ринковій площі або прилеглих вулицях - та по городу. З 1574 р. запрацювало місцеве самоврядування (війт, бургомістр і рада). В 1616 р. тут проживало близько 500 міщан, серед них було чимало ремісників (особливо сильним був місцевий цех гончарів).
В 1573 р. архієпископ Станіслав Сломковський заснував тут римо-католицьку парафію. В 1576 р. інший архієпископ, Ян Соліковський, освятив новозведений мурований костел, зведений на кошти Миколая Нарайовського. Перед 1725 р. при храмі діяло братство бічівників (самі себе били, ох-ох). Священик Бенедикт Хмельовський заснував при святині шпиталь для убогих.
Сильно нашкодили містечку татарський наїзд у 1620 р. та Хмельниччина (в 1626 і 1649 рр. з Фірлейова неможливо було стягнути податки - не було чим платити). В 1620 р. мешканці витримали татарську облогу. заховавшись за стінами оборонного костелу (не пощастило лише священику Адаму Северину Залівському, його вбили татари). В 1652 р. поселення підкосив чорний мор. Далі за справу руйнацій взялися турки (1666-1667, 1672, 1676 рр.). Невеселе було XVII століття. І хоча Август ІІІ підтвердив 15 вересня 1765 р. всі міські привілеї, Фірлеїв вже не піднявся, потроху перетворюючись на звичайнісіньке село. Добили поселення пожежа 1828 р. та грабунок російськими солдатами в 1848 р. Це ще не згадуючи про епідемії холери у 1831, 1848 і 1855 рр. В 1917 р. під час Першої світової згоріла частина села.
З 1775 р. Фірлеїв з околицями купила княгиня Зофія Любомирська (померла в 1790 р.), далі маєток відійшов до Красинських і Тарновських. В 1796 р. фірлеївський ключ у Тарновських купив Фридерік Юзеф Мошинський, а в 1801 р. продав його Юзефу Слонецькому (помер в 1809 р.). Далі у власниках були Вітвіцькі, Цепелівські, Геттмани, Верещинські. В 1881 р. половину Фірлеїва купив Мойша Нагельберг, а пізніше - Натан Льовенштайн та спілка "Маргуліс і Голд". Друга половина села лишалася у Ванди Верещинської (померла в 1908 р.). Останнім власником Фірлеїва був її чоловік Франциск Бесядецький, депутат галицького сейму.
Тепер докладніше поговоримо про костел св. Станіслава. В 1984 р. його територію досліджував архітектор Юрій Волощак - і довів, що існуючий зараз храм було зведено на місці святині XVI ст. (первісні стіни споруди збереглися на висоту до 7 м). Храм тричі горів (зокрема у 1639 і 1672 рр.), але кожного разу відбудовувався заново.
В 1724-1770 рр. при храмі діяла парафіяльна школа. Прикостельний цвинтар закрила у 1784 р. австрійська влада.
Оборонний мур з бійницями навколо костелу з'явився в 1621 р. і частково зберігся до нашого часу. В 1760-1770-х рр. храм було реконструйовано, в 1774 р. його заново освятив архієпископ Вацлав Сераковський. Відновлення храму мали місце в 1810, 1845, 1927 рр. В 1922 р. костел в Фірлеїві офіційно було визнано пам'яткою архітектури. Бічні вівтарі встановили у 1900 р. - з гіпсового мармуру з Журавна. В 1914 р. було реквізовано дзвони з костелу - бо ж війна. В 1928 р. до входу добудували передсіння. Святиня сильно постраждала у Другу світову війну. В радянський час костел закрили, перетворивши на зерносховище. Дослідження та реставрація споруди проводились у 1980-1990 рр. інститутом "Укрзахідпроектреставрація". 8 вересня 1991 р. костел повернули місцевій римо-католицькій громаді. Священик Станіслав Шатко вивіз у 1945 р. частину костельного майна у Польщу, а в 1996 р. назад, у Липівку повернулися деякі з них: монстранца, келих та чаша. Під храмом збереглися крипти. На стінах костелу - стінописи, виконані жовківським майстром Маурицієм Скоповським у 1895 р. В презбітерії зображені Христос з Марією та Мартою, в наві - св. Петро і Павло. З більш давніх стінописів збереглися лише фрагменти (медальйон із зображенням св. Агати та частково - св. Йосип в каплиці). Польський дослідникЄжи Т. Петрус датує орнаменти на першому ярусі костельної вежі XVII ст.
Неподалік ФАПу в Липівці стоїть мурована церква Зіслання Святого Духа (1893).
